Основи медичної генетики - Бужієвська T.I. 2001

Спадкові хвороби
Порушення ліпідного обміну

У цій групі спадкової патології розрізняють хвороби накопичення (внутрішньоклітинне накопичення продуктів метаболізму — сфінголіпідози) та ліпоїдози, що супроводжуються збільшенням концентрації ліпідів у сироватці крові.

Хворобу Тея—Сакса зараховують до групи гангліозидозів (GM2, І тип). Це одна з форм амавротичної ідіотії (рання, дитяча). Характеризується клінічне прогресуючим зниженням гостроти зору, деградацією інтелекту, іншими неврологічними симптомами. У віці 4 — 6 міс до того активна дитина втрачає рухливість, цікавість до навколишньої дійсності, не впізнає батьків, припиняє гратися, сміятися, не фіксує погляду, сліпне. Відзначається гіперреакція на звук (аж до тонічних судом). Дитина помирає через 1,5 — 2 роки від початку захворювання. На очному дні визначається симптом вишневої кісточки. Первинний біохімічний дефект — зниження активності фруктозо-1-фосфаталь до лази гексозамшідази А (можлива пренатальна Діагностика явища). Успадковується хвороба Тея —Сакса за АР-типом. Здебільшого хворі й гетерозиготні носії трапляються серед євреїв-ашкеназі. Припускають, що гетерозиготи більш стійкі до туберкульозу. Ефективної терапії захворювання досі немає. Призначають симптоматичне Лікування.

ОМ2-гангліозидоз II типу (амавротична ідіопатія Сандхоффа) відрізняється більш злоякісним перебігом, ніж хвороба Тея—Сакса, хоча клінічна картина схожа. Первинний біохімічний дефект — дефіцит гексозамінідази А і В. Лікування симптоматичне.

ОМЗ-гангліозидоз II типу (амавротична ідіопатія Нормана—Вуда, природжена форма) розвивається в перші дні життя дитини. Проявляється прогресуючою гідроцефалією або мікроцефалією, судомами, паралічем, сліпотою, затримкою розвитку. Успадковується дане порушення за АР-типом. Ефективної терапії немає, лікування симптоматичне.

Пізня форма амавротичної ідіопатії Куфса (цероїд-ліпофусциноз дорослих) проявляється у віці 15 — 20 років. Спостерігається повільне прогресування органічної деменції. Зміни з боку органа зору не властиві, проте в окремих випадках виявляють пігментний ретиніт. У термінальній стадії захворювання характерні епілептичні напади, паралічі, нерухомість. До цієї групи захворювань зараховують також GM1-гангліозидоз — тип І. Хвороба Нормана—Ландінга, сімейний нейровісцеральний ліпідоз, характеризується розвитком гепатоспленомегалії після 6-місячного віку, кіфосколіозом, брахідактилією, численними згинальними контрактурами суглобів. Звертають на себе увагу такі зовнішні ознаки, як гіпертелоризм, плоске перенісся, низько розташовані вуха, гіпертрофовані Ясна. У половини хворих на очному дні відзначається симптом вишневої кісточки. Смерть настає у 2—3-річному віці. Первинний біохімічний дефект в умовах даної патології — дефіцит бетагалактозидази. Успадковується захворювання за АР-типом, лікування симптоматичне.

Хвороба Дері (ювенільний системний ліпідоз; GM1-гангліозидоз, II тип) характеризується відставанням психомоторного розвитку; спастичним тетрапарезом, судомами, атаксією, м'язовою гіпотонією, що змінюється ригідністю, деменцією. Тривалість життя за такої патології становить 3 — 10 років. Первинний біохімічний дефект — недостатність бетагалактозидази в клітинах, лімфоцитах, сечі. Успадковується за АР-типом. Лікування симптоматичне.

Серед ліпоїдозів, що супроводжуються накопиченням ліпідів у плазмі, слід виділити різні форми гетерогенних патологій типу гіперліпопротеїнемій, гіперліпідемій, гіперхолестеринемій, тригліцеридемій.

Ліпоїдоз плазматичний І типу (гіперліпідемія жироіндукована, ксантоматоз гіперхолестеринемічний, хвороба Бюргера—Грютца) проявляється ксантомами, гепатоспленомегалією, іноді панкреатитом у віці до 10 років. У крові підвищується рівень холестеролу, тригліцеридів, натщесерце в ній з'являються хіломікрони. В основі патогенезу лежить дефіцит ліпопротеліпази. Успадковується за АР-типом. Лікування полягає в призначенні безжирової дієти.

Ліпоїдоз плазматичний II типу (сімейна гіперхолестеролемія, гіпербеталіпопротеїнемія) проявляється з дитячого віку сухожилковим і туберозним ксантоматозом, атероматозними змінами у вінцевих судинах серця. Ксантоми розташовуються періорбітально, на сідницях, сухожилках. У крові значно підвищується рівень холестерину і дещо зростає показник тригліцеридів. Успадковується дана патологія за АД-типом із неповною пенетрантністю. Лікування полягає в призначенні дієти з обмеженням вмісту холестеролу. Щоб знизити його рівень в організмі, застосовують лінетол, деліпін, нікотинову кислоту, холестирамін.

Ліпоїдоз плазматичний III типу у дорослих проявляється бугристими ксантомами, спостерігається також ранній атероматоз. Ксантоми з'являються на стопах. На долонях помітні жовто-оранжеві смуги. У крові виявляють беталіпопротеїди дуже низької густини, холестеролемію, гіперурикемію. Успадковується за АР-типом. Лікування таке саме, як при ліпоїдозі II типу.

Ліпоїдоз плазматичний IV типу (гіперліпідемія ендогенна, тригліцеридемія, індукована вуглеводами) розвивається як у дітей, так і у дорослих. Уражуються вінцеві судини серця. У хворих нормальна переносимість жирів, проте знижена толерантність до вуглеводів. У крові значно підвищується рівень тригліцеридів, дещо зростає рівень холестеролу. Успадковується це порушення за АД-типом.

Лікування полягає в обмеженні споживання вуглеводів; рекомендовано вживання олії. Добрий ефект дає призначення лінетолу, деліпіну, нікотинової кислоти, ловастатину, ліпостабілу, есенціале та інших гіполіпідемічних препаратів.

Ліпоїдоз плазматичний V типу проявляється у віці 20 — 40 років. З'являються біль у животі, панкреатит, ксантоми, гепатоспленомегалія, гіперурикемія. Значно збільшується рівень тригліцеридів у крові. Описане АД-успадкування з різною експресивністю, проте здебільшого ця патологія поєднується з нефрозом, мікседемою, алкоголізмом тощо. Лікування передбачає призначення дієти, бідної на Вуглеводи й жири, а також препаратів, що використовуються при лікуванні інших форм ліпоїдозів.

Останніми роками встановлено зв'язок плазматичних ліпоїдозів з мутаціями генів Аро-А, Аро-В, Аро-С, Аро-Е. На цій основі пропонується ДНК-д і агностика членів сім'ї хворого для доклінічного виявлення носійства певної Мутації та профілактичного лікування.

Сьогодні особлива увага приділяється генетичним порушенням холестеролового обміну, які супроводжуються зниженням холестеролу в організмі, що може призвести до народження дитини з синдромом Сміта—Лемлі—Опітца (дефект 7-дегідрохолестеролредуктази), до порушень стероїдного обміну, мієлінізації нервової системи, до розумової відсталості та ін. При зниженні синтезу холестеролу пропонують включати в дієту 2 — З курячих жовтка в день. Але ці Висновки ще не є остаточними. Дослідження тривають.