Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Основи організації та проведення санітарного нагляду і медичного контролю за харчуванням особового складу військ та населення у польових умовах
Технічне оснащення продовольчої служби у польових умовах

Для заготівлі, переробки, перевезення і зберігання продовольства, а також для приготування гарячої їжі у польових умовах і доставки її до особового складу, продовольча служба має відповідні технічні засоби.

До військової техніки продовольчої служби належать:

1. Польові технічні засоби:

- технічні засоби для приготування і транспортування їжі у польових умовах (кухні автомобільні, причіпні, переносні, газові, кухні-їдальні пересувні (рис. 4.1), плити причіпні і переносні, їдальні автомобільні й причіпні, кип’ятильники переносні, термоси, термоси-ящики та інше);

- технічні засоби польового хлібопечіння (хлібопекарські блоки автомобільні і причіпні, хлібопекарські печі причіпні і переносні, агрегати тістовиготовлення причіпні, машини просіювальні, тісторозподільні й тістоформувальні переносні та інше) (рис. 4.2 а, б);

- технічні засоби підвезення продовольства й води (авторефрижератори, причепи-рефрижератори, автофургони і причепи-фургони хлібні, ізотермічні і комбіновані, причепи-склади, причепи-контейнери, автоводоцистерни, причепи-цистерни для води, цистерни переносні для води та інше) (рис. 4.3);

- технічні засоби переробки продовольства і худоби у польових умовах (млини, крупорушки, м’ясопункти причепні, установки макаронні та інше) (рис. 4.4 а, б, в);

- польові холодильні засоби (причіпні холодильні машини, розбірні холодильні камери та інше) (рис. 4.5 а, б).

Class="center">

Рис. 4.1. Кухня-їдальня пересувна ПКЇ-2М в розгорнутому вигляді.

Рис. 4.2 а. Блок хлібопекарський автомобільний АХБ-2.5, підготовлений до руху.

Рис. 4.2 б. Комплект відділення пересувного хлібозаводу ПМХ з двома печами ХПК-50М2 у розгорнутому вигляді.

Рис. 4.3. Автомобіль-фургон хлібний АФХ-66 у похідному стані.

2. Польові ремонтні засоби:

- ремонтні майстерні техніки продовольчої служби;

- майстерні з ремонту холодильного і технічного обладнання продовольчої служби.

3. Технологічне обладнання їдалень військових частин:

- механічне (універсальні кухонні машини, машини для чищення картоплі, для нарізання овочів, шинкувальні машини, м’ясорубки, машини для формування і панірування котлет; хліборізки, рибочистки, збивальні машини, машини для миття посуду та інше);

- теплове (плити, котли для варіння страв, сковороди і фритюрниці електричні, шафи жарові й пекарські, кип’ятильники та інше).

4. Холодильне обладнання їдалень і продовольчих складів (шафи і камери холодильні, побутові холодильники, вітрини-прилавки, холодильні агрегати та інше).

5.Технологічне обладнання стаціонарних військових хлібозаводів (хлібопекарські печі, тістозамішувальні, тісто-розподільні і тістоокруглювальні машини, просіювачі, солерозчинники, цукророзчинники та інше).

6. Ваговимірювальні прилади (ваги настільні, товарні, гирі та інше).

Рис. 4.4 а. Запальний вигляд млина причіпного МПУ-2.

Рис. 4.4 б. Крупорушка причіпна ПКРМ.

Рис. 4.4 в. М’ясопункт причіпний ПМ-40 у похідному стані.

До військового майна продовольчої служби належить:

- столово-кухоннии посуд та інвентар;

- немеханічне обладнання їдалень і продовольчих складів, військових хлібозаводів (лінії самообслуговування, столи, ванни виробничі, стелажі для посуду, візки для підвезення готової їжі і збирання посуду та інше);

- спеціальні намети і брезенти, що використовуються продовольчою службою, а також скатерки, клейонки, серветки;

- запасні частини, матеріали, пристрої, інструменти і приладдя для експлуатації та ремонту техніки продовольчої служби;

- лабораторні прилади і Реактиви для продовольчих складів та військових хлібозаводів;

- тара усіх видів, стелажі, піддони і контейнери;

- книги і бланки обліку та звітності, плакати та інша документація з продовольчої служби.

Харчові продукти поміщають у мішки із поліетилену та крафт-паперу, у картонні та фанерні ящики і перевозять та зберігають на вантажних машинах продовольчої служби, які, зазвичай, мають брезентові тенти на кузовах.

