Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Гігієна праці особового складу військ при ліквідації наслідків надзвичайних станів і у воєнний час
Гігієнічні особливості використання індивідуальних засобів захисту особового складу

При обслуговуванні об’єктів військової техніки та озброєння, під час ліквідації пожеж, при виконанні аварійно-рятувальних робіт, при повенях та інших надзвичайних ситуаціях, у промисловості - при проведенні робіт з конверсії та роззброєння, особовий склад формувань (робітники) у мирний час, а військовослужбовці у бойових умовах широко застосовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Вони призначені для збереження боєздатності особового складу формувань (працездатності робітників) і забезпечення виконання поставлених завдань в умовах застосування противником зброї масового ураження (ЗМУ), а також в умовах впливу небезпечних чинників, що виникають при експлуатації і пошкодженнях озброєння та техніки.

За умови своєчасного і правильного застосування ЗІЗ надійно захищають від отруйних речовин, світлового випромінювання ядерних вибухів (СВЯВ), радіоактивних речовин та радіоактивного пилу (РП), бактеріальних (біологічних) аерозолей (БА), оксиду вуглецю і дозволяють виконувати окремі види робіт під водою та в середовищах без кисню, а також здатні короткочасно захистити від палаючих вогнесумішей та відкритого полум’я.

Засоби індивідуального захисту поділяють на:

- засоби індивідуального захисту органів Дихання (ЗІЗОД) - протигази, респіратори, ізолюючі дихальні апарати (ІДА), гопкалітовий патрон, комплект додаткового патрону (КДП);

- засоби індивідуального захисту очей (ЗІЗО) - захисні окуляри від СВЯВ;

- засоби індивідуального захисту шкіри (ЗІЗШ) - захисний одяг фільтруючого та ізолюючого типу, який виготовлено відповідно із фільтруючих або ізолюючих матеріалів;

- засоби індивідуального медичного захисту.

За принципом захисної дії ЗІЗОД і ЗІЗШ поділяють на фільтруючі та ізолюючі. За призначенням ЗІЗШ діляться на загальновійськові та спеціальні. Загальновійськовими ЗІЗШ користується особовий склад всіх видів і родів військ Збройних сил, а спеціальними - військовослужбовці (робітники) окремих спеціальностей або особовий склад під час виконання спеціальних робіт.

Залежно від принципу використання і розрахункової кількості разів застосування ЗІЗШ можуть носитися постійно чи одягатися за необхідності, бути одно- або багаторазового застосування.

Засоби індивідуального захисту органів дихання

Вони поділяються на фільтруючі протигази і респіратори, шлангові протигази промислового призначення та ізолюючі дихальні апарати.

Загальновійськові фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, лиця та очей від ОР, РП та БА шляхом ізоляції від зовнішнього середовища та очищення вдихуваного повітря від токсичних аерозолів і парів за допомогою фільтро-поглинальної системи. Аналогічну захисну функцію виконують і фільтруючі протигази типу ЦП-5, ЦП-4у. У зв’язку з тим, що протигази не збагачують вдихуване повітря киснем, використовувати їх можна лише у атмосфері, яка містить не менше 17 % кисню (за об’ємом). Існує декілька різновидів фільтруючих протигазів, зазвичай, всі вони розраховані на багаторазове використання. Але захисні властивості фільтро-поглинальної системи, яка міститься у фільтро-поглинальній коробці (ФПК) протигаза, можуть знижуватися при зволоженні під час зберігання, при дії води, водяного туману, нейтральних димів або грунтового пилу. Тому використання протигазів у тумані, під час атмосферних опадів тощо, особливо в умовах мирного часу має бути обмеженим. Попадання пилу під клапан видиху може спричинити розгерметизацію протигаза або значно підвищити опір протигаза диханню.

Конструкція фільтруючих протигазів забезпечує достатню зручність під час роботи з усіма видами озброєння і військової та цивільної техніки, у тому числі дозволяє прицільно стріляти, подавати команди голосом та вести переговори по радіотелефонним засобам зв’язку (за виключенням протигаза РШ-4), підключатися до фільтро-вентиляційних

установок, приєднувати до протигазів додаткові патрони для поглинання оксиду вуглецю та інших домішок, що не сорбуються шихтою протигаза, а також вживати рідку їжу та пити воду при перебуванні у зараженій (забрудненій) атмосфері (протигази ПМК, ПМК-2). Система для пиття складається із загубника, штуцера, гумової трубки, ніпеля та кришки фляги з клапаном, останню нагвинчують на флягу взамін звичайної (рис. 5.2).

