Медична генетика - В. М. Запорожан 2005

Мультифакторні захворювання
Визначення генетичного ризику

Розрахунок генетичного ризику при мультифакторіальних захворюваннях є достатньо складним, оскільки врахувати всі генетичні та середовищні фактори неможливо. Так, наприклад, формування вродженого вивиху стегна залежить від таких складових:

— форми вертлюжної западини, що контролюється полігенно;

— підвищеної рухливості суглобів, яка успадковується автосомно-домінантно;

— рівня естрогенів, який впливає на рухливість суглобів.

Через складність визначення ризику при мультифакторіальній патології користуються спеціальними емпіричними таблицями ризику.

Генетичний прогноз при мультифакторіальних захворюваннях залежить від кількості генів схильності. На величину ризику впливають такі фактори, які опосередковано дозволяють оцінити кількість генів схильності:

1. Частота розповсюдження захворювання в популяції. Для сибсів або дітей хворого ризик розраховується як квадратний корінь з частоти хвороби в популяції; при мультифакторіальних вадах розвитку, частота яких у популяції близько 1/1000, генетичний ризик становить у середньому 2-4 %. Якщо частота захворювання в популяції перевищує 1 % (поширені хвороби середнього віку), то ризик близько 5-10 % (за J. M. Friedman).

2. Ступінь спорідненості з ураженим членом сім’ї (табл. 7.5). Генетичний ризик однаковий для всіх родичів, які мають однакову частку спільних з хворим генів. Чим дальший ступінь спорідненості, тим менше спільних генів мають родичі і тим менша вірогідність захворювання. Так, ризик щілини Губи і піднебіння становить 4 % для сибсів (1-й ступінь спорідненості), а для двоюрідних сибсів (2-й ступінь спорідненості) — 0,5 %.

Серед родичів 4-го і більш далеких ступенів спорідненості вірогідність захворювання відповідає середньопопуляційній.

Мультифакторіальні хвороби частіше зустрічаються в споріднених шлюбах, оскільки в цих випадках кількість генів схильності у нащадків більша.

3. Кількість хворих родичів. Чим більше в родоводі хворих, тим вище ризик розвитку захворювання. Так, якщо в сім’ї щілину губи і піднебіння має одна дитина, ризик для сибсів дорівнює 4 %, якщо хворих дітей двоє — 10 %. Ризик розвитку цукрового діабету у дитини становить 1,8 %, якщо хворіє один із батьків, і 12 % — якщо хворіють обидва. При дефектах закриття нервової трубки ризик для сибсів становить 2-5 %, якщо хвора одна дитина, і 10 % — після народження двох хворих. Це пов’язано з потенційно великою кількістю генів схильності в сім’ї.

4. Ступінь тяжкості захворювання. В осіб з тяжчими проявами хвороби кількість генів схильності повинна бути більшою. Так, при односторонній щілині губи і піднебіння ризик для сибсів становить 2,5 %, а при двосторонній — 4 %.

5. У випадку різниці в частоті захворювання за статтю ризик для родичів буде вищим, якщо хворий належить до статі, що менш уражається, оскільки він повинен мати більше генів схильності.

Таблиця 7.5. Відсоток однакових генів у генотипі у родичів різних ступенів спорідненості

Наприклад, Пілоростеноз зустрічається в 5 разів частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Ризик для сибсів чоловічої статі становить 4 %, якщо хвора дитина в сім’ї хлопчик, і 9 % — якщо дівчинка. Якщо вроджений вивих стегна визначений у дівчинки, ризик для сибсів чоловічої статі становитиме 1 %, для сибсів жіночої статі — 5 %; якщо хвора дитина — хлопчик, ризик для його братів становитиме 5 %, а для сестер — 7 %. Це характерно також для виразкової хвороби (рис. 7.2).

Емпіричний ризик для деяких мультифакторіальних захворювань наведено в табл. 7.6.

При медико-генетичному консультуванні сім’ї з приводу мультифакторіальної патології слід пам’ятати про подібні захворювання, успадковані моногенно (див. табл. 7.1), а також хромосомні й тератогенні синдроми. Значення емпіричного ризику не можна застосовувати, якщо хвороба успадковується не мультифакторіально. Так, щілина губи і піднебіння може бути симптомом близько 200 моногенних, хромосомних і тератогенних синдромів. У кожному з цих випадків ризик буде різним і залежатиме від характеру успадкування. Мультифакторіально успадковані вади можна розрізнити за ізольованістю ураження.

Таблиця 7.6. Емпіричний ризик при деяких мультифакторіальних захворюваннях і вадах розвитку (С. І. Козлова та співавт., 1996)

Рис. 7.2. Родовід сім’ї з виразковою хворобою. Ризик для дітей пробанда підвищений, оскільки вони чоловічої статі (стать, що переважно уражається) і на виразкову хворобу страждає мати (стать, що менше уражається, отже, більша кількість генів схильності)