Для приготування їжі на польових пунктах Харчування у продовольчої служби є польові кухні на одноосних автомобільних причепах у комплекті з каркасними наметами типу КП-125, КП-130 (рис.4.6 а, б) (кухня КП-130 може використовуватися для приготування їжі на радіоактивно забруднених ділянках місцевості), а також польові кухні, що розміщені у кузовах автомобілів, типу ПАК-170, ПАК-200 (цифри вказують на кількість осіб, для яких можна приготувати їжу на польовій кухні), в останніх готувати їжу можна і під час руху (рис. 4.7).

Рис. 4.5 а. Агрегат холодильний причіпний ПРХУ у похідному стані.

Рис. 4.5 б. Камера холодильна розбірна КХР-8 у зібраному вигляді.

Рис. 4.6 а. Загальний вигляд кухні причіпної КП-125М.

Рис. 4.6 б. Причіпна кухня КП-130, підготовлена до роботи.

Готувати їжу у підрозділах численністю до 50 осіб, які досить тривалий час змушені виконувати завдання у відриві від своїх частин, можна на переносних кухнях та плитах, наприклад, на кухнях переносних КО-75, МК-30, МК-10, на плитах переносних типу - ПП-40 тощо (рис. 4.8 а, б, в).

Кухні та плити працюють на рідкому (дизельне) або твердому (вугілля, дрова) паливі.

До комплекту польової кухні додають якнайменше кухонного обладнання (стіл та набір дошок для розробки продуктів з комплектом ножів «поварська трійка , веселко з черпаком, рукомийник, запасна форсунка для рідкого палива тощо).

Рис. 4.7. Загальний вигляд похідної автомобільної кухні ПАК-200.

Рис. 4.8 а. Кухня переносна КО-75М з баком для рідкого палива.

Рис. 4.8 б. Кухня переносна МК-30, підготовлена до роботи.

Для кип’ятіння гарячої води на кожній польовій кухні встановлено казан, крім того з цією метою можуть використовуватися переносні кип’ятильники різних типів, наприклад, ПНК-2.

Гарячу їжу з кухонь видають спеціально виділеним підносчикам у військові термоси для доставки у бойові підрозділи (на місця проведення аварійно-рятувальних та інших видів робіт). У таких термосах навіть при температурі повітря до -15 °С їжа залишається гарячою декілька годин.

Кожному військовослужбовцю із складів продовольчої служби в особисте користування видаються засоби для приготування їжі або її отримання: котелок, кухоль, ложка та фляга для води або чаю (рис. 4.9).

Доброякісну воду набирають, транспортують, зберігають, а у деяких випадках і знезаражують, у ємностях ЦВ-4 (320 л), причепах-цистернах типу ЦВ-5О (1200 л), автоцистернах типу АВЦ-28 (2800 л) та ін.

Рис. 4.8 в. Кухня переносна МК-10.

Рис. 4.9. Індивідуальні казанок, ложка, кухоль і фляга військовослужбовців.

У крупних штабах і шпиталях для приготування їжі та її вживання розгортають польові кухні-їдальні.

Організація та проведення санітарного нагляду і медичного контролю за харчуванням особового складу у польових умовах

Харчування особового складу частини в польових умовах організовується у підрозділах, які є постачальними - це окремі батальйон або дивізіон та окрема рота. До них розпорядженням заступника командира частини з тилу, зазвичай, прикріпляють для отримання їжі дрібніші військові підрозділи, що не мають власних технічних засобів для її приготування. Організація харчування особового складу у польових умовах передбачає забезпечення усіх категорій військовослужбовців харчовими продуктами за нормами пайків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань» (Додаток 4.1).

Перед виходом військового підрозділу (частини) у поле начальник продовольчої служби розробляє проект плану забезпечення продовольством та організації харчування особового складу в польових умовах, який після погодження з військово-медичною (санітарно-епідеміологічною) службою затверджується командиром частини. У плані передбачається: створення необхідних запасів продовольства, у тому числі і в упаковках, які ефективно захищають його від деяких чинників зброї масового ураження; доукомплектування табельних засобів, інвентарю та майна служби; визначення порядку підвозу продовольства, хліба, води до визначених вірогідних місць розгортання об’єктів продовольчої служби, а також вказується режим харчування.