Вибір фільтруючого протигаза повинен проводитися строго і відповідно до особливостей умов праці фахівця, тому треба враховувати також захисну здатність протигаза. Її визначають розрахунковим методом, органолептично та лабораторним методом. Розрахунковий метод дозволяє визначити захисну здатність протигаза шляхом співставлення вихідної захисної здатності з даними про час експлуатації коробки, температури повітря та ступеня його забрудненості. Але результати, що отримані цим методом, є приблизними.

Рис. 5.2. Вживання рідини в одягнутому протигазі.

Органолептично - за появою відповідного запаху в масці внаслідок «проскоку» отруйних технічних речовин - визначати захисну здатність протигаза можна лише використовуючи пари хлорпікрину або аерозоль подразнювальної речовини, тому що багато отруйних технічних речовин визначаються органолептично при концентраціях, значно вищих ніж допустимі. Крім того, поява запаху не завжди є доказом вичерпання захисної здатності протигаза. Деколи він може появлятися внаслідок «проскоку» парів хімічної речовини через коробку, у випадку користування протигазом при наявності великих концентрацій хімічної речовини у повітрі, а також при десорбції парів із шихти внаслідок підвищення температури повітря.

Більш точні результати отримуються при оцінці захисної здатності протигаза фахівцями у спеціальних лабораторіях. Важливою умовою тривалого перебування та роботи у протигазі є глибоке та рівномірне дихання, яке відпрацьовується у процесі систематичних тренувань під спостереженням медичних працівників. Воно сприяє збереженню боєта працездатності особового складу при діях у забруднених (заражених) зонах.

Респіратор

Респіратор Р-2 захищає органи дихання від радіоактивного та грунтового пилу завдяки їх ізоляції від навколишнього повітря напівмаскою з фільтруючого матеріалу із двома клапанами для вдиху і одним для видиху (рис. 5.3). Повітря під час вдиху очищується від аерозолів у пакеті фільтруючих матеріалів. Він не захищає від токсичних парів та газів і не збагачує вдихуване повітря киснем, тому в атмосфері має бути не менше 17 % кисню (за об’ємом). Значною мірою респіратор знижує небезпеку зараження при находженні людини у вторинній хмарі БА, а також ураження аерозолями гербіцидів, дефоліантів та дисектантів. Різні погодні умови, за винятком впливу крапельно-рідинного чинника, не впливають на захисні властивості респіратора, тому він може застосовуватися круглорічно.

Безперервне перебування у респіраторі (до 12 год) практично не впливає на працездатність та функціональний стан людини.

Рис. 5.3. Респіратор Р-2:

1 - напівмаска; 2 - наголовник.

Респіратор Р-2ДІ призначений для користування дітьми безперервно протягом 4 годин.

За відсутності респіраторів можна використовувати такі засоби як протипилова тканинна маска ПТМ-1 (2-4 шари Тканини, яка у формі маски повністю закриває обличчя, для очей у ній прорізаються отвори, в які можуть бути вставлені скельця або прозора плівка, до голови вона прикріплюється за допомогою гумових стрічок) або ватно-марлева пов’язка одноразового використання (два шматки марлі розміром 40x25 см між якими прокладається шар вати товщиною до 2 см і розміром 30x20 см, до голови кріпиться тасьмами). Також можна у якості тимчасових засобів захисту застосовувати рушники, шарфи, хустки, смуги матерії, які просто обмотують навколо голови так, щоб закрити ними рот і ніс.

Комплект додаткового патрона (КДП)

Він захищає органи дихання від оксиду вуглецю (чадного газу) та РП і може бути використаний практично з усіма типами загальновійськових фільтруючих протигазів, крім ПБФ (рис. 5.4). Вміст патрона ДП-2 каталітично окислює оксид вуглецю до діоксиду вуглецю, а протиаерозольний фільтр затримує РП. КДП також не застосовують у атмосфері, яка містить менше 17 % кисню. Патрон ДП-2 захищає від оксиду вуглецю при його концентрації у повітрі до 0,25 %, а короткочасно (до 15 хв) - при концентрації до 1 %. Концентрації оксиду вуглецю біля 1 % і більше спричиняють сильне нагрівання патрона і відповідно повітря, що проходить через нього, до 60-70 °С, наслідком чого може бути опік слизової верхніх дихальних шляхів. Тому за цих умов треба або покидати загазоване приміщення, або використовувати ізолюючий дихальний апарат.

