Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Методи детоксикаційної терапії
Методи стимуляції природної детоксикації
Форсований діурез

Форсований діурез - один з основних методів дезінтоксикаційної терапії, що застосовується при гострому екзогенному та ендогенному отруєннях для видалення токсичних речовин із крові. Форсований діурез як метод детоксикації грунтується на застосуванні осмотичних діуретиків (манітол) чи салуретиків (фуросемід), що сприяють різкому підвищенню діурезу, і є головним способом консервативного Лікування хворих з інтоксикаціями у стаціонарі. Розраховувати на ефективність форсованого діурезу можна в тих випадках, коли значна частина отруйної речовини може виводитись з організму в незміненому вигляді, при переважному перерозподілі цієї речовини в позаклітинній рідині, мінімальному зв’язуванні її з білками та низькій жиророзчинності, а також при збереженій функціональній здатності нирок, серцево-судинної системи. Форсований діурез є досить ефективним методом детоксикації при отруєннях барбітуратами, морфіном, хініном, пахікарпіном, ФОС, саліцилатами, солями важких металів тощо.

Методика проведення форсованого діурезу складається з таких фаз:

1 фаза - проведення попереднього водного навантаження з метою компенсації гіповолемії: при проведенні лужного форсованого діурезу хворому протягом години вводять внутрішньовенно 1,5 л рідини: 500 мл 5% розчину глюкози, 100 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату та ще 700 мл 5% розчину глюкози.

2 фаза - стимуляція діурезу: внутрішньовенне струменеве Введення протягом 10-15 хвилин 15-20% розчину маніту в кількості 11,5 г/кг за добу.

Високий діуретичний ефект (500—800 мл/год) зберігається протягом 3-4 годин. Застосування осмотичних діуретиків в поєднанні з салуретиками (фуросемід в дозі 1-2 мг/кг маси тіла з 240 мг еуфіліну) додатково збільшують сечовиділення в 1,5 рази.

3 фаза - замісна інфузія електролітів (шляхом введення поляризуючої суміші, «Лактасолу») зі швидкістю, що дорівнює швидкості діурезу.

При проведенні форсованого діурезу потрібно постійно здійснювати контроль електролітного складу плазми крові, величин КОС, ОЦК (непрямим показником якого є рівень ЦВТ), параметрів центральної та периферичної гемодинаміки, кількості введеної та виведеної рідини. За необхідності треба проводити відповідну корекцію вказаних показників. Щоб уникнути осмотичного нефрозу та гострої ниркової недостатності, форсований діурез використовують не більше 3 діб.

Форсований діурез з попереднім водним навантаженням протипоказаний у випадках інтоксикацій, ускладнених гострою та хронічною серцевою недостатністю, при підозрі на внутрішньомозкову кровотечу, набряк легень або мозку, при гострій і хронічній нирковій недостатності (олігурія, азотемія), водній інтоксикації та значних водно-електролітних порушеннях (до їх корекції).

Маніт протипоказаний при отруєнні нефротоксичними отрутами (етиленгліколь, хлоровані вуглеводні, солі важких металів).