Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Шкіра

Шкіра (cutis) — це орган, який покриває ззовні тіло людини.

Площа поверхні шкіри в дорослої людини досягає близько 1,5—2 м².

Шкіра має складну будову і виконує багато функцій:

1) захисну (захищає Організм від механічних пошкоджень, від прони­кнення в організм мікробів, отруйних речовин і газів);

2) видільну (через шкіру разом з потом, шкірним салом і зроговілими пластинками епідермісу з організму виділяються різні продукти обміну речовин, лишки води і солей);

3) терморегуляційну (до 80 % тепловіддачі здійснюється за рахунок шкіри);

4) рецепторну (сприймає температурні, тактильні і больові подраз­нення), відіграючи важливу роль у взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Шкіра складається з двох основних частин: епітеліальної, яка назива­ється епідермісом, і сполучнотканинної, що отримала назву дерми, або власне шкіри. Під шкірою, між нею і м’язами, є шар підшкірної жиро­вої сполучної Тканини — підшкірної жирової клітковини (мал. 282).

Епідерміс (epidermis) походить із ектодерми і являє собою багатоша­ровий плоский зроговілий епітелій. Товщина його коливається від 0,1 мм до 4 мм. Неоднакова товщина епідермісу залежить від механічної дії на нього. Найтовстіший епідерміс на долонях рук і підошвах стоп.

В епідермісі розрізняють п’ять шарів: базальний (основний), шипува­тий, зернистий, блискучий і роговий (мал. 283).

Базальний шар (stratum basale) найглибший із шарів епідермісу, ле­жить на базальній мембрані. Крім базальних (основних) клітин, цей шар містить пігментні епітеліоцити, багаті зернами пігменту меланіну (меланоцити), від кількості якого залежить колір шкіри. Меланін захищає шкіру від ультрафіолетових променів.

Шипуватий шар (stratum spinosum) розміщується над базальним шаром. Складається він з епідермоцитів, відростки яких, ніби шипи, вклинюються у вищерозміщені шари. Завдяки властивості до мітотичного поділу і подаль­шого диференціювання у клітини інших шарів шипуватий і базальний шари функціонально об’єднують у так звану росткову зону.

Зернистий шар (stratum granulosum) — третій шар епідермісу — складається з 3—4 шарів сплющених клітин з дегенеративними змінами в ядрах та кератогіаліновими зернами, які в міру просування клітин у верхні шари перетворюються в кератин (рогову речовину).

Блискучий шар (stratum lucidum) лежить над зернистим, утворений також із 2—4 шарів клітин. Зерна кератогіаліну в блискучих клітинах зливаються, утворюючи гомогенну масу. Ядро клітини зникає, у ній припиняється обмін речовин, і вона пе­ретворюється на лусочку рогового шару.

Мал. 282. Будова шкіри (за М. Р. Сапіним)

1 — роговий шар; 2 — епідерміс; 3 — базальний шар; 4 — сполучнотканинні волокна (колагено­ві, еластичні та ретикулярні) і клітини; 5 — сосочковий шар; 6 — пучки міоцитів; 7 — волосяна цибулина; 8 — сітчастий шар; 9 — корінь волосини; 10 — потова залоза; 11 — сальна залоза; 12 — дольки жирової тканини

Роговий шар (stratum corneum) — поверхневий шар епідермісу — складається з рогових лусок, що утворились унаслідок повної дегенерації клітин і заповнення їх роговою речовиною. Рогові лусочки поступово злущуються і замінюються новими, що утворюються з клітин нижчерозміщених шарів. Роговий шар повністю понов­люється через 7—10 днів. Маючи велику пружність і слабку проникність для води, роговий шар захищає організм від втрат тепла і надмірного випаровування. Крім того, цей шар має кислу реакцію і тому є несприятливим середовищем для розмно­ження мікробів. Проникнення мікробів через шкіру можливе лише в місцях виходу назовні Волосся. Разом з тим роговий шар проникливий для деяких газів (сірковод­ню та ін.) і солей важких металів.

Мал. 283. Будова епідермісу (за В. Баргманом)

1 — роговий шар; 2 — блискучий шар; 3 — зернистий шар; 4 — шипуватий шар; 5 — базальний шар (циліндричний шар)

Дерма, або власне шкіра (dermis, corium), розвивається із мезодерми і скла­дається з волокнистої сполучної тканини, яка містить багато колагенових, елас­тичних і ретикулярних волокон із домішкою гладеньких м’язових клітин. Останні розміщуються або у вигляді пучків, утворюючи м’язи-піднімачі волос­ся, або збираються в суцільні шари (сосок і навколососкове кружальце молочної залози, шкіра статевого члена, промежини), утворюючи (як, наприклад, в мошо­нці) м’язову оболонку. На обличчі дерма тісно зв’язана з мімічною мускулату­рою. В дермі виділяють два шари: сосочковий, який прилягає до епідермісу, і сітчастий, який лежить глибше.

Сосочковий шар (stratum papillare) утворений із пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини й утворює випини — сосочки (papillae), які містять петлі кровоносних і лімфатичних капілярів та нервові закінчення. Сосочки, виступаючи на поверхні шкіри, утворюють гребінці шкіри (crictae cutis), між якими містяться довгасті заглибини — борозни шкіри (sulci cutis). На гребінцях відкриваються отво­ри потових залоз, звідки краплі поту стікають у борозни і змочують усю поверхню шкіри. На долонній стороні кисті і підошовній поверхні стопи гребінці та борозни утворюють складний малюнок, який має свою особливу конфігурацію, що викорис­товується в антропології, а також у судовій медицині для встановлення особи, якщо у даної людини були попередньо зроблені відбитки пальців — дактилоскопія. На всій іншій поверхні шкіри помітний ніжний малюнок трикутних і ромбоподібних полів. У кутах трикутників і ромбів виходять стержні волосся і відкриваються са­льні залози, а на їх підвищеннях — Потові залози.

Сітчастий шар (stratum reticulare) побудований зі щільної неоформленої спо­лучної тканини, в якій міститься велика кількість колагенових, еластичних і рети­кулярних волокон. Пучки колагенових волокон ідуть у двох напрямках: паралельно до поверхні шкіри і косо, утворюючи сітку з колагенових волокон. За рахунок цьо­го шар і має таку назву — сітчастий. Від кількості колагенових волокон, їх розмі­щення і напрямку залежить міцність власне шкіри (дерми). Еластичні волокна на­дають шкірі пружності, еластичності. З віком еластичність шкіри зменшується і вона стає в’ялою.

Підшкірна жирова основа, клітковина (tela subcutanea) складається переважно з пу­хкої сполучної тканини, в якій є велика кількість жирових скупчень. Маса підшкірного жирового шару в дорослої людини досягає до 10—15 кг, вона залежить від вікових, статевих та індивідуальних особливостей організму, фізичних навантажень, харчуван­ня, способу життя та ін. Найбільше жиру відкладається в ділянці живота, таза, грудних залоз. У жінок підшкірна жирова основа виражена краще. Підшкірна жирова основа захищає нижчерозміщені органи від механічних пошкоджень, бере участь у терморе­гуляції (захищає від переохолодження) і слугує також резервуаром поживних речовин, які використовуються організмом у міру необхідності.