Статеві хвороби - І. І. Мавров 2005

Статеве життя: біологічні, медичні і соціальні аспекти
Проблеми статевого життя

Статеве життя - сукупність пов’язаних з відтворювальною функцією процесів (соматичних, психічних і соціальних), в основі яких лежить задоволення статевого потягу; важлива сфера життєдіяльності організму. Особливістю статевого життя в людини є відділення репродуктивної (дітородної) функції від рекреативної (одержання насолоди). Гуманізація статевого потягу виявляється в духовному спілкуванні й особистісному єднанні чоловіка і жінки. На статеве життя впливають виховання, особливо статеве, морально-етичні погляди особистості, індивідуальний досвід, соціальні умови.

Статева любов - вибірковий потяг людини, одне з найсильніших почуттів, яке сформувалося в процесі історичного розвитку суспільства.

Ставлення суспільства до різних форм статевого життя на різних етапах розвитку цивілізації змінювалося. Вже в стародавні часи одні з них визнавалися нормативними, інші - засуджувалися і заборонялися. Дошлюбні і позашлюбні статеві стосунки, гомосексуалізм, онанізм сприймалися і зараз сприймаються різними культурами і суспільствами неоднозначно.

Вища форма статевої любові - сім’я. Завдяки цьому соціальному інституту на юридичній і релігійній основі здійснюється загальнобіологічний інстинкт продовження роду, а також задовольняються економічні, моральні і естетичні потреби людей.

Стосунки статей у розвинутому суспільстві регулюються законодавчими актами про шлюб і сім’ю, нормами статевої моралі.

Єдиної класифікації форм статевого життя не існує. Нормальними вважаються статеві зносини (статевий акт, coitus) між чоловіком і жінкою, що при їхньому духовному єднанні відповідає поняттю «повноцінне статеве життя». Інтенсивність статевого життя, тобто частота статевих зносин у різних індивідів, залежить від генетичних особливостей, статі, віку, виховання й інших соціальних факторів. Звичайно нормальне статеве життя починається в шлюбі, після вступу в який, як правило, стає регулярним. У період зрілої сексуальності в шлюбі установлюється визначена ритмічність статевих зносин. Ініціатива у визначенні їхньої частоти і форми звичайно визначається чоловіком відповідно до його темпераменту і статевої активності. За середньостатистичними показниками статевої активності не можна визначити норму її для окремих осіб.

Активне статеве життя вимагає від організму людини великого емоційного і фізичного напруження. Тому після таких тяжких захворювань, як інсульт, інфаркт міокарда, при загостренні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, гіпертонічному кризі й інших патологічних станах статева близькість небезпечна для життя.

Статеві зносини протипоказані при вагітності в перші й останні 2-3 міс.

Статеве стримування, як вважає більшість сучасних сексологів, не шкідливе. Іноді внаслідок вимушеного статевого стримування в чоловіків можуть спостерігатися неврозоподібні порушення (розлад сну, дратівливість). Полегшують тяжкі прояви тривалого статевого стримування полюції. Жінки статеве стримування переносять значно легше, ніж чоловіки.

Питання статевого життя займають значне місце серед багатьох інших життєво важливих проблем. Навряд чи ще яка-небудь інша сторона життя людини знаходиться в такій залежності від соціального середовища й, у свою чергу, так впливає на культуру суспільства, як сексуальні стосунки. Фізичне, психічне здоров’я людей, їх морально-етична поведінка пов’язані з тими чи іншими сторонами статевого життя. За визначенням експертів ВООЗ, сексуальне здоров’я - комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів сексуального існування людини, що збагачують особистість, підвищують здатність людини до спілкування, любові і дітонародження.

Важливе значення для статевого життя мають сприятливий психологічний клімат у родині, дотримання правил гігієни, нормальні побутові умови, раціональне Харчування.

Статеві стосунки гармонійні, коли вони наповнені духовністю. При взаємній любові завдяки статевому задоволенню вони благотворно впливають на здоров’я, підвищують життєвий тонус, зміцнюють віру у власні сили, стають джерелом творчого натхнення. Людина одержує необхідні позитивні емоції, нестача яких може негативно позначатися на життєдіяльності організму.

