Нефрологія для сімейного лікаря - О.Й. Бакалюк 2003

Невідкладна уро-нефрологія
Пріапізм

Пріапізм - патологічна тривала ерекція статевого члена, яка не пов’язана зі статевим актом.

До частих причин пріапізму належать (Р.Б. Тефлор, 1995): захворювання сечостатевої системи (фімоз, уролітіаз, тромбози пери- та парапростатичних вен, пухлини і травми статевого члена, крововилив у порожнину таза), хвороби спинного і головного мозку (енцефаліт, розсіяний склероз, пухлини), гематологічні захворювання (серпоподібноклітинна анемія, лейкози, коагулопатії, мієломна хвороба, гіперфібриногенемія), синдром ендогенної інтоксикації - професійні шкідливості (двоокис вуглецю, свинець, стрихнін), вплив токсинів і ліків (гіпотензивні, антикоагулянти, статеві гормони, глюкокортикоїди, гостре отруєння алкоголем, марихуаною, уремія, алкогольний синдром, Печінкова недостатність), особливі стани організму (істерія, психоневроз на грунті еротичних фантазій, нефізіологічні види коітусу тощо).

В основі так званого переміжного нічного пріапізму, який зустрічається значно частіше, лежать порушення кірково-підкіркових взаємовідносин, частіше в осіб зі схильністю до істероїдних реакцій.

Не викликає сумніву, що в основі всіх форм пріапізму лежить венозний стаз, який може завершитися тромбозом глибокої вени статевого члена та перипростатичних вен.

Діагностика цієї форми патології неважка. Важливим є віддиференціювати істинний пріапізм від нічного переміжного.

Невідкладна терапія пріапізму спрямована на відновлення нормального локального кровобігу.

Консервативна терапія включає місцеве застосування холодних компресів, льоду, пероральне та парентеральне застосування транквілізаторів (сибазон, седуксен), спазмолітиків (галідор, но-шпа, папаверин), спазмоаналгетиків (баралгін, максиган, триган, темпалгін, спазмалгон). В окремих випадках рекомендують наркоз закисом азоту. Широко використовують різні види блокад (у корінь статевого члена, спинномозкову, ішіоректальну анестезію).

При відсутності ефекту протягом 24-36 годин від початку Лікування проводять невідкладне хірургічне втручання - форсований масаж статевого члена, розрізи його білкової оболонки, аспірацію згортків крові з наступною перфузією, шунтування кавернозних тіл, перев’язку артерій, які живлять Статевий член, накладання сафено-кавернозного анастомозу.

За неможливості проведення хірургічного лікування пріапізму застосовують непрямі (неодикумарин - у перший день - по 0,2 тричі на добу, другий день - двічі на добу, третій день і надалі протягом 7-8 днів - один раз на добу) та прямі (гепарин - 5000-15000 од/добу) антикоагулянти.

У подальшому рекомендують низькомолекулярні гепарини (фраксипарин по 0,3- 0,6 мл/добу протягом 10-14 днів), аспірин (0,125-0,250 г/добу).