Медична генетика - В. М. Запорожан 2005

Основи онкогенетики
Загальна характеристика генів, відповідальних за розвиток пухлини

Формування злоякісних пухлин пов’язане з кількома групами генів — онкогенами і протоонкогенами, супресорами пухлинного росту і генами-мутаторами.

Онкогени — це клітинні або вірусні (що вносяться вірусом у клітину) гени, експресія яких може призвести до розвитку новоутворення.

Протоонкогени — нормальні гени клітини, посилення або модифікація функцій яких перетворює їх на онкогени. У нормі протоонкогени активують мітоз клітини. Активовані або модифіковані протоонкогени (онкогени) істотно прискорюють проліферацію клітин. Такого роду Мутації є домінантними, тобто одного онкогена достатньо для зміни фенотипу.

Пухлинні супресори (антионкогени) — гени, що пригнічують проліферацію клітин. Інактивація цих генів збільшує вірогідність виникнення новоутворення, а відновлення функції, навпаки, пригнічує ріст пухлинної клітини. Мутації, що знижують активність генів, є рецесивними, тому для зміни фенотипу необхідні мутації двох генів.

Лауреат Нобелівської премії в 1989 р. J. M. Bishop писав з приводу протоонкогенів і генів-супресорів: «Два типи генів управляють розмноженням клітин: протоонкогени, які виконують роль акселераторів (прискорювачів) поділу, і гени-супресори, які виконують функцію гальм. Заклиньте акселератор і приберіть гальма — і Клітина, ніби спущена з ланцюга, почне безупинно ділитися».

Гени-мутатори можуть не впливати безпосередньо на ріст клітин, але порушення їх функції збільшує темп виникнення мутацій і/або інших генетичних змін. Значно підвищується вірогідність різних онкогенних мутацій. У результаті утворення пухлини стає лише справою часу.