Ретельне вивчення сексуальних стосунків для фахівця в галузі статевих хвороб має глибокий практичний зміст, оскільки дозволяє зрозуміти патогенетичні й епідеміологічні особливості патологічних процесів.

Лікарське дослідження статевих стосунків можна розділити на: 1) дослідження фізіологічних процесів, їх патології; 2) корекцію статевих порушень, Лікування хвороб; 3) гігієну статевого життя.

Статеве життя людини - надзвичайно складна галузь. Формування здорової сексуальності - суперечливий процес, на який впливають багато факторів. Як показують дослідження останніх років, статеве дозрівання підлітків у більшості розвинутих країн відбувається в середньому на 2-3 роки раніше, ніж у минулому сторіччі. Причому в місті ця тенденція більш виражена, ніж у селі. На темпах статевого дозрівання позначається загальне прискорення фізичного розвитку дітей (акселерація). У розвинутих країнах спостерігається неухильне підвищення зросту, маси й обсягу грудної клітки як у дітей, так і в підлітків. За старих часів юнаки і дівчата продовжували рости до 19-20 років, сучасні - до 16-17 років, хоча молоді люди помітно вищі за своїх батьків.

Акселерація виявляється не тільки стосовно фізичних параметрів (що цікавить, насамперед, фізіологів, демографів), вона є процесом, що виявляється й у сферах емоційного та прискореного статевого дозрівання організму.

Вік початку статевого життя визначається часом завершення статевого дозрівання. Але із соціальної і гігієнічної точок зору ранній початок статевого життя є негативним чинником. Зараз віковий ценз для вступу в шлюб значно підвищився. Збільшився період становлення, коли в підлітків чи юнаків уже з’явилися сексуальні потреби, але ще немає соціального ґрунту і юридичного права для вступу у шлюб. Статева енергія шукає виходу, створюючи в юнацькій психіці внутрішню напруженість. Справа не тільки і не стільки у фізіологічних потребах, скільки в тому, що початок активного статевого життя є для юнака найважливішим доказом самоствердження особистості. Ранній Вступ молодих людей у шлюб міг би скоротити складний період становлення, однак це утруднено матеріальним становищем і недостатньою соціальною і моральною зрілістю.

При розгляді проблем співвідношення статевого і соціального дозрівання з’ясовується, що останнє хоча і фіксується одержанням паспорта, усе-таки грань переходу до зрілості в сучасному суспільстві точно не визначена. Людина одержує паспорт у 16 років, виборче право - у 18. Шлюбний вік в Україні встановлений: 18 років - для чоловіків і 17 років - для жінок. Ці грані в суспільній свідомості визначені менш чітко: нерідко і 20-літню людину не вважають дорослою.

Правова і моральна невизначеність меж юності і зрілості відображає реальний стан речей, насамперед подовження самого періоду юності за рахунок, з одного боку, більш раннього статевого дозрівання, а з іншого - більш пізнього переходу до соціальної зрілості.

У сучасних умовах молоді люди значно більше, ніж колись, підпадають під вплив еротики і навіть порнографії, що часто спонукає їх до безладних статевих зв’язків. Заслуговують на увагу дані соціологічного дослідження лабораторії Санкт-Петербурзького університету, що провела великомасштабне опитування серед студентства 11 ВНЗ країн СНД. При цьому 43 % респондентів відзначали, що в колі своїх однокурсників стикаються з пияцтвом, 41 % - зі спекуляцією, 27 % - із проституцією, 14 % - з наркоманією; 39 % опитаних вважають, що шлюб у студентські роки не заважає навчанню, якщо влаштований побут, 59 % - допускають інтимні зв’язки поза шлюбом. Дані опитування свідчать, що лише 12 % студентів живуть на стипендію.

