Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Методи детоксикаційної терапії
Загальна характеристика методів детоксикації

Особливістю інтенсивної терапії тяжких гострих отруєнь хімічної етіології є необхідність одночасного проведення двох основних видів лікувальних заходів - штучної детоксикації та симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання загального гомеостазу, а також функцій тих органів і систем організму, які переважно вражаються цією речовиною у зв’язку з його вибірковою токсичністю.

Для забезпечення найбільшої клінічної ефективності комплексне Лікування гострого отруєння проводять з урахуванням ступеня тяжкості хімічної травми, виду токсичного агента, стадії токсичного процесу, зумовленої взаємодією отрути з організмом, а також адаптаційних можливостей організму потерпілого.

Методи симптоматичної інтенсивної терапії критичних станів при гострих отруєннях не мають принципових відмінностей ні за показаннями, ні за технікою їх використання. Вони спрямовані на підтримання або заміщення порушених функцій дихальної (інтубація трахеї, ШВЛ) і серцево-судинної систем (інфузійна терапія, фармакотерапія шоку і порушень ритму, штучний апаратний Кровообіг).

Методи штучної детоксикації зменшують кількість токсичної речовини в організмі (специфічний ефект), доповнюючи процеси природного очищення організму від отрут, а також заміщають при необхідності функції нирок і печінки.

Детоксикація - процес припинення або зменшення дії токсичної речовини і виведення її з організму. Методи детоксикації за принципом дії поділяють на методи посилення природних процесів детоксикації організму, методи штучної детоксикації та методи антидотної детоксикації.

1. Методи посилення природних процесів детоксикації організму

А. Стимуляція виведення

Очищення шлунково-кишкового тракту:

- стимуляція блювоти;

- промивання шлунку;

- промивання кишечника (кишечний лаваж, клізма);

- послаблюючі засоби (солеві, масляні, рослинні);

- фармакологічна стимуляція перистальтики кишечника (внутрішньом’язеве Введення 10-15 мл 4% розчину калію хлориду, 40% розчину глюкози і 2 мл (10 ОД) пітуїтрину гідрохлориду);

- селективна деконтамінація кишечника (антибіотики).

Форсований діурез:

- водно-електролітне навантаження (пероральне, парентеральне);

- осмотичний діурез (манітол, сорбітол).

Лікувальна гіпервентиляція легень

Б. Стимуляція біотрансформації

Регуляція ферментативної функції гепатоцитів:

- ферментативна індукція (зиксорин, фенобарбітал);

- ферментативна інгібіція (левоміцетин, циметидін).

Лікувальна гіпер- або гіпотермія (пірогенал)

Гіпербарична оксигенація

В. Стимуляція активності імунної системи крові

Фізіогемотерапія (ультрафіолетова, магнітна, лазерна)

Фармакологічна корекція (тактивін, мієлопід)

2. Методи штучної фізико-хімічної детоксикації

Аферетичні:

- плазмозамінні препарати;

- гемаферез (заміщення крові);

- плазмаферез, кріаферез;

- лімфаферез;

- перфузія лімфатичної системи.

Діалізні та фільтраційні'.

Екстракорпоральні методи:

- гемо- (плазмо-, лімфо-) діаліз;

- ультрафільтрація;

- гемофільтрація;

- гемодіафільтрація.

Інтракорпоральні методи:

- перитонеальний діаліз;

- кишечний діаліз.

Сорбційні:

Екстракорпоральні методи:

- гемо (плазмо, -лімфо-) сорбція;

- аплікаційна сорбція;

- біосорбція (Селезінка), алогенні клітини печінки.

Інтракорпоральні методи:

- ентеросорбція.

Фізіогемотерапія (в спеціальному режимі при комбінованому застосуванні з іншими методами штучної детоксикації):

- ультрафіолетове опромінення крові;

- лазерне опромінення крові;

- магнітна обробка крові;

- електрохімічне окислення крові (гіпохлорид натрію);

- озонотерапія.

Хірургічні та ендоскопічні:

для механічної евакуації отрут із тканин і порожнин.

3. Антидотна (фармакологічна) детоксикація

Хімічні протиотрути (токсикотропні):

- контактної дії;

- парентеральної дії.

Біохімічні протиотрути (токсикокінетичні)

Фармакологічні антагоністи (симптоматичні)

Антитоксична імунотерапія.