Приготування гарячої їжі, видача хліба, коров’ячого масла, цукру, чаю (або кип’ятку), прийом і зберігання запасів продовольства здійснюються на ППХ. Офіцери та військовослужбовці військової служби за контрактом харчуються згідно норм солдатського загальновійськового пайка (у мирний час - за плату, у воєнний - безкоштовно) у своїх підрозділах. Для офіцерського складу управління частини розгортається окремий пункт харчування, а їжа готується за окремою розкладкою продуктів, затвердженою командиром частини. При наявності відповідних умов всі офіцери, прапорщики, військовослужбовці військової служби за контрактом можуть харчуватись в їдальнях військторгу за плату.

У польових умовах харчування потерпілого населення відбувається на спеціально організованих місцевими органами влади продовольчих пунктах. Якщо харчування організовують за рахунок сил і засобів військ, то частіше розгортають польові (батальйонні) пункти харчування (ППХ) або (БПХ). До складу БПХ входять три польові кухні типу КП-125, КП-130 з каркасними наметами, (із розрахунку одна кухня на роту), три вантажних автомобілі для транспортування кухонь і перевезення продовольства та майна, одна автоцистерна для води і один переносний кип’ятильник для нагрівання води.

БПХ розгортають на ділянці розміром 80x100 м, з невеликим нахилом для стікання атмосферних або талих вод та з достатніми маскувальними властивостями, щоб до нього можна було непомітно під’їхати. Ділянка має бути розташована на віддалі від можливих джерел забруднення (ферми для худоби, сміттєзвалища, цвинтарі тощо) і неподалік від розміщення особового складу підрозділів, для забезпечення яких розгорнутий БПХ. У мирний час за 50-70 м від їх розташування, у воєнний - залежно від обстановки, виду бою тощо (рис. 4.10).

Функціональні підрозділи БПХ розгортають у наметах або пристосованих приміщеннях.

Польові кухні у воєнний час доцільно встановлювати в укриттях і не ближче ніж за 30 м одну від одної, щоб вони не були одночасно знищені вибухом одного снаряда (міни чи бомби). Автомобілі ставлять теж неподалік від кухонь в укриттях і маскують їх.

У мирний час у районах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або при перебуванні особового складу (населення) у таборі, навпаки, кухні доцільно виставляти поряд в одну лінію. В одній-двох кухнях готують першу страву, в інших - другу та третю, а потім організовують видачу готової їжі поточним методом безпосередньо із кухонь у котелки в послідовності, яка прийнята у закладах громадського харчування. Окремо видають хліб, цукор та масло. Для нарізки хліба, порціювання цукру та масла відводять, зазвичай, окреме приміщення (місце), де встановлюють вагу для зважування цих продуктів. Масло може видаватися порціями, які роблять спеціально відкаліброваними штамповками або видають брусочками визначеної маси на підрозділи.

Рис. 4.10. Розміщення батальйонного пункту харчування на місцевості.

Обробку м’яса та риби дозволяється поєднувати в одному приміщенні (наметі), але за умови оснащення його окремими столами і відповідно промаркованим інвентарем для розробки (дошки, ножі тощо).

На відстані приблизно 15 м від кухонь обладнують місце (підсобне приміщення) для чищення картоплі та овочів. Тут встановлюють лавки для сидіння та ємності для очищених овочів і для збору лушпиння, для збору останнього може викопуватися ямка. Очищену картоплю можна зберігати у холодній воді до 2-4 годин.

На ППХ можуть встановлюватися польові їдальні для офіцерського складу та військовослужбовців військової служби за контрактом, а також окремо із підсобних матеріалів - для рядового та сержантського складу. У таких випадках, крім мийок для кухонного інвентарю та столового посуду ППХ на відстані 20-25 м від кухонь додатково відводиться окреме місце для миття індивідуального посуду - котелків, кухлів та ложок, що є у особового складу, для чого додатково завчасно нагрівається Вода в котлах польових кухонь або спеціальних пристроях.

Мити котелки, кружки і ложки зручніше на столах, які виготовлені з підручних матеріалів. Гарячу воду для миття індивідуального посуду видають в термоси тільки чергові, яких виділяють із числа особового складу ППХ. Індивідуальні котелки очищують від залишків їжі у ємності для харчових відходів. Для збору стічних вод викопують поглинаючі колодязі.