Нерідко в умовах великого міста дівчата і юнаки зав’язують знайомства, що швидко переходять у статеві стосунки. Останні перериваються так само швидко, як і виникають. З’являються нові статеві зв’язки... Такі стосунки завдають величезну психологічну шкоду і становлять велику соціальну небезпеку, тому що перешкоджають здоровому статевому життю і є чинником поширення хвороб, які передаються статевим шляхом.

Для дівчини часта зміна статевих партнерів унеможливлює виникнення глибоких духовних стосунків, зводить її до становища простого об’єкта фізичної насолоди. У чоловіків такий характер статевих стосунків зрештою перетворюється в культ грубого статевого акту без потреби в духовному зв’язку, що може зберегтися й у шлюбі.

У безладного статевого життя є і свої закономірності. Більшість чоловіків і жінок, що ведуть позашлюбне статеве життя, виросли в неблагополучних родинах, часто без батька, де спостерігалися відсутність елементарної турботи про дітей, пияцтво батьків, часті сімейні сварки. Соціологи установили, якщо дитина до трьох років «недоодержала» батьківської ласки й уваги, то надалі, уже подорослішавши, вона значно більше прагне до зміни статевих партнерів, ніж її більш благополучні в цьому відношенні однолітки. Не останню роль у цьому явищі відіграють негативні процеси в молодіжному середовищі - «говорухи», «ромашки», «загальні дівчатка», груповий секс, число юних алкоголіків і наркоманів, що постійно зростає.

Зміна сексуальної поведінки внаслідок зміни соціальних умов, урбанізації, свободи пересування - факторів, що сприяють поширенню заразних статевих хвороб, ставить ряд проблем перед охороною здоров’я і медициною, зокрема перед венерологією.

У деяких вікових групах значно збільшилося число людей з підвищеним рівнем сексуальності. У результаті поступового зниження вікового порога статевої зрілості і супровідного цьому процесу підвищення вікового цензу для вступу в шлюб збільшується період часу, протягом якого молодь може мати непостійні сексуальні стосунки. Професійний аналіз соціальної еротики дозволяє зробити висновок, що спокійне ставлення до еротики сприяє зникненню нездорового, хворобливого інтересу до сексу, знижує агресивність молоді. Сьогодні необхідні відкритість, зняття табу на «соромітну» тему, виховання культури сексу.

Насаджувані довгий час перекручені уявлення про людину взагалі, а звідси про чоловіка і жінку, призвели до того, що в результаті постраждали діти, родина, суспільство. Чоловіки і жінки стали більш агресивними, у них усе менше виявляється прагнення зрозуміти один одного, прийти на допомогу.

Особливий інтерес викликають дослідження соціологів, присвячені проблемам молоді. Це насамперед соціально-професійна орієнтація, трудова і суспільна активність, об’єктивний зміст, характер і умови праці, організація виробництва і под.

Однак майже немає соціологічних досліджень міжособистісних стосунків. Соціологічні аспекти статевих, шлюбних стосунків з врахуванням нових життєвих обставин повинні стати об’єктом пильної уваги фахівців.

Різкі соціально-економічні зміни призвели до зникнення патріархальної родини. Родина перестала бути традиційним інститутом. Шлюб став союзом двох вільних і самостійних людей. Нові життєві обставини формують інші взаємини між подружжям, але чоловіку чи дружині і тепер небайдуже, як він (вона) поводяться в шлюбному союзі. Сексуальні стосунки в цих умовах також зазнають змін, набувають нових відтінків.

У Цивільному кодексі України поняття «глава сім’ї» відсутнє. Закон визнає за подружжям рівні права, рівні обов’язки, рівну відповідальність. Однак навіть при соціальній рівноправності жінки і чоловіка їхня біологічна нерівність зберігається. За всіх часів головна функція жінки - материнство. Але це не тільки привілей, але і тягар, що часом шкодить здоров’ю жінки (і навіть створює загрозу для життя), що знижує її суспільну активність, обумовлює затримку духовного розвитку і професійного росту. Сучасні чоловіки далеко не повною мірою несуть (іноді і взагалі не хочуть нести) відповідальність за сім’ю і подружні стосунки. Сьогодні жінки беруть активну участь у громадському житті, багато хто з них фінансово не залежні. Однак жіноча емансипація супроводжується і втратами, що, зокрема, виявляється в сексуальних стосунках.

