Медична генетика - В. М. Запорожан 2005

Основи онкогенетики
Мішені дії генів, які беруть участь у канцерогенезі
Вірусні онкогени

Відкриття вірусних онкогенів пов’язане з вивченням вірусу саркоми Рауса. У 1911 р. американський учений Раус відкрив вірус, який викликає у курей саркому — вірус саркоми Рауса. Наприкінці 70-х років ХХ ст. з’явилася можливість вивчити Геном вірусу. Вірус саркоми Рауса належить до РНК-вмісних ретровірусів. Геном вірусу складається з чотирьох генів, один з яких викликає трансформацію нормальної клітини хазяїна в пухлинну. Цей трансформуючий ген був виділений і названий вірусним онкогеном v-src.

Незабаром було доведено, що штучне Введення гена v-src у генетичний апарат клітини хазяїна трансформує її в пухлинну і без вірусу. Стало зрозуміло, що пухлинні віруси спричинюють утворення пухлини не самі по собі, а тому що вносять у генетичний апарат клітини онкоген. Якщо видалити онкоген з генетичного апарату вірусу, то він втратить можливість спричинювати формування злоякісної пухлини.

Вивчення інших онкогенних вірусів дозволило виділити й інші вірусні онкогени (v-onc — від англ. Viral Oncogenes — вірусні онкогени). Їх прийнято позначати абревіатурою з трьох букв, які вказують на походження або тип пухлини, який вони викликають. Приклади вірусних онкогенів наведено в табл. 8.1.

Припускають, що вірусні онкогени — це модифіковані гени вищих організмів (протоонкогенів), які колись потрапили у вірусний геном. Проте не для всіх вірусних онкогенів знайдено аналоги в еукаріотичних клітинах. Віруси не обов’язково містять готові активні онкогени, їх дія може бути пов’язана також з активацією протоонкогенів клітини або інактивацією пухлинних супресорів.

Нині відкрито велику кількість онкогенних вірусів — ДНК- і РНК-вмісних. У людини до ДНК- вмісних належать вірус Папіломи людини 16-го і 18-го типів (може індукувати Рак шийки матки, пеніса, а також шкіри), вірус Епштейна — Барр (рак носоглотки, лімфому Беркітта), вірус гепатиту В (рак печінки), вірус герпесу (асоціює із саркомою Капоші). Ідентифікований також один РНК-вмісний ретровірус — вірус Т-клітинного лейкозу людини (HTLV1), який викликає Т-клітинний лейкоз.

Загальною і характерною особливістю всіх вірус-асоційованих пухлин людини є те, що вони виникають після тривалого латентного періоду — від 5 до 30 і більше років. Це свідчить про те, що навіть у випадках вірусних онкогенів для повної трансформації нормальної клітини в пухлинну необхідно кілька генетичних подій, пов’язаних із соматичними мутаціями.