Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Лікування туберкульозу
Колапсотерапевтичні методи лікування

Вони займають проміжне місце між консервативним та оперативним лікуванням. В теперішній час спостерігається їх відродження. Це стосується штучного пневмотораксу і пневмоперитонеуму.

Штучний пневмоторакс - Введення повітря в плевральну порожнину з лікувальною метою. Показаннями до накладання штучного пневмотораксу є обмежені форми туберкульозу легень у фазі розпаду (інфільтративний, вогнищевий, обмежений дисемінований), а також у випадках:

1) при непереносимості антимікобактеріальних препаратів або при полірезистентності МБТ;

2) у хворих з асоціальною поведінкою (алкоголізм, наркоманія);

3) при відмові хворого від хірургічного втручання;

4) при несприятливих епідеміологічних умовах, передусім контакт з дітьми;

5) при кровотечах із свіжих порожнин розпаду та каверн, коли вичерпала себе гемостатична терапія і неможливо провести хірургічне втручання;

6) при поєднанні туберкульозу з вагітністю, цукровим діабетом.

При первинному накладенні штучного пневмотораксу вводять біля 250-350 мл повітря. Протягом перших 10 діб інсуфляція повітря здійснюється з інтервалом 2-3 доби при постійному рентгенологічному контролі. Після сформування газового пухиря (колапс Легені не менше, ніж на 1/3), інтервали між піддуваннями - 5-7 діб, а кількість повітря - 400-500 мл.

Пневмоперитонеум - введення повітря в черевну порожнину з лікувальною метою, щоб обмежити екскурсію діафрагми й стиснути легені. Показання: 1) двобічні інфільтративні та дисеміновані процеси у фазі розпаду із схильністю до кровотеч;

2) ті ж клінічні форми туберкульозу у жінок відразу ж після пологів;

3) сповільнене розправлення легені й залишкова плевральна порожнина після фтизіохірургічних втручань.

Техніка: зліва і на 2 см нижче пупка, проводять прокол стінки черевної порожнини голкою із збереженням всіх правил асептики і антисептики. Вводять переважно 400-600 мл повітря. При наступних інсуфляціях - 800-1000 мл з інтервалом 7-10 діб.