Велика свобода в сексуальних стосунках неминуче викликає збільшення статевих інфекцій. Але ця проблема ще до кінця не усвідомлена. Змінити сформований стереотип сексуальних контактів надзвичайно важко, особливо для тих, хто входить у групу ризику й у кого вже ослаблена воля. З 50 млн населення України, імовірно, 1-2 млн чоловік можна віднести до груп ризику. Це повії, наркомани (особливо ті, що користуються однією голкою), гомосексуалісти й ін. Від цих осіб інфекції можуть поширюватися серед населення.

Проституція - форма поведінки із соціальними відхиленнями, що полягають у наданні сексуальних послуг за плату. Повії, жінки і чоловіки, позбавлені моральних принципів і торгують своїм тілом. Це історично обумовлене явище виникло ще в III-II ст. до н.е., було поширене в Древній Греції і Римській імперії. Незважаючи на те, що проституція і проблеми, пов’язані з нею, мають давню історію, вони і сьогодні дуже актуальні, що зумовлено особливостями нинішнього етапу розвитку суспільства.

В одних країнах проституція легалізована, в інших - існує в нелегалізованому вигляді. Вона має визначені методологічні основи, підходи, свої закони з надзвичайною послідовністю, а також принципи взаємодії повій.

Останнім часом кількість повій помітно збільшилася. Сучасні жінки досягають великих успіхів у наданні сексуальних послуг за плату. Поряд з цим з’являється усе більше чоловіків, що займаються цим древнім ремеслом, і усе більше знаходиться бажаючих скористатися їхніми послугами.

З погляду медицини, проституція є соціальним злом, оскільки сприяє поширенню венеричних захворювань, у тому числі ВІЛ і вірусного гепатиту В і С, а також туберкульозу, наркоманії, небажаних вагітностей, медичних абортів. У проституцію утягуються підлітки і навіть діти.

В останні роки були проведені серйозні дослідження цієї морально-правової аномалії. Як показала історія, боротьбу з проституцією недоцільно вести каральними методами. Оптимальним заходом впливу є розробка законодавчих актів як альтернатива адміністративним і карним заходам. Назріла необхідність підготовки закону про проституцію. Потрібне вирішення блоку юридичних питань, що стосуються комерційної діяльності в галузі сексуальних послуг, сексуальної експлуатації жінок, дітей і підлітків. Зрозуміло, що проституцію насамперед варто регулювати на основі суворого дотримання прав особистості. Виправданим буде прийняття закону про легалізацію проституції. Необхідність уведення законодавчих актів проституції зумовлена і міжнародним характером самої проституції.

При вивченні ряду даних, що характеризують інтимні стосунки, стає очевидним, що одним з найважливіших моментів, що сприяють зміні статевої моралі, стає ослаблення впливу сім’ї в суспільстві.

Лібералізація статевої моралі, «сексуальна свобода» ведуть до позашлюбних статевих зв’язків, частої зміни статевих партнерів, що сьогодні стає мало не нормою поведінки. Позашлюбні зв’язки суб’єктивно витлумачуються як любов, хоча насправді вони здебільшого ґрунтуються на чисто фізичному потязі в результаті незадоволеності статевим життям у шлюбі на основі духовного чи фізичного охолодження.

У жінки можливість позашлюбних зв’язків більш обмежена, ніж у чоловіка, через її завантаженість побутовими проблемами і турботами про дітей. Часто її позашлюбні зв’язки є протестом проти становища, у яке вона поставлена чоловіком і суспільством.

Не можна не враховувати і того факту, що сучасна людина веде більш інтенсивне сексуальне життя, ніж предки. Ускладнилася техніка статевого акту. В даний час чоловіки часто практикують куннілінгус - оральне стимулювання жіночих геніталій, а жінки вдаються до феляції - викликання статевого збудження впливом губами і язиком на Статевий член партнера. Молоді чоловіки і жінки, які мають сексуальний досвід, нерідко вдаються до орогенітальних статевих контактів. При обопільному бажанні статеві партнери охоче змінюють сексуальні позиції (положення партнерів відносно один одного), не відчуваючи з цього приводу яких-не- будь моральних чи естетичних сумнівів.