Рис. 5.4. Комплект додаткового патрона:

1 - додатковий патрон ДП-2; 2 - протиаерозольний фільтр; 3 - пакет з герметизуючим кільцем для протиаерозольного фільтра; 4 - з’єднувальна трубка; 5 - сумка.

Час захисної дії ДП-2 залежить від концентрації оксиду вуглецю та водню (складові порохових газів), температури повітря та фізичного навантаження людини. Аналогічним за принципом дії є гопкалітовий патрон ДП-1, який використовують лише з протигазом РШ-4.

До шлангових протигазів промислового призначення належать ПТТТ-1. ПІ II- 2-57, ДПА-5 тощо. Чисте повітря подається у ці протигази через шланги, а видихуване - через клапан виходить назовні (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Захисний костюм зі шланговим протигазом.

Ізолюючі дихальні апарати (ІДА)

За їх допомогою захищають органи дихання, обличчя та очі від будь-яких шкідливих домішок у повітрі, що не затримуються фільтруючими апаратами, незалежно від їх концентрації під час виконання робіт в умовах недостатності або відсутності кисню. ІДА очищають вдихуване повітря від діоксиду вуглецю та води і збагачують його киснем без обміну з оточуючим повітрям.

Для роботи на суші призначені ізолюючі дихальні апарати ІП-4, ІП-4М (рис. 5.6 а, б), а для проведення робіт під водою або при затопленні об’єкта, наприклад, танка - ІП-5, який дозволяє перебувати на глибині до 7 м (рис. 5.7).

Особливістю дихання людини, яка використовує ІДА, є те, що воно відбувається в умовах підвищеного опору вдиху та видиху, високої концентрації кисню (до 80 %) і підвищеного вмісту діоксиду вуглецю (1-2 %) у вдихуваній суміші, Температура якої сягає 50 °С. Час роботи у таких апаратах визначається інтенсивністю фізичного навантаження, але не повинен перевищувати 8 год. Повторне перебування в ІДА допускається після 12 год відпочинку. Регулярна робота в них може бути по 3 -4 години щоденно протягом двох тижнів з наступною перервою у роботі не менше місяця.

Рис. 5.6. Апарат ІП-4 (ІП-4М) у бойовому положенні:

а) при розміщенні на боці; б) при розміщенні за спиною.

Рис. 5.7. Апарат ІП-5 у бойовому положенні.

Забороняється допускати до роботи з ІДА особовий склад, який не пройшов медичного обстеження та курсу навчання і тренування з користування ними.

Час захисної дії ізолюючого протигаза з регенеративним патроном: у стані спокою - до 5 год, при легкому фізичному навантаженні - біля 3 год, при середньому - до 2 год, при важкому - близько 1 год.

Засоби індивідуального захисту очей

Захисні окуляри потрібні для захисту очей від опіків та скорочення тривалості адаптаційного засліплення внаслідок дії СВЯВ при перебуванні особового складу поза об’єктами озброєння і військової техніки або сховищами (рис. 5.8).

Ефект захисту досягається поглинанням енергії світлового імпульсу фотохромним та інфрачервоним світофільтрами. Допускається надівати окуляри поверх лицевих частин протигазів. Недоліками ЗІЗО є: обмеження поля зору; деяке спотворення слабких кольорових сигналів; зниження функціональної здатності очей внаслідок зміни світлофільтрами оптико-геометричних можливостей світлового потоку і відповідне обмеження фахової діяльності особового складу у сутінках та особливо вночі. Скорегувати ці недоліки можна шляхом проведення тренування особового складу з метою вироблення стійких показників професійної діяльності при використанні окулярів за потреби.

Рис. 5.8. Захисні окуляри ОПФ:

1 - окуляри; 2 - футляр.

Засоби індивідуального захисту шкіри

Їх поділяють на засоби фільтруючого та ізолюючого типів. До фільтруючого типу належать загальновійськовий комплексний захисний костюм (ЗКЗК-М), комплект фільтрувального одягу ЗФО-58 та ін. Захист шкіри при використанні цих костюмів забезпечується затриманням РП і знешкодженням парів ОР та аерозолів БА за рахунок просочування захисної білизни спеціальними речовинами, багатошаровістю та герметичністю їх конструкції (рис. 5.9).

Костюм захисний (КЗС) надягається поверх ЗКЗК, обмундирування, спеціального вогнезахисного одягу тощо, з метою захисту шкірних покривів від опіків внаслідок дії СВЯВ. Виготовляють його із спеціальної сітчастої тканини камуфлюючого кольору, яка оброблюється вогнезахисною сумішшю.

