Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Остеохондропатії
Остеохондропатії кісток нижньої кінцівки
Остеохондропатія апофіза п'яткової кістки (хвороба Гаглюнда)

Остеохондропатія п'яткової кістки вперше описана Гаглюндом (Haglund) у 1907 році, а потім Schinz у 1922 році. Ця хвороба зустрічається рідко, і у більшості хворих її не діагностують. Хворі діти, особливо підлітки, скаржаться на появу відчуття болю в ділянці п'яткового горба після фізичних перевантажень. Біль дуже повільно і поступово наростає, особливо при бігу, коли збільшується натяг сухожилка Ахілла.

При огляді не виявляють будь-яких змін у п'ятці, хоч інколи може бути незначна припухлість у ділянці п'яткового горба, але шкіра і локальна температура у цій ділянці нормальні.

При надавлюванні на п'ятковий горб біль збільшується. Раптове пасивне перерозгинання стопи ривком спричинює різкий біль. Під час уважної пальпації видно, як хворий точно вказує і реагує на появу локального болю. У ділянці ахіллового сухожилка візуально і пальпаторно змін не виявляють, хоча завжди слід думати про можливість наявності ахіллобурситу.

Рентгенодіагностика, особливо у молодших дітей, утруднена, оскільки п'ятковий горб у нормі має декілька ядер скостеніння і вони бувають різної рентгенологічної щільності. Але рентгенографію слід повторити через 2-3 місяці для порівняння з попередніми рентгенограмами обох п'яткових кісток (мал. 357).

Таким чином, діагностика остеохондропатії п'яткової кістки в основному ґрунтується на скаргах, анамнезі і даних клінічного обстеження.

Мал. 357. Остеохондропатія горба п’яткової кістки зліва.

Лікування. Щоб зняти навантаження на п'ятковий горб, хворому призначають супінатори, товстіші під п'ятою і з круглим отвором у ділянці горба.

Надзвичайно рідко трапляються випадки, коли біль утруднює нормальне ходіння, і тому хворому доводиться рекомендувати користуватись милицями, щоб на деякий час повністю розвантажити ногу.

Хворому проводять фізіо-бальнеотерапію, звільняють від фізичних вправ і навантажень у школі тощо.