Медична генетика дитячого віку - С.І Сміян 2003

Хромосомні захворювання
Хромосомні захворювання

Хромосомні захворювання обумовлені зміною числа чи структури хромосом.

Хромосомні захворювання сьогодні вивчені набагато краще, ніж генні. В генезі їх виникнення — різні зміни числа чи структури хромосом, які або успадковуються від попереднього покоління, або набуті одним з батьків в періоді дозрівання гамет і проявляються вперше. Структурні порушення хромосомного комплексу відносяться звичайно до дрібних хромосом, оскільки аберації більших, як правило, не сумісні з життям. Такі аберанти гинуть на ранніх стадіях ембріогенезу. Порушення в системі аутосом, особливо кількісні, в більшості випадків призводять до різких відхилень у фенотипі, появі вад у плода, несумісних з життям. Порушення числа статевих хромосом на відміну від аутосом не призводить до різких відхилень у фенотипі. Змінюється зовнішній вигляд хворого, стан статевої, ендокринної та інших систем, частіше такі хворі безплідні, проте ці зміни не загрожують життю.

В основу класифікації хромосомних захворювань покладені тип геномної і хромосомної Мутації та індивідуальність хромосом, що втягнуті в патологічний процес. Завдяки цьому витримується важливий для підрозділу за нозологічним принципом спадкової патології патогенетичний принцип: для кожної хвороби встановлюється, яка генетична структура визначає патологію (хромосома і її сегмент) і яке саме виникло генетичне порушення (нестача чи надлишок генетичного матеріалу). Класифікація генетичних захворювань за клінічною картиною має допоміжне значення, оскільки вона затруднена через значну спільність порушень розвитку при різних хромосомних аномаліях.

Крім того, в кожному конкретному випадку хромосомної хвороби визначають, де виникла мутація: в гаметах батьків чи в зиготі; чи дана мутація виникла вперше, чи успадкована від батьків, що мали її в соматичних клітинах до формування гамет.

Хромосомні мутації (числові чи структурні) можливі в соматичних і статевих клітинах. Вони виникають в результаті числових чи структурних змін хромосом і їх сукупності. Числові зміни полягають в наявності додаткових хромосом або відсутності однієї з них. В першому випадку говорять про трисомію по якійсь з 23 хромосом, в другому — про моносомію. Рідше можна спостерігати порушення плоїдності хромосомного набору (збільшення на повний гаплоїдний набір). Такі геномні мутації найчастіше зустрічаються у спонтанних абортусів і можуть бути представлені трипло- і тетраплоїдією.

Серед структурних порушень, а вони багаточисленні, зустрічаються: а) трансплантації — порушення структури двох чи більше хромосом з наступним переміщенням фрагментів з однієї Хромосоми на іншу, б) делеції — випадання частини хромосоми; в) інверсії — поворот на 180° відламаної ділянки хромосоми; г) дуплікації — додаткові ділянки хромосомного матеріалу на одній з хромосом чи у вигляді самостійного хромосомного фрагмента; д) ізохромосоми — хромосоми з двома генетично однаковими плечами, які утворились в результаті поперечного, а не повздовжнього розщеплення центромери і т.п.

Часом в організмі зустрічаються клітини з різними каріотипами. Таке поєднання каріотипів звичайно визначають терміном «мозаїцизм». У людини найчастіше мозаїчні форми виявляють в системі статевих хромосом.

Крім того, Хромосомні хвороби можна класифікувати по тому, яка з систем хромосом — статева чи аутосомна — залучається в патологічний процес.

До теперішнього часу точної загальноприйнятої класифікації хромосомних хвороб немає. Це пов’язано з багатьма причинами, зокрема, з тим, що патогенетичні механізми хромосомних порушень ще недостатньо вивчені. Більшість хромосомних аберацій і далі відносять до групи синдромів. Лише деякі з них можна назвати хворобами. Це повністю справедливо для хвороб Дауна і Клайнфельтера.

Яка ж загальна клінічна характеристика всіх хромосомних захворювань?

Майже всі хромосомні захворювання супроводжуються багаточисленними ураженнями скелета, порушеннями психіки, вродженими вадами зовнішніх і внутрішніх органів, затримкою росту, ураженням нервової, ендокринної та інших систем, зниженою регенераторною функцією, підвищеною захворюваністю і смертністю.

Діагностичні ознаки хромосомних аномалій можна розділити на 3 групи:

А — комплекс ознак, що дозволяють запідозрити хромосомну аномалію. Це загальні ознаки: фізичний недорозвиток, ряд дизморфій мозкового і лицьового черепа, клишоногість, ряд аномалій внутрішніх органів (серця, легень, нирок).

В — ознаки, які зустрічаються в основному при певних хромосомних захворюваннях. їх комбінація дозволяє в більшості випадків діагностувати хромосомну аномалію. Зокрема, при трисомії 18-ї хромосоми (хвороба Едвардса) — це доліхоцефалія (89,6 %), флексорне положення кистей (96,1 %), «стопа-качалка» (76,2 %), короткий і широкий палець стопи (70,6 %). При трисомії по 13-й хромосомі (хвороба Патау) — це щілина верхньої Губи і піднебіння (68,7 %), флексорне положення кистей (44,4 %), косоокість (31,4 %), дефект скальпа (30,5 %).

С — ознаки, характерні лише для окремих хромосомних аномалій: крик кішки при синдромі 5 р^-, алопеція при синдромі 18 р^-.

Вважають, що 0,5 % всіх новонароджених мають хромосомні аномалії. Приблизно 1:400 хлопчиків і 1:600 дівчаток мають порушення статевих хромосом. Серед них найчастіше зустрічаються Синдром Клайнфельтера і Шерешевського-Тернера. Серед аномалій аутосом найчастіше зустрічається хвороба Дауна 1:700 — 1:800, інші — в декілька разів рідше. У недоношених дітей хромосомні аномалії зустрічаються в 4 рази частіше, ніж у доношених. Ще більше хромосомних захворювань в матеріалі абортусів — в середньому 40 %. До аномалій статевих хромосом відносяться синдроми Клайнфельтера, Шерешевського-Тернера, трисомії-Х і інших.