КЗС виконує роль екрана і захищає ЗКЗК або інший одяг від прямої дії СВЯВ, при цьому він обвуглюється і стає непридатним для подальшого використання (рис. 5.10).

Підвищують рівень захисту організму шляхом ізоляції шкірних покривів від дії ОР, РП та БА засоби індивідуального захисту шкіри ізолюючого типу: загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) (рис. 5.11), костюм захисний плівочний (КЗП) (рис. 5.12), а також спеціальний костюм легкий захисний Л-1 (рис. 5.13).

Рис. 5.9. Загальновійськовий комплексний захисний костюм у положенні «гази» з протигазом і панчохами.

ЗЗК та КЗП є засобами захисту, які носять лише періодично. При зараженні ОР та БА костюм захисний плівочний використовується одноразово і тому спеціальній обробці не піддається. Після дезактивації від РП його можна використовувати повторно. ЗЗК, крім того, за умов завчасного одягання підвищує рівень захищеності шкірних покривів від СВЯВ, вогнесумішей та відкритого полум’я, а також послаблює дію термічних чинників на сховані під ним предмети екіпіровки.

Костюм Л-1 захищає шкірні покрови особового складу та обмундирування і взуття від забруднення (зараження) РП, ОР, БА. Він також носиться лише періодично і після спеціальної обробки може використовуватися багаторазово.

Описані вище індивідуальні засоби захисту шкіри ізолюючого типу виготовляються із матеріалів, які повністю відокремлюють її від зовнішнього середовища, тому що не пропускають повітря, пари та вологи, а крім того вони ще мають вогнестійкі властивості. Але одночасно внаслідок повної ізоляції шкіри різко змінюється мікроклімат у підкостюмному просторі, що порушує природний механізм терморегуляції організму людини та знижує її боє- або працездатність. В одягнутої у ізолюючий костюм людини піт практично не випаровується, а всмоктується у нижню білизну та обмундирування (одяг), деяка кількість його стікає по тілу у взуття. Відповідно цим шляхом тепло із організму перестає видалятися, а в умовах значного фізичного навантаження та ще й при підвищенній температурі навколишнього середовища починає швидко зростати температура тіла. Підвищення її до 38,3-38,5 °С (вимірюється під язиком або у прямій кишці) порушує перебіг біохімічних реакцій і внаслідок перегрівання організму може наступити тепловий удар, який виводить людину із ладу до 5 діб, а в окремих випадках може призвести до смерті.

Рис. 5.10. Костюм захисний КЗС:

1 - куртка; 2 - стяжка; 3 - капюшон; 4 - петля; 5 - штани.

Рис. 5.11. Загальновійсковий захисний комплект у вигляді комбінезона.

Рис. 5.12. Костюм захисний польовий, одягнутий в рукава.

Рис. 5.13. Легкий захисний костюм Л-1.

Тому терміни виконання аварійно-рятувальних робіт або бойових завдань особовим складом, який повинен бути одягнутим у ЗІЗШ ізолюючого типу, можуть обмежуватися тепловим станом організму. Виходячи з цього встановлюються гранично допустимі терміни роботи у літніх та зимових умовах залежно від температури та ступеня важкості фізичних навантажень.

Гранично допустимі терміни роботи при підвищеній температурі - це час, при перевищенні якого у 80 % військовослужбовців можуть виникати теплові удари, а при пониженій температурі - це час, при перевищенні якого у особового складу наступає переохолодження організму, що спричинятиме спочатку дрижання, а у подальшому може призвести і до його обмороження.

Для попередження теплових ударів треба уважно спостерігати за самопочуттям працюючих, пульсом, частотою дихання та особливо за температурою тіла (виміряти під язиком), щоб при підвищенні її до вказаних вище величин максимально можливо знизити інтенсивність або зупинити Фізичне навантаження. Ще краще вивести людей із забрудненої (зараженої) зони, дозволити роздягнутися і дати відпочити.