Продукти зберігають у продовольчому складі, який обладнують в окремому приміщенні (наметі). Двері та вікна складу засітчують і проводять інші заходи для збереження продуктів від доступу мух і гризунів. У ньому встановлюють стелажі і піддони, промарковані ящики («м’ясо», «овочі», «хліб» тощо), які повинні щільно закриватися кришками; колода та сокира для рубки м’яса, стіл для видачі продуктів і вага. Також біля польової кухні відводять місця для зберігання води і палива.

Окремо встановлюють намет (виділяють приміщення), призначений для відпочинку особового складу ППХ перед заступленням у наряд.

Убиральню для особового складу, який працює на ППХ, та яму з кришкою, в яку зсипають сміття і покидьки з ППХ, споруджують не ближче 50-70 м від кухонь.

Поблизу кожної кухні встановлюють рукомийник з милом і щіткою для миття рук обслуговуючого персоналу під час роботи та після кожного відвідування вбиральні.

Котлове харчування у польових умовах не має принципових відмінностей від такого у місці постійної дислокації. Гаряча їжа готується тричі на день з використанням як свіжих, так і концентрованих та консервованих продуктів.

При самостійному або індивідуально-груповому харчуванні військовослужбовці готують гарячу їжу самі або вживають консерви (концентрати) без теплової обробки. Для приготування гарячої їжі використовуються малолітражні кухні (плити), триноги чи багаття. Інколи бійці об’єднуються по два і готують в одному котелку першу страву, а в другому - другу страву або чай.

При змішаному харчуванні гаряча їжа видається 2 рази на добу - на сніданок та вечерю, а в інтервалах між ними військовослужбовці вживають продукти проміжного харчування - сало-шпіг чи м’ясо-рослинні консерви з хлібом або сухарями за рахунок добової норми постачання та продукції підсобного господарства.

У деяких випадках, наприклад, перед маршем або при виконанні завдань у відриві від свого ППХ особовому складу видають сухий пайок недоторканого запасу (НЗ), який можна використовувати лише з дозволу командира (рис. 4.11). До складу пайка входять: одна банка м’ ясних консервів, дві - з кашею, цукор та чай. Окремо додається хліб або сухарі (галети).

Взимку доцільно з сухим пайком видавати замість хліба сухарі, тому що вони не замерзають. Видають їх також при перебоях з його випічкою або доставкою. Сухарі перед вживанням можна відновити до стану хліба, якщо у котелок вертикально поставити 2-3 сухарі, розділити їх ложками і на 10-15 с залити питною водою. Потім воду злити, а котелок закрити кришкою і протягом 5 хв підігріти на вогні. Сухарі зм’якнуть.

Їжа на кожному польовому пункті харчування, зазвичай, готується за єдиною для всіх продовольчих пунктів розкладкою продуктів, яку затверджує командир частини, хоча в деяких випадках розкладки можуть відрізнятися. У польових умовах для приготування їжі перевага надається продуктам, що не потребують тривалої кулінарної обробки: консервам, якими заміняють у літній період свіже м’ ясо та рибу, харчовим концентратам для швидкого приготування каш, супів, киселів та овочевим сумішам. Контроль за процесом приготування їжі передбачає приділяти увагу максимальному зменшенню втрат продуктів через їх надлишкове вимочування, очищення, теплову обробку та інші причини.

Приготування, доставку та видачу підрозділам готової їжі організовує начальник ППХ відповідно до вказівок заступника командира батальйону з тилу.

Рис. 4.11. Сухий пайок недоторканого запасу

Їжа має бути готовою до часу, що указаний в розпорядку дня для її вживання. Статут внутрішньої служби ЗС України зобов’язує чергового частини та лікаря (фельдшера) перед кожною видачею готової їжі перевіряти її якість, проводити контрольне зважування порцій, а також перевіряти санітарний стан кухонь, складів і території ППХ, чистоту кухонного інвентарю та посуду, який використовується на ППХ. Після перевірки вони роблять відповідні записи у книзі контролю за якістю приготування їжі про дозвіл або заборону на її видачу особовому складу. У випадку заборони на видачу їжі ці посадові особи повинні негайно доповісти командиру частини про причини заборони для прийняття ним відповідного рішення щодо подальшого харчування особового складу.

