Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Кровообіг
Динаміка кровообігу та лімфообігу
Вступ

Кровоносні судини є закритою системою трубок, по яких Кров тече від серця до тканин і знову до серця. Частина тканинної рідини надходить у Лімфатичні судини і далі через них у кровоносну систему. Кров тече по судинах переважно завдяки прискореному руху, що виникає під впливом нагнітальної функції серця, хоча для системного циркулювання важливим є також діастолічне скорочення стінок артерій, стискання вен скелетними м’язами під час фізичного навантаження, а також від’ємний тиск у грудній клітці під час вдихання. Опір кровоплину менше залежить від в’язкості крові, а найбільше зумовлений діаметром судин, переважно артеріол. Притікання крові до кожної Тканини регулюють місцеві хімічні та загальні нервові й гуморальні механізми, які призводять до скорочення та розширення судин тканини. Вся кров проходить через Легені, а системний Кровообіг складається з багатьох різних паралельних кіл (рис. 30-1). Така організація судинної системи дає змогу значно змінювати регіональний кровоплин за незмінного загального кровоплину. У цьому розділі розглянуто Загальні принципи, які стосуються всіх відділів судинної системи, а також тиск та плин крові у системному кровообігу. Гомеостатичні механізми, що забезпечують плин крові, описані в Розділі 31, специфічні риси кровообігу у легенях та нирках - у Розділах 34 та 38, а особливості плину крові в інших органах - у Розділі 32.