Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання хребта, які спричиняють біль
Стеноз хребтового каналу

Хребтовий канал утворюють анатомічні структури, які захищають спинний мозок із його елементами. Його пересічний діаметр і форма є різними у різних відділах хребтового стовпа та індивідуально варіабельними.

За даними Коржа О.О., Продана А.І. і Грунтовського Г.Х. (1986), які вимірювали діаметр каналу у поперековому відділі у хворих із різною патологією хребта, важливе значення має сагітальний діаметр каналу. Так, наприклад, при поперековому остеохондрозі і бічному зміщенні частини ушкодженого диска у більшості хворих діаметр каналу становив 13-14 мм, і навіть більше, у той час як заднє зміщення диска звужувало канал до 12 мм і менше.

Морріс (Morris J.M., 1990) вказує, що бувають природжені звуження каналу хребта, а його форма у нормі є заокругленою, а інколи майже трикутною.

Причиною вторинного звуження хребтового каналу найчастіше буває зміщення дозаду частини ушкодженого міжхребцевого диска, спондилолістез і нестабільність хребта, спондилоартроз, хвороба Бехтерева, остеофіти тощо. Ці патологічні чинники можуть зумовлювати стиснення нервово-судинних утворів хребта, тобто синдром стенозу хребтового каналу.

Однак при деяких звуженнях трикутного каналу, як вказує Морріс, не завжди здавлюється "кінський хвіст", оскільки нерви знаходяться у бічних частинах каналу. Протягом тривалого часу таке звуження клінічно не проявляється.

Характерним для стенозу хребтового каналу є відчуття хворим дво — або однобічного болю у попереку і ділянках сідниць під час ходіння і ротаційних рухів у хребті, і навіть у стоячому положенні. Це виникає тоді, коли хворий довший час стоїть (навіть без ходіння).

Корж О.О. із співавторами вказує, що у 75 % хворих синдром, крім неврогенних проявів, зумовлює переміжне кульгання. Як правило, це буває у хворих після 45 років життя з ознаками венозної недостатності системи v.cava inferior (варикозне розширення вен нижніх кінцівок, післятромбофлебітичний синдром, геморой). Вони пояснюють виникнення кульгання порушенням венозного відтоку з внутрішніх венозних сплетень хребта, які є кава-кавальним анастомозом. Автори підтвердили це різким зменшенням оптичної щільності епідурограм, виконаних безпосередньо після введення контрастної речовини і через 15 хв. У контрольній групі досліджень оптична щільність епідурограм зменшується, за даними денситометрії, на 70-80 %, а у хворих із неврогенним переміжним кульганням швидкість резорбції контрасту різко уповільнюється — на 10-30 % через 15 хв після його введення. Також виявлено значно підвищений тиск у клубово-поперековій вені, що утруднює відтік крові з внутрішніх сплетень та вен корінців нервів, зумовлює їхній набряк та порушує провідність.

Діагностика стенозу хребтового каналу ґрунтується на основі анамнезу і допоміжного обстеження хворого.

Хворий середнього віку відчуває біль після 15-20-хвилинного ходіння. Біль тупий, ниючий в одній або обох нижніх кінцівках, що змушує хворого сісти. Це ж саме буває під час тривалого стояння. Полегшення хворий відчуває у сидячому положенні, і вже через 5 хв може стояти або йти далі. Значне полегшення буває після того, як хворий полежить на спині з піднятими та зігнутими стегнами і гомілками.

Радіологічні обстеження можуть виявити вузчий, ніж звичайно, хребтовий канал, остеофіти по краях тіл хребців, зміни у міжхребцевих суглобах. Контрастним обстеженням виявляють блокаду каналу (мал. 295), порушення лікворотоку. Радикулографія більш точно вказує на звуження хребтового каналу.

Комп'ютерна томографія дає можливість виявити зрізи ураженої ділянки хребта, стінки і звуження каналу та його причини (кісткові нарости, зміщений диск, гіперплазію та осифікацію зв'язок тощо (Naylor А., 1979) (мал. 296).

Магнітно-резонансна томографія дозволяє виявити не лише кістково-хрящові, але й м’якотканинні зміни, що значно полегшує діагностику.

Стеноз хребтового каналу необхідно диференціювати з патологією судин нижніх кінцівок, які часто є причиною болю і переміжного кульгання. Для цього проводять осцилографію, ангіографію тощо. При патології судин не буває болю у стоячому положенні хворого, а при звуженні хребтового каналу не виявляють патології судин.

Лікування. Щоб полегшити стан хворого, можна запропонувати йому замість тривалого ходіння їздити на велосипеді. Крім цього, хворому не слід довго знаходитись у стоячому положенні, потрібно остерігатись різких ротаційних рухів торсом. Якщо точно встановлено причину стенозу хребтового каналу, хворого слід оперувати, щоб усунути стиснення (видалити остеофіти чи зміщений дозаду міжхребцевий диск, збільшити бічні западини у місці звуження каналу тощо).

Мал. 295. Контрастна мієлограма при звуженому спинномозковому каналі.

Мал. 296. Томограма звуженого спинномозкового каналу зміщеним осифікованим міжхребцевим диском тіл С₅-С₆.

Декомпресія є необхідною і ефективною операцією. Інколи треба оперувати декілька сегментів хребта, що залежить від протяжності виявлених змін у хребті, що виявляють рентгенологічно і томографічно.