Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
Сечово-статевий апарат
Статеві органи - Зовнішні чоловічі статеві органи
Статевий член
До зовнішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina externa) належать Статевий член та Калитка.
Статевий член (penis) служить для виведення сечі із сечового міхура та випорскування сперми. У ньому розрізняють задню фіксовану частину — корінь статевого члена (radixpenis), що прикріплюється до передньої поверхні лобкових кісток, і передню рухому частину — тіло статевого члена (corpus penis), яке закінчується головкою статевого члена (glanspenis) (мал. 178).
Головка статевого члена має дещо сплющену зверху і знизу конусоподібну форму. Задній потовщений край головки зветься вінцем головки (corona glandis), який відділений від тіла члена неглибокою борозенкою — шийкою головки (collum glandis). На вершині головки міститься щілиноподібне зовнішнє вічко сечівника.
Тіло статевого члена має дві поверхні: передню (верхню), більш широку, яка називається спинкою статевого члена (dorsum penis), і задню (нижню), більш вузьку, — сечівникову поверхню (facies urethralis), до якої зсередини прилягає Сечівник. Ззовні тіло статевого члена вкрите шкірою, яка зверху переходить у шкіру лобка, а знизу — в шкіру калитки. Шкіра члена тонка, ніжна, рухлива; вона відділена від підлягаючої фасції пухкою клітковиною і тому легко зсувається. На сечівниковій поверхні члена по серединній лінії шкіра утворює шов статевого члена (raphe penis), який ззаду продовжується в шкіру калитки і промежини. В передньому відділі статевого члена (в ділянці шийки головки) шкіра утворює добре виражену колову шкірну складку — передню шкірочку (крайню плоть) статевого члена (preputium penis), яка закриває головку, а потім переходить у шкіру головки. Між головкою і передньою шкірочкою залишається простір — порожнина передньої шкірочки, яка відкривається спереду отвором, через який при відтягуванні передньої шкірочки назад оголюється головка статевого члена. Внутрішня поверхня передньої шкірочки, а також головка вкриті тонкою ніжною напівпрозорою шкірою, яка відрізняється від шкіри, що вкриває тіло статевого члена. У шкірі внутрішньої поверхні передньої шкірочки та вінця головки розташовані сальні препуційні залози (gll. preputiales), які виробляють смегму. Значне накопичення смегми у препуційному мішку при недотриманні правил особистої гігієни може призвести до запалення передньої шкірочки та виникнення фімозу (звуження передньої шкірочки). На нижній стороні головки передня шкірочка з’єднана з головкою поздовжньою складкою — вуздечкою передньої шкірочки (frenulum preputii), яка майже досягає зовнішнього отвору сечівника.
Мал. 178. Чоловічий статевий член (вигляд знизу та спереду)
1 — головка статевого члена; 2 — вінець головки; 3 — передня шкірочка статевого члена; 4 — шов статевого члена; 5 — губчасте тіло статевого члена; 6 — глибокий поперечний м’яз промежини; 7 — зовнішній м’яз-замикач (сфінктер) відхідника; 8 — відхідник; 9 — корінь статевого члена; 10 — цибулина статевого члена; 11 — сідничо-печеристий м’яз; 12 — печеристі тіла статевого члена; 13 — поверхнева та глибока фасції статевого члена; 14 — тіло статевого члена; 15 — загальний покрив (шкіра) статевого члена; 16 — вуздечка передньої шкірочки; 17 — зовнішнє вічко (отвір) сечівника
Основу статевого члена складають три поздовжньо розміщені тіла: два печеристих і одне губчасте.
Печеристі тіла статевого члена (corpora cavernosa penis) представляють собою два довгих майже циліндричної форми утвори з загостреними переднім і заднім кінцями. На потоншених передніх ( нижніх) кінцях, мов шапочка гриба, настромлена головка статевого члена. Задні кінці обох печеристих тіл розходяться в боки, потоншуються і утворюють ніжки статевого члена (crura penis), які прикріплюються до нижніх гілок лобкових кісток. Печеристі тіла зрощені одне з одним своїми присередніми поверхнями і вкриті спільною білковою оболонкою печеристих тіл (tunica albuginea corporum cavernosum), яка в проміжку між ними утворює перегородку статевого члена (septumpenis). Відповідно цій перегородці на верхній поверхні міститься борозна для дорзальної вени статевого члена, а на нижній поверхні — жолобок, де залягає губчасте тіло статевого члена.
