Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Орган смаку

Орган смаку (organum gustus), або орган «хімічного Чуття», об’єднує в собі периферичний відділ смакового аналізатора, який нформує про хімічні властивості їжі, котру вживаємо, її якість (солодка, солона, гірка, кисла) і придатність до вживання.

Розвивається орган смаку з ектодерми. У деяких хребетних (напри­клад у риб) сприймаючі елементи — смакові чашечки (цибулини) роз­міщуються не тільки в епітеліальному покриві порожнини рота, але й у шкірному покриві голови, тулуба і навіть хвоста. В подальшому вони зо­середилися в ротовій та носовій порожнинах (амфібії) і, нарешті, скон­центрувалися у ротовій порожнині (плазуни і ссавці). У людини загалом нараховується від 2 до 9 тисяч смакових цибулин — чашечок, які міс­тяться, головним чином, у сосочках слизової оболонки язика, а також слизовій оболонці м’якого піднебіння і піднебінних дужок, на задній по­верхні надгортанника і на внутрішній поверхні черпакуватих хрящів. Іноді смакові чашечки трапляються на губах і голосових зв’язках.

Сосочки язика людини мають різні розміри, форму, містять кровоно­сні Судини і нерви — провідники смакової чи загальної чутливості. Ко­жний сосочок являє собою виріст сполучної Тканини, вкритий, як і вся слизова оболонка, багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Роз­різняють ниткоподібні, конічні, грибоподібні, жолобуваті (валикоподіб­ні) та листоподібні сосочки. Найбільша кількість смакових чашечок зо­середжена в епітелії бічних стінок жолобуватих, грибоподібних та листоподібних сосочків язика. В ниткоподібних та конусоподібних — їх не буває взагалі.

Кожна смакова чашечка (caliculus gustatorius) складається з підтри­муючих і смакових клітин (мал. 279). На вершині чашечки наявний сма­ковий отвір — пора (porus gustatorius), яка відкривається на поверхню слизової оболонки. У смакову пору потрапляють різні розчинені хімічні речовини, які подразнюють наявні в смакових чашечках рецепторні сма­кові клітини. У складі однієї смакової чашечки нараховується від 2 до 6 рецепторних смакових клітин. Дані літератури стверджують про морфо­логічну неоднорідність смакових клітин, що пов’язано зі специфікою сприймання смакових відчуттів. Свідченням цього є те, що кисле най­краще сприймається бічною поверхнею язика, солодке — кінчиком язи­ка, гірке — задньою його третиною, солоне — рівномірно всією поверх­нею язика (мал. 280).

Рецепторні смакові клітини сприймають хімічні подразнення, транс­формують їх у нервовий імпульс і через синапси передають цей імпульс на кондуктор (провідний шлях) аналізатора смаку, який складається із трьох ланок. Від смакових рецепторів передніх 2/3 слизової оболонки язика нерво­вий імпульс проводиться барабанною струною лицевого нерва, від задньої третини язика, м’якого піднебіння та піднебінних дужок — язикоглотковим нервом, від надгортанника — блукаючим нервом.

Мал. 279. Схема будови смакової чашечки — цибулини (за М. Р. Сапіним)

1 — смакова Клітина; 2 — підтримуюча кліти­на; 3 — смакова пора; 4 — мікроворсинки; 5 — епітеліальна клітина; 6 — нервові закінчен­ня; 7 — нервове волокно

Мал. 280. Смакові ділянки язика

1 — сприйняття гіркого смаку; 2 — сприйнят­тя кислого смаку; 3 — сприйняття солоного смаку; 4 — сприйняття солодкого смаку; 5 — грибоподібні сосочки; 6 — серединна борозна; 7 — спинка язика; 8 — жолобуваті (валикопо­дібні) сосочки; 9 — корінь

Тіла І нейронів провідного шляху аналізатора смаку лежать у вузлі колінця (ganglion geniculi) лицевого нерва, верхньому і нижньому вузлах (ganglion superius et ganglion inferius) язикоглоткового нерва та нижньому вузлі (ganglion inferius) блукаючого нерва. Периферичні відростки перших нейронів через синапси контактують зі смаковими клітинами смакових чашечок (цибулин). Центральні відростки перших нейронів усіх трьох черепних нервів прямують у довгастий мо­зок та Міст до чутливого ядра одиночного шляху (nucleus parasolitarius), де ле­жать тіла ІІ нейронів. Аксони ІІ нейронів направляються до ядер таламуса, де лежать тіла ІІІ нейронів. Аксони третіх нейронів проходять через задню частину задньої ніжки внутрішньої капсули і закінчуються в кірковому кінці аналізатора смаку, який розміщується в корі парагіпокампальної закрутки близько переднього кінця скроневої частки, в гачку і гіпокампі, поблизу центрів нюху. Завдяки зв’язкам ядра одиночного шляху з поряд розміщеними руховими ядрами довгастого мозку, що контролюють ковтання та жування, забезпечується блювотний рефлекс у відпо­відь на неприємну на смак їжу.

Провідний шлях аналізатора смаку подано на мал. 281.

Мал. 281. Провідний шлях органа смаку (за М. Р. Сапіним)

1 — задній таламус; 2 — волокна, які з’єднують таламус і гачок; 3 — волокна, які з’єднують Ядро одиночного шляху і таламус; 4 — ядро одиночного шляху; 5 — смакові волокна у складі верхнього гортанного нерва (Блукаючий нерв); 6 — смакові волокна у складі язикоглоткового нерва; 7 — сма­кові волокна у складі барабанної струни; 8 — Язик; 9 — гачок

При ураженні провідної системи аналізатора смаку може настати повна втрата смаку — агевзія, зниження смакового сприйняття — гіпогевзія, підвищення смако­вого сприйняття — гіпергевзія і спотворення смакових сприймань — дигевзія.

Основні латинські терміни

Орган смаку — organum gustus

Смакова чашечка — caliculus gustatorius

Смакова пора — porus gustatorius