Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження щелепно-лицевої ділянки
Карієс та запальні захворювання

Карієс зуба є поширеним захворюванням. При цьому захворюванні виявляється деструкція емалі, дентину і цементу.

Рентгенологічне дослідження при карієсі проводять лише тоді, коли через недоступну локалізацію не можна обстежити візуально (на бічній контактній поверхні зуба, на шийці чи корені, під пломбою чи під коронкою). Рентгенологічне дослідження дає можливість виявити каріозний дефект і уточнити його відношення до пульпової порожнини зуба. Обов'язково потрібно визначити, чи зберігся шар дентину чи він зруйнований.

Осередок деструкції при карієсі оточений демініралізованим дентином у вигляді смужки прояснення завширшки до 1 мм, інтенсивність кісткової Тканини зменшується від центру до поверхні.

До запальних процесів належать пульпіт, періодонтит, Остеомієліт, парадонтит.

Пульпіт рентгенологічно не виявляється. Лише наявність глибокої каріозної порожнини можуть слугувати побічною ознакою пульпіту. Але при хронічному ураженні іноді виникають внутрішньокореневі грануломи або кісти. Внаслідок розсмоктування дентину в корені зуба утворюються дефекти, зв'язані з кореневим каналом, котрі на рентгенограмі дають прояснення округлої форми з чіткими контурами. Крім того, у зв'язку з хронічним запаленням пульпи в ній можуть виникати петрифікати і дентикли - щільні утвори із дентиноподібної речовини. Рентгенологічно вони виявляються в порожнині зуба у вигляді інтенсивних округлих чи овальних тіней.

Гострий періодонтит виникає як ускладнення пульпіту. Це запальний процес навколо зуба, який нерідко поширюються не тільки на періодонт, але й на пародонт, уражаючи стінку комірки й губчасту речовину. Рентгенологічно гострий періодонтит не виявляються.

Хронічний періодонтит. Виділяють три основних форми хронічного періодонтиту: грануляційний, грануломатозний, фіброзний.

Грануляційний періодонтит характеризується інтенсивним розростанням грануляційної тканини з тенденцією до гнійного розплавлення сусідніх тканин та утворенням нориць. Рентгенологічно спостерігається розширення періодонтальної щілини навколо верхівки кореня ураженого зуба, яке переходить в осередок деструкції з нечіткими й нерівними контурами. Замикаюча пластинка комірки зруйнована біля верхівки кореня зуба. Частково руйнується й верхівка кореня, яка набуває нерівних зазублених контурів.

Грануломатозний періодонтит (гранулома) вирізняється обмеженим розростанням грануляційної тканини біля верхівки ураженого зуба.

Мал. 305. Хронічний апікальний періодонтит.

Рентгенологічні ознаки: поступове розширення періодонтальної щілини біля верхівки кореня зуба, яка переходить в округлий осередок деструкції з чіткими рівними контурами; замикаюча пластинка комірки біля верхівки зуба частково зруйнована, а верхівка кореня звернена у гранульому і частково резорбована (мал 305).

У дітей, за наявності карієсу, коли корінь у стадії формування, його росткову зону іноді приймають за гранулому. Слід пам'ятати, що, на відміну від грануломи, під час формування кореня замикаюча кортикальна пластинка комірки збережена.

Фіброзний періодонтит - доброякісна форма хронічного запального процесу періодонту. Рентгенологічні ознаки: нерівномірне розширення періодонтальної щілини на обмеженній ділянці чи на всій її довжині за збереження кортикальної пластинки комірки.

Остеомієліт щелеп. Гострий остеомієліт має гостру клініку за відсутності рентгенологічних симптомів. Перші рентгенологічні симптоми з’являються через 8-14 днів після початку захворювання. Вони проявляються нечіткістю кісткових балок та контурів кіркового шару, розволокненням кісткових перекладинок, початком формування вогнищ остеолітичної деструкції (мал. 306).

Мал. 306. Гострий остеомієліт після видалення 46 зуба, з формуванням вогнищ деструкції (стрілки).

Мал. 307. Гострий одонтогенний правобічний гайморит.

Підгострий остеомієліт має такі рентгенологічні ознаки: множинні осередки деструкції у вигляді нерівномірної коміркової структури, нерідко з крайовими дефектами на комірковому відростку щелепи із залишками коренів зубів і формуванням секвестрів. Навколо деструктивних осередків визначається невелика зона склерозу.

Хронічному остеомієліту притаманний млявий перебіг. Рентгенологічні ознаки: на тлі склерозу і гіперостозу виявляють осередки деструкції з секвестрами. При остеомієліті верхньої щелепи треба обстежити гайморові пазухи, тому що одонтогенний остеомієліт нерідко ускладнюється гайморитом (мал. 307).

Парадонтит, або парадонтоз - прогресуючий запальний та дегенеративно-дистрофічний процес у пародонті, який може навіть при інтактних зубах уражати коміркові відростки обох щелеп.

Рентгенологічне дослідження застосовують для ранньої діагностики і в подальшому може бути основним методом визначення характеру перебігу хвороби та стадії процесу. Найінформативнішим методом дослідження є панорамна томографія, надійна також контактна інтраоральна рентгенографія верхньої і нижньої щелеп, що захоплюють ділянку різців та малих кутніх зубів.

Морофологічно процес характеризується розсмоктуванням коміркового краю щелеп з відкладанням зубного каменю на коренях зубів. Виділяють чотири стадії парадонтиту.

Перша стадія починається з відкладання зубного каменю. Рентгенологічно визначають резорбцію кісткової тканини країв міжкоміркових і міжкореневих перегородок до 1/4 довжини кореня і регіонарний Остеопороз.

У другу стадію з'являється дискомфорт в ротовій порожнині, приєднуються симптоми гінгівіту інтесивно відкладається зубний камінь. Рентгенологічні ознаки: резорбція кісткової тканини комірок досягає 1/2 довжини кореня.

Мал. 308. Фолікулярні кісти; у фолікулах 18 і 48 Зуби.

Для третьої стадії характерна поява гнійних виділень із ясеневих кишень зубів, оголюються шийки зубів. Рентгенологічні ознаки: резорбція альвеол досягає 2/3 довжини кореня.

У четверту стадію спостерігають гнійні виділення з ясеневих кишень зуба, зуби розхитуються і випадають. Рентгенологічні ознаки: повна резорбція стінок комірок. Корені зубів оголені, оточені грануляціями.

По закінчені процесу після випадіння зубів запальні явища та гноєтеча припиняються. Рентгенологічно спостерігають утворення нової замикаючої пластинки на комірковому краї беззубої атрофованої щелепи.