Статистичні дослідження фіксують сьогодні дуже високий рівень розлучень, що дозволяє зробити висновок про те, що сімейне життя відрізняється нестабільністю. У великих містах число сімей, що розпалися, досягає 50 % зареєстрованих шлюбів. Дані соціологів говорять про те, що не менше двох з п’яти подружніх пар, що розлучаються, характеризуються дисгармонією сексуальних стосунків. Ці цифри нерідко приводять до висновку, що більшість кризових явищ у сім’ї викликані порушеннями інтимних стосунків людей. Тим часом, відхилення в сфері інтимних стосунків зустрічаються не менш ніж у третині стійких шлюбів, однак це не призводить до їх руйнування.

Союз чоловіка і жінки не може ґрунтуватися лише на статевих стосунках. З об’єктом статевих стосунків доводиться стикатися у всіляких площинах людських взаємин. Одним з факторів, що негативно діють на шлюбний союз, є розходження поглядів, культурного й освітнього рівнів. На тлі зростаючого розриву духовного зв’язку відбувається послаблення елементів зв’язку фізичного.

Надзвичайно гостро як за кордоном, так і в нас постає нині проблема підліткової вагітності. Дитина в дівчинки-матері, як правило, народжується фізіологічно незрілою. У більшості випадків такі молоді матері відразу ж відмовляються від немовлят, що поповнюють будинки дитини. Рання Вагітність і пологи не проходять безслідно і позначаються на психіці юних матерів.

Відмова усе більшого числа родин від традиційного домашнього побуту зумовила ослаблення міцності значної частини сімей.

Неміцністю сім’ї можна, зокрема, пояснити зниження народжуваності. Середнє число дітей, народжених у шлюбі, також поступово скорочується. Відомо, що вчені при оцінці демографічної ситуації керуються числом дітей в однієї жінки, необхідним для заміщення поколінь. При сучасному рівні смертності цей показник дорівнює 2,15. У колишньому СРСР він складав 2,29, а з врахуванням тільки міського населення число дітей в однієї жінки - нижче 2,0.

Таким чином, ми підійшли до рубежу «нульового» відтворення. В Україні, Росії, Білорусі, країнах Прибалтики інтенсивність народжуваності нижча рубежу заміщення поколінь. У більшості західноєвропейських країн він коливається від 1,4 до 1,7. Найнижчі показники відзначаються у ФРН (у середньому на кожну жінку припадає 1,3 дитини).

До причин зниження народжуваності можна віднести зменшення числа укладених шлюбів (5 на 1000 жителів - найнижчий показник, що коли-небудь існував у мирний час); підвищення рівня життя (найчисленніші родини є в той же час найбіднішими); підвищення освітнього рівня жінок (це обумовлює певні труднощі у створенні сім’ї, вони виходять заміж пізніше й у результаті народжують менше дітей); поява великих можливостей для професійного росту жінок (п’ята частина жінок, які займають керівні посади або не мають власної сім’ї, або не мають дітей, або віддають перевагу одній дитині).

Не можна не враховувати і той фактор, що за останні кілька десятиліть збільшилася частота випадків безплідності. За даними ВООЗ (1989), у багатьох країнах вона досягла таких розмірів, що стала серйозною проблемою охорони здоров’я. В економічно розвинутих країнах приблизно 8-10 % подружніх пар протягом тривалого часу не можуть зачати дитини чи мати стільки дітей, скільки вони бажають. В даний час виявлені нові причини безплідності, зокрема, установлено, що вона може бути результатом урогенітальних хламідійних і мікоплазмових інфекцій.

