Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

М'язи та фасції шиї
Глибокі м'язи шиї
Фасції, фасціальні піхви та міжфасціальні простори шиї

Складні взаємозв’язки між м’язами, внутрішніми органами і великими судинами шиї зумовлюють будову фасцій, тому різні дослідники неоднаково описують їх. Вони класифікують фасції, виходячи з ембріологічних, топографо-анатомічних та інших цілей.

За Міжнародною анатомічною номенклатурою є одна шийна фасція (fascia cervicalis), яка поділяється на поверхневу, передтрахейну та передхребтову плас­тинки.

Поверхнева пластинка (lamina superficialis) розміщується безпосередньо позаду підшкірного м’яза шиї. Вона охоплює шию з усіх боків і формує фасціальні піхви для грудинно-ключично-соскоподібного і трапецієподібного м’язів. Прикріплюєть­ся внизу до передніх поверхонь ключиць і рукоятки грудини, вверху — до під’язикової кістки, вище якої вкриває групу надпід’язикових м’язів. Поверхнева пластинка шийної фасції, перекидаючись через основу нижньої щелепи, краніально продовжується в жувальну фасцію.

Передтрахейна пластинка (lamina pretrachealis) виражена в нижньому відділі шиї. Прикріплюється внизу до задніх поверхонь рукоятки грудини і клю­чиць, вверху — до під’язикової кістки. З боків, позаду лопатково-під’язикових м’язів, вона зрощується з передхребтовою пластинкою. Передтрахейна пластинка утворює фасціальні піхви для лопатково-під’язикових, грудинно-під’язикових, грудинно-щитоподібних і щито-під’язикових м’язів, а також формує сонну піхву (Vagina carotica) для судинно-нервового пучка шиї, до якого входить спільна сонна артерія, Внутрішня яремна вена та Блукаючий нерв.

Передхребтова пластинка (lamina prevertebralis) вкриває глибокі м’язи шиї, фор­муючи для них фасціальні піхви. Вона розміщується позаду глотки, від задньої стінки якої відокремлюється добре розвинутим шаром пухкої клітковини. Зверху передхребтова пластинка прикріплюється до основи черепа, ззаду — зростається з передньою поверхнею хребтового стовпа, а внизу продовжується у внутрішньогрудну фасцію.

У деяких підручниках з анатомії людини, топографічної анатомії наводиться опис шийної фасції за В.М. Шевкуненком, який виділяє не три, а п’ять листків шийної фасції: 1) поверхнева фасція шиї, 2) поверхневий листок власної Фасції шиї, 3) глибокий листок власної фасції шиї, 4) внутрішньошийна фасція, 5) передхребтова фасція. Але така Класифікація листків шийної фасції не входить у Міжнародну анатомічну номенклатуру.

Між пластинками шийної фасції, а також між ними і органами шиї є простори, заповнені невеликою кількістю пухкої сполучної Тканини. Знання цих просторів має важливе прикладне значення для розуміння шляхів поширення запальних про­цесів, які локалізуються в ділянці шиї. Розрізняють надгрудинний міжапоневротичний простір, переднутряний простір і занутряний простір.

Надгрудинний міжапоневротичний простір (spatium interaponeuroticum suprasternale) міститься над яремною вирізкою грудини, між поверхневою і передтрахейною пластинками шийної фасції. В ньому розміщені жирова тканина, пове­рхневі вени шиї та яремна венозна дуга.

Переднутряний простір (spatium previscerale) розташовується між передтрахейною пластинкою шийної фасції спереду і трахеєю ззаду. Він містить жирову тканину, лімфовузли, судини, нерви і сполучається з переднім середостінням.

Занутряний простір (spatium retroviscerale) знаходиться між задньою стінкою глотки спереду і глибокою пластинкою шийної фасції ззаду. Він містить пухку сполучну тканину і внизу продовжується у заднє Середостіння.

Таким чином, нагнійні процеси не можуть поширюватися між переднім та зад­нім відділами шиї, натомість з переднього відділу шиї по перед- та занутряних про­сторах вони можуть потрапляти в грудну порожнину, в переднє та заднє середо­стіння.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.