Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження щелепно-лицевої ділянки
Кісти та пухлини

Кісти та пухлини поділяються на одонтогенні і неодонтогенні.

У стоматологічній практиці важливо своєчасно виявляти одонтогенні кісти: фолікулярну та радикулярну.

Фолікулярна (прикоронкова) кіста виникає у разі патологічного формування звичайного зубного фолікула, або з понадкомплектного фолікула. Вона зустрічається переважно в нижній щелепі. На рентгенограмі виявляється дефект зубного ряду і на цьому ж рівні в товщі щелепи - порожнина округлої форми з чіткими контурами, в якій міститься коронка зуба, а корінь розташований за її межами (мал. 308). Іноді в порожнині кісти може бути кілька зубних зачатків на різних етапах розвитку.

Радикулярна (прикоренева) кіста виникає на грунті прикореневої гранульоми, росте повільно. Поступово Зуби зміщуються, обличчя стає асиметричним, можливий патологічний перелом щелепи. На рентгенограмі кіста виявляється періапікально у вигляді вогнища деструкції кісткової Тканини округлої форми з чіткими, рівними, іноді склерозованими контурами (мал. 309).

Мал. 309. Радикулярна кіста біля кореня 34 зуба.

Мал. 310. Адамантинома в ділянці лівої гілки нижньої щелепи.

Можливі інфільтрування і нагноєння радикулярної кісти. Радикулярна кіста, яка продовжує рости після екстракції хворого зуба, називається резідуальною.

Одонтогенні пухлини мають доброякісний характер, серед неодонтогенних розрізняють доброякісні й злоякісні. До доброякісних однотогенних пухлин належать одонтома та адамантинома.

До неодонтогенних доброякісних пухлин належать остеома, гемангіома, остеобластокластома та деякі інші.

Адамантинома (амелобластома) розвивається з епітелію емалевого органу. У 80% випадків зустрічається у нижній щелепі. Росте повільно, безсимптомно, виявляється переважно у віці 40-50 років. У 2-4% випадків можливе злоякісне переродження. Рентгенологічно вигляд порожнини (одної або декількох) округлої форми з чіткими фестончастими контурами (мал. 310). Викликає деформацію нижньої щелепи.

Одонтома росте повільно є конгломератом з кількох зубоподібних структур і зубних зачатків. Рентгенологічно визначається утвір інтенсивної неоднорідної структури, неправильно округлої чи овальної форми з чіткими контурами, який оточений тонкою смужкою прояснення - капсулою (мал. 311). Одонтома викликає зміщення та руйнування кортикальної пластинки, її ріст призводить до асиметрії обличчя Особливістю одонтоми є її здатність прорізуватись у ротову порожнину.

Мал. 311. Одонтома.

Мал. 312. Остеобластокластома на панорамній (А) та прицільній (Б) рентгенограмах.

Остеома - неодонтогенна доброякісна пухлина. За структурою розрізняють компактну, губчасту, змішану пухлини. Виділяють екзофітну остеому, що росте на поверхні щелепи, та внутрішньокісткову - у товщі щелепи. Екзофітна остеома має вигляд додаткового кісткового утвору в ротовій порожнині. частіше росте у приносових пазухах та на внутрішній поверххні нижньої щелепи.

Гемангіома - доброякісна судинна пухлина, яка частіше зустрічається у жінок. Рентгенологічно визначається округле вогнище деструкції з чіткими контурами, дрібносітчастої структури, з незначним здуттям. Краще гемангіома розрізняється за допомогою КТ.

Остеобластокластома (гігантоклітинна пухлина) має коміркову та літичну форми. Коміркова форма остеобластокластоми рентгенологічно визначається як ділянка здуття з доволі чіткими контурами та з тонкими перегородками, які утворюють різні за величиною комірки (мал. 312). Літична форма гігантоклітинної пухлини характеризується наявністю прояснення на рівні здуття, яке має неправильну овальну форму.

Злоякісні пухлини як первинні, так і вторинні, в щелепах бувають рідко. До первинних злоякісних пухлин щелеп належать остеогенна Саркома, хондросаркома, ретикулосаркома, саркома Юінга (мал. 312). Різновиди та рентгенологічні картини цих новоутворів описані у розділі «Злоякісні Пухлини кісток».

Мал. 313. Остегенна саркома в ділянці 46 зуба.

Вторинна інфільтруюча пухлина зумовлює деструкцію на різних ділянках щелеп відповідно до місця безпосереднього переходу з слизової оболонки рота. У верхній щелепі контактне ураження виникає внаслідок раку слизової оболонки верхньощелепної пазухи. Нижня щелепа уражається контактно у разі раку слизової оболонки дна ротової порожнини, ясен, Щоки, губ. Найчастіше спостерігається рак слизової оболонки ротової порожнини, який поширюється на щелепу.

Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити остеолітичну деструкцію з нечіткими контурами без склеротичного відмежування і періостальної реакції. Методи променевого дослідження дозволяють визначити ступінь поширенння процесу у кістковій тканині (рентгенографія, ортопантомографія, КТ) і м'яких тканинах (КТ, МРТ, УЗД) та провести дифдіагностику із запальними процесами (остеомієлітом). Однак остаточний діагноз встановлюють шляхом біопсії.