Ці й інші статеві інфекції виникають головним чином у результаті статевих контактів здорової людини з хворою, а також через руки, Губи. Якби протягом усього життя статевий акт здійснювався людьми в шлюбі, а при відсутності шлюбу - тільки в межах визначеної пари, навряд чи існувала б проблема захворювань, що передаються статевим шляхом. Однак у дошлюбному періоді, при розірваному шлюбі, удівстві, а інколи і в шлюбі, але при позашлюбних статевих зв’язках, сексуальні контакти чергуються одночасно чи послідовно не тільки з одним, але і з декількома партнерами. Зараження венеричною хворобою - один з показників, що дозволяють оцінювати сексуальну поведінку. Захворювання, що передаються статевим шляхом, можуть призвести до порушення здатності до Запліднення в чоловіків, викликати Безплідність у жінок, а при збереженій здатності завагітніти - обумовити тяжкі внутрішньоутробні ураження плода, бути причинами акушерської патології, дитячої смертності, негативно впливати на здоров’я дітей раннього віку.

Варто підкреслити, що демографічна ситуація, що склалася в ряді країн, насамперед у країнах Європи, насторожує. Якщо не вдатися до якихось заходів, буде неухильно збільшуватися Чисельність населення літнього віку. За даними французьких учених, процентне співвідношення вікових груп молоді до 14 (21 %) і 19 (29 %) років ніколи не було настільки низьким. У 2040 р. людей похилого віку буде більше, ніж молодих. Вікова група людей, старших 85 років, буде в 2,5 раза більшою, ніж у даний час. Жодна країна у світі не може розраховувати на збереження свого місця у світовому співтоваристві за умови, якщо її народонаселення буде старіти.

У малодітності є багато інших негативних сторін. Так, у жінок підвищується ризик захворіти на рак молочної залози чи органів репродуктивної сфери. Ряд захворювань можуть викликати застосування внутрішньоматкових протизаплідних засобів і штучні аборти.

Чоловіки, що не бажають мати дітей, часто вдаються до перерваних статевих зносин, що згодом може обумовити тяжкі розлади нервової системи і діяльності органів сексуальної сфери, що, у свою чергу, є психологічним джерелом пияцтва, алкоголізму, наркоманії. У такий спосіб створюється ґрунт для сексуальної розбещеності, подружніх зрад, поширення статевих інфекцій, появи сімейних хвороб.

Низький рівень сексуальної культури в суспільстві позначається і на якості підготовки лікарів, багато хто з них не може дати кваліфікованої поради пацієнтам не тільки через відсутність знань у цій галузі, але й через свою помилкову сором’язливість. Проводячи обстеження, фахівці в галузі статевих хвороб повинні детально цікавитися проблемами своїх пацієнтів, намагатися зменшити їхнє занепокоєння, ставити коректні, недвозначні питання. Вони повинні виступати не тільки в ролі лікарів хвороб, що виникли в результаті статевих контактів, але і бути цілителями в галузі сексуальних стосунків, проводити психокорекцію.

Фізичні аспекти взаємин хлопчиків і дівчаток найчастіше залишаються поза полем зору лікарів, батьків. До останнього часу школа також не займалася статевим вихованням. Інформацію про секс діти одержують із книг, фільмів, життя, яке їх оточує, що служить джерелом сексуального збудження. Тому сьогодні сексуальні взаємини підлітків практично стають нормою.

Статеве виховання - найважливіше суспільне завдання. Основи його повинні бути закладені в сім’ ї. У школі зусиллями педагогів і лікарів підліткам необхідно дати не тільки достовірні знання з анатомії і фізіології людини, але й інформацію з питань взаємин статей відповідно до їхнього віку. Особливої делікатності і підходу з боку батьків і вихователів вимагають перші почуття до осіб протилежної статі, що виникають з розвитком статевого потягу.

Слід враховувати, що моральні норми мають міцну психологічну основу. Наприклад, самоповага не віддільна від визнання цінності людського достоїнства взагалі, а моральна вимога ставитися до іншої людини як до особистості, так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе самого, - необхідна передумова добрих взаємин між людьми, у тому числі і сексуальних.

Результати спостережень лікарів-сексологів, дані соціологічних досліджень свідчать, що всі ці проблеми повинні привернути найпильнішу увагу фахівців різного профілю.