Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Сечово-статевий апарат
Статеві органи - Жіночі статеві органи
Піхва

Піхва (vagina) — непарний порожнистий орган, що має форму трубки, яка з’єднує по­рожнину матки із зовнішніми статевими органами (мал. 180, 181). Через піхву вводиться сім’яна рідина, виводяться менструальні виділення, а при пологах по ній виводиться плід. Розміщується піхва в порожнині малого таза. Спереду до неї прилягає дно сечового міхура і Сечівник, ззаду — пряма кишка. Піхва починається біля шийки матки, прямує зверху вниз і ззаду наперед, відповідно до осі нижнього відрізка малого таза, проходить через сечостатеву діафрагму і закінчується отвором в ділянці зовнішніх статевих органів. Поздовжня вісь піхви із віссю матки утворює тупий кут (дещо більше 90°), відкритий допереду. Довжина піхви дорівнює 8—10 см, товщина стінки — близько 3 мм.

Піхва має два кінці: верхній і нижній. Своїм верхнім кінцем піхва охоплює шийку матки, утворюючи навколо неї жолобоподібну заглибину — склепіння піхви (fornix vaginae). У склепінні піхви виділяють передню, задню та бічні частини (pars inferior, pars posterior et pars laterales), які нечітко відокремлені одна від одної. Серед цих частин склепіння задня частина є найглибшою і має значне клінічне значення, тому що межує з прямокишково-матковою заглибиною. Нижній кінець піхви відкривається отвором піхви (ostium vaginae) у її присінок. У незайманих дівчат отвір піхви закритий дівочою перети­нкою (hymen), місце прикріплення якої відмежовує піхву від присінка. Дівоча перетинка являє собою складку слизової оболонки, яка частіше має півмісяцеву форму і розташову­ється по задньому і частково по бічних краях отвору піхви. Під час першого статевого акта дівоча перетинка розривається, що супроводжується невеликою кровотечею. Зали­шки дівочої перетинки утворюють невеликі сосочки (клаптики) дівочої перетинки (carunculae hymenales), які залишаються на стінці піхви навіть після пологів.

У піхві розрізняють передню і задню стінки. Передня стінка (paries anterior) верхньою своєю частиною прилягає до дна сечового міхура і відділена від нього прошарком пухкої клітковини, а нижньою частиною зрощена зі стінкою жіночого сечівника. Задня стінка (paries posterior) у верхній своїй частині вкрита очереви­ною, а в нижній — прилягає до передньої стінки прямої кишки.

Стінки піхви складаються з трьох оболонок: адвентиційної, м’язової та слизової.

Зовнішня — адвентиційна оболонка (tunica adventitia) піхви побудована із пух­кої сполучної Тканини, яка містить багато еластичних волокон, а також пучки гла­деньких м’язових клітин.

Середня — м’язова оболонка (tunica muscularis) піхви складається з двох шарів гла­денької м’язової тканини: зовнішнього — поздовжнього і внутрішнього — колового. Зверху м’язова оболонка піхви переходить у мускулатуру матки, внизу м’язова оболо­нка стає міцнішою, до неї приєднуються поперечно-посмуговані м’язові волокна від м’язів тазового дна. Пучки поперечно-посмугованих волокон, які охоплюють нижній кінець піхви і одночасно сечівник, утворюють внизу своєрідний м’язовий жом.

Внутрішня — слизова оболонка (tunica mucosa) піхви через відсутність підслизової основи безпосередньо зрощена із м’язовою оболонкою. Вона значно товстіша від м’язової і в деяких місцях має товщину близько 2 мм. На стінках піхви, особливо у ни­жньому відділі, слизова оболонка утворює досить високі поперечні складки, які нази­вають піхвовими зморшками (rugae vaginales). На передній і задній стінках піхви, бли­жче до серединної лінії, поперечні складки стають особливо високими і утворюють поздовжньо орієнтовані підвищення — передній і задній стовпи зморщок (columnae rugarum anterior et posterior). Передній стовп зморщок виражений краще, ніж задній. У нижній частині передній стовп зморщок містить поздовжній виступ — сечівниковий кіль піхви (carina urethralis vaginae), який утворений втисненням ззовні (спереду) сечі­вника. В основі стовпів зморщок лежать венозні сплетення і містяться пучки м’язових волокон. Тому стовпи зморщок на розрізі мають губчасту будову. Піхвові зморшки зу­мовлюють значну розтяжність слизової оболонки, а разом з нею — і всіх шарів стінок піхви, що забезпечує краще проходження плода через родові шляхи.

Поверхня слизової оболонки вкрита багатошаровим плоским незроговілим епі­телієм, залоз не містить. Клітини поверхневого шару епітелію багаті на глікоген, який під впливом мікробів, що є в піхві, розпадається з утворенням молочної кис­лоти. Це надає для піхвового слизу кислої реакції і обумовлює її бактерицидність по відношенню до патогенних мікробів.

Кровопостачається піхва гілками маткової Артерії, нижньої сечоміхурової, середніх прямокишкових та внутрішніх соромітних артерій. Венозна Кров із сті­нок піхви відтікає по венах у піхвове венозне сплетення, а з нього — у внутрі­шні клубові вени. Лімфатичні судини від верхньої частини піхви впадають у внутрішні клубові Лімфатичні вузли, а від нижньої частини піхви — у пахвинні лімфатичні вузли.

Іннервація піхви здійснюється гілками нижнього підчеревного сплетення та та­зових нутряних нервів, а нижня частина — ще й гілками соромітного нерва.