Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження органів сечостатевої системи
Набута патологія органів сечової системи

Нефроптоз - опущення нирки - виявляється у вертикальному положенні обстежуваного. При цьому може виявлятись: звивистий хід сечоводу, його перегин, іноді розширення вище перегину, деформація миски і чашечок. Опущені нирки можуть призводити до порушення відтоку сечі і формування гідронефрозу - стійкого прогресуючого розширення чашечко-мискової системи, що веде до атрофії ниркової паренхіми. Часто Гідронефроз виникає за наявності перешкоди на шляху відтікання сечі внаслідок обтурації сечоводу конкрементом, або стиснення сечоводу пухлиною. Морфологічні зміни (розширення чашечок, миски, атрофія ниркової паренхіми) при гідронефрозі добре виявляються на УЗД, КТ, МРТ та екскреторній урограмі (мал. 243), а функціональні порушення - під час радіонуклідного дослідження у вигляді ренографічної кривої обструктивного типу.

Мал. 242. Кіста нирки на УЗД.

1 - кіста; 2 - ефект посилення ехосигналу за ехонегативним утвором.

Мал. 243. Правобічний гідронефроз на екскреторній урограмі (А), сонограмі (Б), комп’ютерній томограмі (В).

1 - розширені чашечки з округлими основами; 2 - розширена миска.

Сечокам’яна хвороба. Найчастіше камені утворюються в мисках і чашечках. Величина конкрементів може бути різна - від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Великі камені повторюють форму мисок і чашечок, що надає їм гіллястої коралоподібної форми («коралові» камені). Іноді камені починають розпадатися на частини і виходити через Сечовід, викликаючи раптові приступи ниркової кольки. Камені під час руху сечоводом частіше затримуються у його черевній або внутрішньостінковій частинах (мал. 244). Камені сечового міхура можуть досягати значної величини. Іноді за формою і контурами каменів можна визначити їх хімічний склад: округлі камені з рівною поверхнею типові для фосфатів, а з нерівними, шипоподібними виступами - для оксалатів.

Неорганічні камені нерідко виявляються на звичайних оглядових рентгенограмах, органічні - за допомогою внутрішньовенної урографії та інших методів променевого дослідження (мал. 245).

Мал. 244. Обструктивний синдром на екскреторній урограмі.

1 - правий сечовід без патологічних змін;

2 - камінь у черевній частині лівого сечоводу.

Мал. 245. Обструктивний синдром на

екскреторній урографії (схема). А - через 4 хв.;

Б - через 20 хв.;

I - непрохідна перешкода;

II - після зняття перешкоди;

1 - камінь;

2 - сплощені основи чашечок;

3 - судинний слід;

4 - край великого поперекового м’яза.

Артеріальна Гіпертензія часто буває нефрогенного генезу. Реноваскулярна форма нефрогенної гіпертензії розвивається внаслідок звуження ниркової Артерії через атеросклероз, тромбоз, згин при нефроптозі та ін. Паренхіматозна форма нефрогенної гіпертензії зустрічається при порушенні внутрішньониркового кровотоку внаслідок гломерулонефриту та хронічного пієлонефриту.

Нефрогенна Етіологія артеріальної гіпертензії з великою ймовірністю можлива у хворих з високим діастолічним тиском (більше 110 мм рт.ст.), що погано піддається медикаментозному лікуванню, осіб молодого віку, з несподіваним підвищенням тиску, позитивним тестом з каптоприлом.

Коли ниркова перфузія знижена, клубочкова фільтрація підтримується на постійному рівні за рахунок звуження еферентної артеріоли, яке викликається ангіотензіном ІІ. Каптоприл блокує утворення ангіотензину ІІ і усуває фактори, що підтримують фільтрацію, а зменшення клубочкової фільтрації можна виявити за допомогою сцинтиграфії з ^99mTc-ДМСА чи ^99mTc-ДТПА, де уражена Нирка не візуалізується (симптом « медикаментозної нефректомії»).