ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 5. ТКАНИННИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ. ТКАНИНИ ТВАРИН

1.Особливості тканин тварин

1.2.Тканини внутрішнього середовища

Тканини внутрішнього середовища входять до складу різноманітних органів і створюють внутрішнє середовище організму. Спільним для цієї групи тканин є наявність добре розвиненої міжклітинної речовини і висока здатність до постійного оновлення і відновлення після ушкоджень.

До тканин внутрішнього середовища відносять:

✵ рідкі тканини — Кров, лімфу;

✵ Сполучні тканини — пухка, щільна волокниста, жирова, кісткова, хрящова та ін.

Розглянемо особливості будови і функції різновидів тканин внутрішнього середовища:

✵ Кров складається з клітин (формених елементів) — еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (40-45%) та рідкої міжклітинної речовини — плазми (55-60%). Еритроцити забезпечують транспорт газів, лейкоцити і тромбоцити — захисні реакції організму, плазма — транспорт поживних речовин (трофічна функція) і продуктів обміну.

✵ Лімфа складається з клітин — лейкоцитів (лімфоцитів) та рідкої міжклітинної речовини — плазми. Лімфа являє собою прозору жовтувату рідину, що утворюється з міжклітинної рідини і концентрується в замкнутих з одного боку лімфатичних капілярах, які беруть початок у дуже вузьких міжклітинних проміжках. Лейкоцити (лімфоцити) відіграють важливу роль у захисті організму від інфекції та виробленні імунітету, плазма — транспорт поживних речовин, як правило, жирів (трофічна функція).

✵ Пухка волокниста складається з рідко розміщених клітин і міжклітинної речовини у вигляді пластинок і волокон. Волокна бувають: тонкі, прямі, розміщені пучками (колагенові), від яких залежить міцність сполучної тканини і товсті (еластичні), які надають тканині пружності; клітини пухкої сполучної тканини, які мають зірчасту форму, називаються фібробластами; ті, які мають властивість амебоподібного руху — гістіоцитами, або макрофагами (здатні до фагоцитозу). Міститься в усіх органах, супроводжує Кровоносні та лімфатичні судини, заповнює проміжки між внутрішніми органами.

✵ Щільна волокниста містить велику кількість щільно прилеглих один до одного колагенових волокон. З цієї тканини утворені сухожилля, зв’язки. Виконує опорну функцію.

✵ Жирова тканина розміщена під власне шкірою та навколо деяких органів і захищає їх від механічних пошкоджень. У ній відкладаються запасні поживні речовини (жирові включення), тому жирова тканина є енергетичним депо організму. Підшкірна жирова тканина відіграє роль теплоізолюючого шару. В ній може утворюватись метаболічна Вода, що має важливе значення для тварин — мешканців пустель (наприклад, верблюдів).

✵ Хрящова тканина складається з округлих клітин (хондроцитіе) і щільної міжклітинної речовини, яка містить багато органічних речовин, тому еластична та пружна. Виконує опорну функцію.

Зустрічаються три різновиди хряща:

1) гіаліновий вкриває суглобові поверхні кісток, з нього утворені хрящі гортані (крім надгортанника), трахеї, бронхів та ребер (рис. 8);

Рис. 8. Гіаліновий Хрящ:

1 — хондроцити з ядрами; 2 — міжклітинна речовина.

2) волокнистий, який зустрічається в міжхребцевих дисках і суглобових поверхнях;

3) еластичний розташований у надгортаннику, вушній раковині.

✵ Кісткова тканина складається з клітин і твердої міжклітинної речовини. Клітини зірчастої форми — остеоцити сполучаються між собою великою кількістю протоплазматичних відростків.

Міжклітинна речовина містить:

- органічні речовини (переважно білок — осеїн), що забезпечують пружність кісткової тканини;

- мінеральні солі (переважно вуглекислий і фосфорнокислий кальцій), що забезпечують значну міцність кісткової тканини.

3 кісткової тканини побудований Скелет хребетних тварин.

Отже, тканини внутрішнього середовища виконують різноманітні функції: захисну, трофічну (транспорт поживних речовин), транспортну (транспорт газів, продуктів розпаду), опорну, запасаючу; підтримують відносну Сталість внутрішнього середовища — Гомеостаз (від грецьк. gomeos — однаковий, stasis — положення).

Тканини внутрішнього середовища здатні до постійного оновлення і відновлення після ушкоджень, мають найвищу здатність до регенерації. Із віком міжклітинна речовина сполучних тканин містить дедалі менше води і грубішає.