Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Лікування туберкульозу
Методи і засоби народної медицини в комплексному лікуванні туберкульозу

Інтерес до народної та нетрадиційної медицини зростає в усьому світі, й, передусім, в Україні. У 1992 році вперше був створений Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини, в якому, крім викладання класичної програми державних медичних вузів, додатково запроваджено вивчення напрямків народної та нетрадиційної медицини (гомеопатії, фітотерапії, мануальної та біоенергоінформаційної медицини, рефлексотерапії, іридодіагностики тощо).

Фітотерапія - терапія лікарськими рослинами. При туберкульозі легень рекомендують застосовувати алое деревовидне, аїр тростинний (лепеху звичайну), вероніку лікарську, гравілат міський, грицики звичайні, деревій звичайний, живокіст лікарський, кропиву дводомну, аман високий, полин гіркий, синюху блакитну, сосну лісову, спориш звичайний, хвощ польовий, медунку лікарську тощо.

У фтизіатрії використовують свіжий або консервований сік алое, який хворі вживають по 1 чайній ложці 2-3 рази на день, курсами 3-4 рази на рік.

Фітонцидотерапія (гр. phyton + лат. caedo - вбиваю і лікую) різновид фітотерапії, коли з лікувальною метою застосовуються БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ, які утворюються рослинами і які вбивають або пригнічують ріст і розмноження мікроорганізмів.

З лікувальною метою застосовують: корені хрону звичайного (містить лізоцин, фітонциди, вітамін С тощо); свіжі листки і головки цибулі (ведмежої або городньої), часнику посівного (містить антибіотик аліцин, Вітаміни А і В, йод), у формі свіжого соку, водно-спиртового настою пероральним та інгаляційним методами Введення.

А пітерапія (лат. apis - бджола + therapeia - Лікування) - застосування чинників життєдіяльності бджіл (меду, прополісу, отрути) з лікувальною метою.

У складі меду є приблизно 300 різноманітних речовин, в тому числі Вуглеводи, Ферменти, амінокислоти, органічні кислоти, Мікроелементи, Ароматичні сполуки. Мед має бактерицидні властивості, які вищі у меду бурштинового і темно-бурштинового кольору.

Прополісотерапія - різновидність апітерапії. В складі прополісу є рослинні смоли, віск, леткі олії, пилок, виділення бджолиних слинних залоз та мікроелементи. Прополісу властива антимікробна, антитоксична, протизапальна, біогенно стимулююча, знеболююча дія. Препарат стимулює захисні сили організму проти інфекції.

Застосовують прополіс при туберкульозі у вигляді: екстракту (вживають по 20 крапель тричі на день, за годину до їди, протягом 4-10 місяців); олії (по 1 чайній ложці тричі на день, за 1 годину до їди, протягом 4-10 місяців); спиртового розчину (п’ють по 20-40 крапель тричі, за 1-1,5 години до їди, на теплому молоці), інгаляції по 10 хв. вранці й увечері (фітонцидна дія).