Зберігати їжу дозволяється лише для військовослужбовців, які своєчасно не прибули для її споживання у зв’язку з виконанням службових обов’язків. У цьому випадку готові страви дозволяється зберігати - на гарячій (80 °С) плиті не довше 1,5 год, у термосах - до 2 год, у холодильнику - не більше ніж 4 години. Доставка та роздача гарячої їжі, хліба, масла і цукру в підрозділах організовується розпорядженням командира батальйону (дивізіону). Разом з гарячою їжею на сніданок та вечерю також доставляється чай або окріп для чаю. Для транспортування термосів із стравами та окропом з ППХ до підрозділів при необхідності виділяються підносчики. За наявності умов кухарі можуть роздавати їжу безпосередньо з кухонь у котелки.

У польових умовах під час обробки харчових продуктів та приготування їжі незалежно від обставин ніяких відхилень від кулінарних та санітарних правил, що установлені для стаціонарних умов, не допускається.

Але існують деякі особливості у кулінарній обробці продуктів. Наприклад, заморожене м’ясо попередньо не розморожують, а розрубують на шматки по 1,5-2 кг, які після почищення та обмивання відразу закладають у котел. Зварене м’ясо ділять на порції і викладають на деко, заливають бульйоном та проварюють протягом 15 хвилин після закипання. Видавати його без додаткової теплової обробки заборонено. М’ясо, зазвичай, видається з другою стравою, тільки за виняткових обставин - з першою.

Консервні жерстянки відкривають перед закладкою у котел. Попередньо їх очищають від змазки, уважно розглядають з метою виявлення цілісності та опускають у гарячу воду на 10-15 хвилин для визначення герметичності. У разі пошкодження упаковки з жерстянок будуть виділятися бульбашки газу. Консерви з банок, що мають порушену герметичність, бомбаж, неприємний запах вживати заборонено. Перед роздачею вміст м’ясних (рибних) консервів проварюють у котлах не менше 20 хвилин з моменту закипання. Відкриті консерви зберігати та видавати забороняється.

Взимку у польових умовах не завжди можливо вберегти овочі та хліб від заморожування. Тому морожені картоплю та інші овочі чистять і миють без відтаювання і закладають у кип’ячу в котлі воду або бульйон, що дозволяє зберегти смакові та харчові якості їжі, яку готують із них.

Заморожений хліб можна відновити до стану свіжого у духових шафах польових кухонь або у добре натоплених наметах чи інших приміщеннях. З цією метою його треба розкладати не більше ніж у два ряди на чистих дошках (столах) або на простирадлах.

Температура готової їжі при видачі має бути не нижчою: перших страв - 75 °С, других страв - 65 °С, третіх страв - 80 °С.

У польових умовах за відсутності можливості дотримання санітарних правил забороняється приготування холодних закусок (салати, вінегрети тощо), страв із рублених м’яса та риби, котлетної маси, фаршу тощо. Кисіль або компот повинні бути готовими не раніше ніж за тридцять хвилин до видачі. Наливають їх безпосередньо з котла у кружки, але ні в якому разі не у термоси.

Допускається видача прокип’яченого молока, але надійніше готувати з нього молочний суп або кашу.

Видавати готову їжу з кухонь, а також замивати котли дозволяється лише кухарям, а не особам з числа добового наряду. Котли очищають від залишків їжі спеціальною щіткою, потім внутрішні поверхні миють гарячою водою з содою або іншими дозволеними мийними засобами, після чого два-три рази ополоскують окропом.

Кухонний інвентар та посуд також очищають від решток їжі, миють гарячою водою, знежирюють мийними засобами, ополіскують окропом і поміщають на стелажі для просушування. Поверхні столів, дошок та ножі для розробки продуктів після кожної видачі їжі миють гарячою водою і ошпарюють.

Процес миття посуду для офіцерського складу не відрізняється від такого ж у стаціонарних умовах. З посуду зчищають залишки їжі, миють послідовно у двох ваннах у гарячій воді (45-50 °С) із знежирюючими засобами і у третій - ополіскують окропом (вище 60 °С). Вимитий посуд доцільно поміщати в спеціально зроблену із дроту сітку і опускати на 5-7 хв у котел вогнищевої кухні з кип’ячою водою, після чого просушити на стелажах. Аналогічно потрібно мити кухлі та столове приладдя - ложки і виделки (ножі не бажано опускати в окріп, тому що вони тупляться).

Щітки і мочалки для миття посуду та обладнання треба після очистки від решток їжі кип’ятити у 2 % розчині соди, промивати і сушити на стелажах.