Губчасте тіло статевого члена (corpus spongiosus penis) значно менше за об’ємом, ніж печеристі тіла. Воно покрите окремою білковою оболонкою губчастого тіла (tunica albuginea corporis spongiosi) і пронизане по всій довжині сечівником. На відміну від печеристих тіл, губчасте тіло на обох своїх кінцях потовщується, утворюючи ззаду цибулину статевого члена (bulbus penis), а спереду — головку статевого члена. На задній поверхні головки наявна заглибина, в яку входять передні кінці печеристих тіл.
Печеристі і губчасте тіла статевого члена складаються з багаточисельних сполучнотканинних перекладин (трабекул), які відгалужуються від білкової оболонки. Сполучна тканина перекладин містить еластичні та гладенькі м’язові волокна. Переплітаючись між собою, перекладини утворюють систему тонкостінних комірок (каверн), що сполучаються між собою. Комірки — це судинні порожнини, вистелені ендотелієм і заповнені Кров’ю. Ерекція виникає завдяки накопиченню крові в комірках. Цьому сприяє характер кровопостачання статевого члена. Кров до печеристих тіл доставляє в основному глибока артерія статевого члена, яка розпадається на гілки, які йдуть по перекладинах. При спокійному стані статевого члена вони мають покручений хід, що дало привід назвати їх покрученими артеріями (arteriae helicinae). При статевому збудженні розслабляються гладенькі м’язи перекладин та покручених артерій і кров спрямовується в комірки печеристих тіл. Печеристі тіла набухають і стають щільними (виникає ерекція статевого члена). Під час ерекції, завдяки кровонаповненню комірок, стінки вен стиснуті, що перешкоджає відтоку крові із судинних порожнин.
Усі три тіла статевого члена (печеристі та губчасте) вкриті глибокою та поверхневою фасціями (fascia penis profunda et fascia penis superficialis). На спинці статевого члена ближче до його кореня фасції виражені краще, в зв’язку з тим, що в цьому місці в них вплітаються сухожилки цибулино-губчастого і сіднично-перечистого м’язів сечостатевої діафрагми. Зовні від поверхневої фасції знаходиться легкорухлива шкіра. Лише на головці статевого члена, де підшкірна клітковина відсутня і шкірний покрив безпосередньо приростає до білкової оболонки, шкіра нерухома. Статевий член фіксується двома зв’язками: пращоподібною та зв’язкою, що підвішує статевий член. Глибока пращоподібна зв’язка (lig. fundforme) йде від нижньої частини лобкового симфізу і вплітається в білкову оболонку печеристих тіл. Волокна цієї зв’язки проникають і в калитку, в її м’ясисту оболонку. Зв’язка, що підвішує статевий член (lig. suspensorium penis), починається від поверхневої фасції живота в ділянці білої лінії і вплітається в поверхневу фасцію статевого члена.
Кровопостачання статевого члена. Шкіра, фасції та білкові оболонки тіл статевого члена отримують кров від передніх калиткових артерій (гілки зовнішніх соромітних артерій) та дорзальної (спинкової) Артерії статевого члена. Печеристі і губчасте тіла кровопостачаються дорзальною та глибокою артеріями статевого члена (гілки внутрішньої соромітної артерії). Венозна кров від статевого члена відтікає по глибокій вені статевого члена і по вені цибулини статевого члена у венозне сплетення сечового міхура, а також по глибоких венах статевого члена у внутрішню соромітну вену.
Лімфатичні судини статевого члена прямують до внутрішніх клубових та поверхневих пахвинних лімфатичних вузлів.
Іннервується статевий член гілками соромітного нерва (чутлива іннервація), гілками нижнього підчеревного сплетення (симпатична іннервація) та гілками тазових нутряних нервів (парасимпатична іннервація).
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.