Медична генетика - В. М. Запорожан 2005
Етіологія спадкових хвороб
Типи мутацій, обумовлених зміною кількості й структури хромосом
Запис нормального і зміненого каріотипу людини
Відповідно до міжнародної цитогенетичної номенклатури (ISCN, 1995), нормальний каріотип
людини записується таким чином: 46,ХХ — нормальний каріотип жінки; 46,ХУ — нормальний каріотип чоловіка. Перші дві цифри — загальна кількість хромосом у людини, після коми — її статеві Хромосоми.
Каріотип при поліплоїдії: 69,ХХХ; 69,ХХУ — триплоїдія; 92,ХХХХ; 92,ХХХУ — тетраплоїдія.
Каріотип при моносомії: 45,Х — єдина моносомія, яка можлива у живих людей (синдром Шерешевського — Тернера).
Каріотип при трисоміях за автосомами:
47,ХХ,+13 або 47,ХУ,+13 — трисомія за 13-ю хромосомою (Синдром Патау);
47,ХХ,+18 або 47,ХУ,+18 — трисомія за 18-ю хромосомою (синдром Едвардса);
47,ХХ,+21 або 47,ХУ,+21 — трисомія за 21-ю хромосомою (Синдром Дауна).
Каріотип при трисоміях за статевими хромосомами:
47,ХХХ — трисомія Х у жінки;
47,ХУУ — полісомія У у чоловіка;
47,ХХУ — Синдром Клайнфельтера.
Тетрасомії і пентасомії за статевими хромосомами:
48,ХХХХ — тетрасомія Х;
49,ХХХХХ — пентасомія Х;
48,ХХХУ; 49,ХХХХУ — варіанти синдрому Клайнфельтера;
48,ХУУУ; 49,ХУУУУ — варіанти синдрому полісомії У у чоловіка.
Каріотип при мозаїцизмі:
46,ХХ/47,ХХ,+21 — жінка з мозаїчною формою синдрому Дауна; частина клітин має нормальний каріотип, решта — трисомію за хромосомою 21;
45,Х/46,ХХ — частина клітин має нормальний каріотип (46,ХХ) і частина з моносомією Х (45,Х) — мозаїчна форма синдрому Шерешевського — Тернера.
Каріотип при хромосомних абераціях
Для опису хромосомних аберацій існує система скорочень. Деякі прийняті символи наведено в табл. 2.5.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.