У кінці кожного дня обов’язковими є проведення загального прибирання всієї території ППХ та дезінфекція 1 % освітленим розчином хлорного вапна або розчином " Неохлору» чи «Септодору» виробничого обладнання кухонь, поверхні столів їдалень для офіцерів і особового складу, ємностей для овочів та інших продуктів, місця для миття котелків, кружок та ложок особового складу тощо. Нормою витрати дезінфікуючого розчину має бути 0,3-0,5 л на 1 м² (розчину «Септодору» - 0,1 л на 1 м²) з 30-ти хвилинною експозицією. Потім його змивають теплою водою.

Польові убиральні (ровики) для особового складу ППХ, ями для збору сміття і покидьок повинні дезінфікуватися не рідше ніж один раз у три дні 5 % водним розчином лізолу «А» або розчином ріапану-М.

Для збору та зберігання харчових відходів виділяють спеціальні ємності з щільно підігнаними кришками. Вивезення їх здійснюється відразу після закінчення прибирання ППХ, очищення та миття кухонного і столового посуду. Ці ємності треба щоденно очищати, мити та дезінфікувати.

На об’єктах харчування і у польових умовах потрібно регулярно проводити заходи боротьби з мухами і гризунами, які є джерелами інфекції або носіями різних гострих інфекційних захворювань, таких як дизентерія, лептоспіроз тощо.

Продовольство підвозиться військовим частинам спеціальним транспортом. На весь спеціальний транспорт, а також на причепи, контейнери або спеціально обладнані ящики, призначені для підвезення продовольства, начальником санітарно-епідеміологічного закладу території відповідальності оформляється санітарний паспорт на транспорт військової частини, призначений для перевезення продуктів, які швидко псуються, і хліба (додаток № 4.2 до Положення), який пред’являється представником під час одержання продовольства. У транспорт і ящики, на які немає санітарних паспортів, продовольство не відпускається. Одержання і видача продовольства проводиться у чистому спецодязі. Використання не підготовленого у санітарному відношенні транспорту для підвезення продовольства забороняється. Начальник медичної служби військової частини здійснює постійний контроль за санітарним станом спеціального транспорту.

Залежно від призначення кожна спеціальна автомашина укомплектовується необхідним майном та засобами для її прибирання. Транспортні засоби після кожного використання очищаються та промиваються окропом, крім того, не рідше ніж 1 раз на тиждень підлягають знезараженню 1 % освітленим розчином хлорного вапна або розчинами «Неохлору» чи « Септодору», після чого ошпарюються окропом. Водія-експедитора забезпечують комплектом спеціального одягу, рушником і милом. Він повинен мати особисту медичну книжку з допуском до роботи.

Для підвезення хліба використовуються спеціально обладнані автофургони. Перевезення м’яса, риби та хліба на ППХ для забезпечення невеликої кількості особового складу допускається у спеціальних ящиках, які повинні бути оббиті зсередини оцинкованим залізом або білою жерстю з пропайкою швів оловом та щільно закриватись кришками.

Продукти, які швидко псуються, підвозяться рефрежираторами, ізотермічними і комбінованими транспортними засобами, а залізничним і водним транспортом - у ізотермічних вагонах, холодильниках, суднах-рефрижераторах. Овочі, фрукти й картопля у теплу пору року можуть перевозитись у критих вагонах, а у зимовий період у вагонах-рефрижераторах або у вагонах, утеплених і обладнаних опалювальними пристроями. Утеплення вагонів проводить відправник своїми засобами, а опалювальні пристрої встановлює залізниця.

Для військових частин, розташованих на відстані понад 200 кілометрів від продовольчого складу або баз постачальників, що їх забезпечують, підвезення продовольства, військової техніки та майна здійснюється, зазвичай, залізничним та водним транспортом, а автомобільним транспортом - лише з дозволу посадових осіб, яким надано це право.

