Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Невідкладна допомога та інтенсивна терапія гострих отруєнь
Особливості інтенсивної терапії гострих отруєнь у похилому віці

Зниження адаптаційних можливостей організму в похилому та старечому віці сприяють деяким особливостям перебігу гострих отруєнь, що в цілому впливає на наслідки захворювання і особливості проведення інтенсивної терапії.

Як правило, розвиток основних патологічних синдромів гострих отруєнь відбувається повільніше. Зростає кількість ускладнень, приєднуються інтеркурентні і загострюються хронічні захворювання. Одужання хворих відбувається повільніше, патологічні синдроми і симптоми у них частіше стають хронічними (хімічні Опіки стравоходу і шлунку, токсична гепато- і нефропатія).

Гострі стресові стани у відповідь на хімічну травму виникають досить рідко і в пізніші терміни.

Екзотоксичний ШОК у них розвивається повільно, тривало і хвилеподібно.

З віком відбувається повільніший розвиток порушень гомеостазу і тривале відновлення порушених функцій, що зумовлені екзотоксичним шоком. Особливу увагу слід звернути на зниження у похилих людей толерантності до різних токсичних речовин, про що свідчить різке зниження значень критичного і незворотного рівнів токсичних речовин у крові.

Інтенсивна терапія при гострих отруєннях у хворих похилого віку вимагає індивідуального підходу, в першу чергу це стосується інфузійної терапії. Надмірне Введення рідини є дуже небезпечним для них у зв’язку з розвитком гіпергідратації, набряку легень, порожнинних і периферичних набряків та інших ознак недостатності кровообігу. Це спричинено зниженням компенсаторних можливостей міокарду, фільтраційної здатності нирок, тощо. Підвищення ЦВТ до 105-110 мм вод. ст. у людей похилого віку є ознакою гіпергідратації. Тому необхідно ретельно контролювати основні показники центральної і периферичної гемодинаміки, КОС, осмотичного стану, вмісту основних електролітів у плазмі, погодинний діурез, масу тіла хворого.

Інфузія лікарських препаратів в перші 2-3 години після отруєння у людей похилого віку проводиться зі швидкістю 5-6 мл/хв. Потім, при збільшенні діурезу і зниженні ЦВТ, її можна збільшити до 15-20 мл/хв з таким розрахунком, щоб ЦВТ залишався на рівні 80-90 мм вод. ст.

При виборі діуретиків перевага віддається фуросеміду, що вводиться в дозі 50-80 мг через годину 3—4 рази. Таке введення дозволяє зберегти стабільний погодинний діурез (300-500 мл) і задовільний добовий діурез (4—5 л). У розчини електролітів необхідно додавати 20 мл панангіну або аспаркаму, що допоможе попередити серцеву недостатність.

Методи штучної детоксикації застосовують як методи вибору.

Симптоматична фармакологічна терапія у людей похилого віку вимагає особливої обережності та урахування індивідуальної переносимость