Зменшити ступінь виснаження із-за одягнутих ізолюючих костюмів і підвищити працездатність людини можна шляхом застосування науково обгрунтованих режимів праці та відпочинку, особливо коли характер навантаження можуть визначити командир або сам військовослужбовець (робітник). При ліквідації наслідків аварій застосування оптимальних співвідношень режимів праці та відпочинку є одним із основних шляхів підвищення продуктивності праці та мінімізації шкідливого впливу умов роботи на здоров’я ліквідаторів. Умови діяльності можуть передбачати необхідність як найтривалішого перебування в ЗІЗШ, коли обсяг виконаної роботи не береться до уваги, або навпаки, першочергове значення набуває якраз її виконання. На практиці, зазвичай, співвідношення періодів праці та відпочинку визначається в межах годинного, сорокахвилинного чи півгодинного циклів роботи. Існують формули для розрахунку таких режимів, які включають визначення трудоємності робіт за енергозатратами, необхідним на їх виконання, часом та величиною теплоутворення. Застосування раціональних режимів праці та відпочинку дозволяє підвищити працездатність особового складу (за обсягом виконаної роботи) у 2-3 рази.

При температурі повітря до 30 °С надітий на ізолюючий костюм екран із тканини, який періодично зволожують (8-10 л води одноразово через кожних 30-40 хв роботи) дозволяє збільшити час почергового виконання роботи середнього та важкого навантаження до 4 годин. Тривалість безперервної роботи особового складу у ЗІЗШ під час хмарної, повітряної та безсонячної погоди збільшується на 20-30 %.

Зменшує перегрівання організму одягання ЗІЗШ при температурі 15 °С і вище безпосередньо на натільну білизну.

У зимових умовах основним чинником, що обмежує тривалість роботи, є переохолодження кистей рук. Тому періодичне їх відігрівання (розтирання, похлопування, зжимання, розжимання тощо) продовжує термін праці в ЗІЗШ.

Для попередження загального переохолодження тіла при температурі від 0 °С до -10 °С, наприклад, доцільно одягати костюм Л-1 поверх зимового обмундирування, нижче -10 °С - на ватник, що надітий на обмундирування.

Медичний персонал може використовувати у осередках біологічного (бактеріологічного) ураження також комплект протичумного одягу, який належить до ЗІЗШ фільтруючого типу, очі захищаються окулярами, які входять до складу комплекту, а на рот і ніс накладається ватно-марлева маска, її за необхідності просочують дезінфікуючим розчином.

Засоби індивідуального медичного захисту: Індивідуальний універсальний пакет першої допомоги, аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний перев’язувальний пакет (ІПП) та індивідуальний протихімічний пакет (IПП1-8. IПП-9) використовують для надання першої медичної допомоги. Порядок їх застосування розкритий у відповідному розділі «Військово-медичної підготовки».

Питання для самоконтролю

1. Хто здійснює Санітарний нагляд за умовами праці?

2. Охарактеризуйте основні чинники, що впливають на умови праці особового складу військових частин, формувань ліквідаторів та населення при надзвичайних ситуаціях і у воєнний час.

3. Дайте характеристику робочих місць згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

4. Якими видами транспорту можна перевозити особовий склад формувань та потерпіле населення?

5. Які санітарно-гігієнічні заходи потрібно здійснювати при переміщенні особового складу формувань (потерпілого населення) у зимовий період та влітку?

6. Назвіть види маршу пішки. Чим вони відрізняються один від іншого?

7. Які чинники у районі НС та у воєнний час будуть обумовлювати Гігієнічні особливості праці медичних працівників?

8. Як ці особливості впливатимуть на виконання функціональних обов’язків та стан їх здоров’я?

9. Назвіть чинники середовища перебування, які впливають на особовий склад танкових військ.

10. Розкажіть про гігієнічні вимоги при проведенні паркового дня.

11. Який комплекс чинників впливає на особовий склад ракетних військ?

12. Назвіть вимоги до осіб, які направляються для проходження служби в артилерію. Які чинники будуть впливати на їх стан здоров’я?

13. Які вимоги висуває до особового складу служба в інженерних військах?

14. Назвіть чинники, що впливатимуть на членів екіпажу літаків під час польотів.

15. Які особливості середовища перебування і як вони впливатимуть на членів екіпажів об’єктів, що літають у космосі?

16. Дайте гігієнічну характеристику чинникам, які обумовлюють проходження служби у Військово-морських силах.

17. Назвіть чинники, які впливають на особовий склад РЛС та радіостанцій. Які з них відносять до специфічних та неспецифічних? Які зміни вони можуть спричиняти в організмі?

18. Які заходи треба проводити з метою захисту особового складу радіотехнічних об’єктів та населення від дії НВЧ- та інших шкідливих видів випромінювання?

19. Назвіть індивідуальні засоби захисту, які може використовувати особовий склад при обслуговуванні об’єктів озброєння і техніки, а також під час гасіння пожеж та ліквідації наслідків НС. Як буде впливати їх використання на Організм людини?