Всі військовослужбовці та цивільний персонал, які мають відношення до продуктів харчування (транспортування, зберігання, видача, отримання продуктів та приготування їжі), а також фахівці з ремонту устаткування повинні забезпечуватись спеціальним одягом. Для кухарів передбачено видачу трьох комплектів, що складаються з білої куртки, штанів, фартуха, ковпака та рушника. Добовому наряду видають куртку, фартух і ковпак. Кухарі перед заступленням у наряд повинні митися у польовій лазні. Вони та особи, які призначені в добовий наряд на ППХ, перед заступанням на зміну (вахту на камбузі) проходять медичний Огляд у чергового лікаря (фельдшера). Під час огляду їх опитують щодо наявності шлунково-кишкових розладів, дивляться на стан слизових рота, горла, наявність уражень шкірних покривів (фурункули, піодермії та ін.). При необхідності вимірюється ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА ТА пальпується сигмоподібна кишка. Результати медичного огляду записуються у книгу медичних оглядів добового наряду. На перших аркушах цієї книжки має бути список осіб, які перехворіли кишковими інфекціями, та осіб, яким за станом здоров’я протипоказано працювати на ППХ. Ті, що перехворіли гострими кишковими інфекційними хворобами, можуть бути допущені до роботи на ППХ не раніше ніж через три місяці після виписки з лікувального закладу і проведення відповідних клінічно-лабораторних та інструментальних досліджень на бацилоносійство. Особи, що не пройшли медичного огляду, до роботи на ППХ не допускаються.

Особлива увага в польових умовах приділяється контролю за станом здоров’я працівників об’єктів харчування, які можуть стати причиною виникнення епідемічних спалахів інфекцій з фекально-оральним механізмом передачі. Всі постійно працюючі робітники допускаються до роботи за умови своєчасного та повного проходження обов’язкових медичних оглядів (попереднього - при поступленні на роботу та періодичних) в обсяги і терміни, що встановлені чинним законодавством, та складання заліку з санітарного мінімуму.

Відповідальність за прийом на роботу та допуск до роботи осіб, які не пройшли медичного обстеження або порушили його терміни, несуть посадові особи відповідних об’єктів харчування та начальник продовольчої служби частини.

Особи, які влаштовуються на роботу на об’єкти харчування, підлягають обов’язковому обстеженню:

- на носійство збудників кишкових інфекцій (триразово з інтервалами в одну добу); у подальшому один раз в квартал; при наявності епідемічних показів - за вказівкою начальника медичної служби або лікаря-епідеміолога;

- на тифо-паратифозне носійство в сечі, у дуоденальному вмісті - за показами;

- на гельмінти - одноразово, у подальшому - за показами;

- на гонококи - одноразово, у подальшому - за показами;

- Кров на Сифіліс - одноразово, у подальшому - за показами;

- рентгеноскопія (флюорографія) органів грудної клітки при прийомі на роботу, у подальшому - один раз на рік;

- медичні огляди - один раз на тиждень (працівників об’єктів військової торгівлі - один раз на місяць).

Результати медичного обстеження працівників об’єктів харчування заносяться лікарем в їх особисті санітарні книжки.

Таким чином, Санітарний нагляд за харчуванням військовослужбовців у польових умовах передбачає:

- участь начальника медичної служби частини у розробці режиму харчування та складанні розкладки продуктів з урахуванням фізіолого- гігієнічних вимог та характеру навчально-бойової підготовки;

- перевірку готовності підрозділів продовольчої служби до транспортування та зберігання запасів продовольства і питної води, приготування та реалізації готової їжі;

- перевірку проходження працівниками об’єктів харчування медичних обстежень, знань кухарським складом польових пунктів харчування гігієнічних норм і санітарних правил та дотримання їх виконання під час роботи;

- контроль за виконанням гігієнічних вимог при облаштуванні польових пунктів харчування на місцевості, організацією забезпечення їх доброякісною водою, очищенням території та видаленням покидьок і сміття;

- перевірку умов зберігання пересувних запасів продовольства, особливо того, що швидко псується, а також питної води на польових пунктах харчування;

- контроль за виконанням гігієнічних вимог з первинної теплової обробки продуктів;

- контроль за забезпеченням особового складу індивідуальними котелками, кухлями, ложками та флягами, а також перевірку знань ним правил особистої та колективної гігієни та їх дотримання;

- перевірку забезпечення умов вживання їжі на польових пунктах харчування і контроль за її доставкою у підрозділи та термінами реалізації;

- перевірку якості миття та знезараження індивідуальних котелків, кухлів, ложок, посуду, інвентарю та термосів на польових пунктах харчування;

- контроль за організацією харчування військовослужбовців з використанням сухих пайків на марші, у відриві від своїх підрозділів тощо;

- організацію проведення серед особового складу санітарно-просвітньої роботи щодо дотримання гігієнічних вимог при харчуванні у польових умовах, недопущення вживання ним у їжу неперевірених трофейних або отриманих у місцевого населення продуктів рослинного і тваринного походження.