Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Основні види гострих отруєнь та їх лікування
Отруєння пороховими (вибуховими) газами

Досвід минулих воєн свідчить про можливість отруєння пороховими або вибуховими газами - що утворюються і супроводжують згорання та розпад специфічних хімічних речовин під час пострілу або вибуху.

Порохові гази містять достатньо токсичні речовини: оксид вуглецю, оксиди азоту і вуглекислий газ (СO₂), менш токсичні - водень і метан.

Комплекс патологічних явищ, що спостерігаються після вдихання газів і димів, що утворюються при вибухах, називається пороховою хворобою, клінічна картина якої дуже варіабельна із-за одночасної дії суміші токсичних речовин. Проте здебільшого переважає Клініка отруєнь оксидом вуглецю, рідше - оксидами азоту і вуглекислотою.

Токсична дія вуглекислоти зумовлена головним чином наступними патофізіологічними змінами. Гіперкапнія, що виникає при вдиханні вуглекислого газу, посилює стан гіпоксії внаслідок повнішої ДИСОЦІАЦІЇ оксигемоглобіну і зниження його синтезу в легенях; призводить до зростання периферичного опору і реологічних розладів кровотоку; погіршує газообмін в легенях і знижує об’єм легеневої вентиляції. Разом з цим респіраторний ацидоз є причиною паралітичного розширення судин головного мозку і порушень мозкового кровообігу, зниження сили серцевих скорочень (після фази попереднього посилення), порушень функції нирок тощо. У клінічній картині отруєння вуглекислотою має місце певна фазність перебігу.

Клінічна картина

На початку інтоксикації СО₂ спостерігається збудження, стан ейфорії, підвищена балакучість, безсоння. При об’єктивному обстеженні відмічають гіперемію шкірних покривів, особливо обличчя, підвищення температури шкіри, гіпергідроз, задишку, тахікардію, артеріальну і венозну гіпертензію. Потім всі перераховані явища посилюються, Шкіра набуває синюшно-багрового кольору, розвивається «ацидотична кома», пригнічуються Рефлекси; зіниці, що були звужені на початку, різко розширюються, розвивається дифузний ціаноз, глибока гіпотонія. Смерть настає від зупинки Дихання.

Серед найчіткіше описаних клінічних симптомів порохової хвороби найчастіше зустрічається синдром «хибного» сп’яніння («порохове сп’яніння» за визначенням французьких авторів), причиною якого є дія оксиду вуглецю разом з впливом вуглекислоти. Характерний зовнішній вигляд потерпілого: обличчя одутловате, гіперемійоване, має місце ін’єкція склер Кров’ю. Нерідко з’являється нудота і блювота. Потерпілі перебувають в пригніченому або збудженому стані, жестикулюють, багато говорять, скаржаться на мігренозні болі голови, шум у вухах, запаморочення свідомості. В подальшому розвивається сонливість або тяжкий сон з кошмарними сновидіннями. Пульс на початку інтоксикації може бути сповільненим, потім обов’язково стає прискореним. Спостерігається AT Гіпертензія. З розвитком інтоксикації наростає ціаноз, дихання стає патологічним - типу Чейн-Стокса. У вкрай тяжких випадках настає смерть від центрального паралічу дихання.

Інші форми порохової хвороби можуть спричинятися різними комбінаціями токсичних газів і не мають певної клінічної картини, оскільки симптомокомплекс змінюється залежно від виду і властивостей переважаючого газу. Зокрема СО і СO₂, що практично діють завжди одночасно, призводять до вищеописаної клінічної картини отруєння, а оксиди азоту («нітрогази») викликають виражені явища подразнення очей і верхніх дихальних шляхів, задуху, запалення і токсичний набряк легень в комплексі з метгемоглобіноутворенням і пригнічуючою дією на Кровообіг і центральну нервову систему.

Лікування

Першу допомогу і лікування здійснюють відповідно до клінічних проявів інтоксикації. Частіше ці заходи спрямовані на лікування Отруєння оксидом вуглецю. Проведення штучного дихання як першої медичної допомоги, що є необхідним при отруєннях СО і СO₂, може виявитися небезпечним при отруєнні оксидами азоту. Враховуючи труднощі при встановленні остаточного діагнозу на ранніх етапах отруєння, необхідно всіх потерпілих з ураженням очей при відсутності ознак від дії подразнюючих ОР розглядати як потерпілих від «нітрогазів» і застосувати до них заходи першої медичної допомоги, такі як потерпілим при дії задушливих ОР. Якщо в клінічній картині інтоксикації чітко виявлятимуться симптоми дії на Організм «нітрогазів», має бути застосована повна схема терапії при таких отруєннях, насамперед спрямована на профілактику і лікування токсичного набряку легень, ліквідацію гіпоксії, відновлення дихальної і серцевої функцій, зниження метгемоглобіноутворення, дезінтоксикацію.

Після отруєнь вибуховими газами доволі часто виникають післяінтоксикаційні ускладнення у вигляді астенічного й астено-вегетативного синдромів, порушень функцій органів дихання і кровообігу, що вимагають комплексу реабілітаційних заходів як на госпітальному етапі, так і при виписці зі стаціонару.