Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Гігієна праці особового складу військ при ліквідації наслідків надзвичайних станів і у воєнний час
Гігієна військової праці на радіостанціях

Обладнання радіостанцій1 поділяється на електросилове та радіоустаткування. До електросилового устаткування належать: генератори, трансформатори, випрямлячі, електродвигуни, силові щити, розподілювачі, електросіті тощо.

До радіоустаткування належать: передавачі, приймачі, накінцева апаратура, прилади контролю, виміру, комутації, автоматики тощо, в яких електрична електроенергія перетворюється із енергії промислової частоти в енергію радіо- або звукової частоти.

Електороустановки за напругою поділяють - до 1000 В і вище 1000 В.

Зазвичай, таке обладнання радіостанцій, як передавачі та модулятори, має блокуючі пристрої, які не дозволяють відкривати двері шаф або заходити за огородження, де воно розташоване, без відключення небезпечної напруги. Забороняється працювати на радіостанціях, що не мають заземлення. На пересувних радіостанціях заземленим повинен бути кузов автомобіля.

Для захисту обслуговуючого персоналу від дії електромагнітних полів (ЕМП) високочастотних радіостанцій (у діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц), гранично допустимі значення густини потоку енергії в місцях його роботи або можливого перебування не повинні перевищувати величин, які встановлюються виходячи із допустимого значення енергетичного навантаження на Організм та часу перебування у зоні опромінення, але за будь-яких умов не повинні перевищувати 10 Вт/м1 2 (1000 мкВт/см2). При наявності рентгенівського випромінювання або високої температури повітря у робочих приміщеннях (вище 28 °С) цей показник має бути 1 Вт/м2 (100 мкВт/см2). Доза рентгенівського опромінення не повинна перевищувати норм, які вказані в НРБУ- 97.

Гранично допустиму густину потоку енергії ЕМП можна вирахувати за формулою:

ГНЕ = W/Т, де W - нормальне значення допустимого енергетичного навантаження на організм, яке дорівнює 2 Вт х год/м2 при всіх випадках опромінення, за виключенням опромінення від антен, які обертаються або сканують, Т - час перебування у зоні опромінення в годинах.

1 Радіостанція - комплекс технічних пристроїв для здійснення радіозв’язку, розрізняють їх за: потужністю - малопотужні (до 100 кВт), середньої потужності (до 1 кВт), потужні (більше 1 кВт), зверхпотужні (більше 1МВт); призначенням та умовами експлуатації - носимі, пересувні, бортові та стаціонарні.

З метою недопущення надлишкового опромінення особового складу радіостанцій НВЧ-променями не рідше 1 разу за рік на робочих місцях та у зоні обслуговування високочастотного обладнання проводяться заміри інтенсивності опромінення. Виконують їх при максимальних значеннях потужності випромінювання та одночасному включенні всіх працюючих джерел високої частоти.

У порядку здійснення запобіжного санітарного нагляду заміри інтенсивності випромінювання мають бути проведені при введенні в експлуатацію нових або реконструйованих діючих НВЧ-установок, а також після ремонтних робіт, які можуть вплинути на інтенсивність випромінювання.

При проведенні настроювання на випробування високочастотного обладнання вимагається користуватися засобами захисту від Ураження електричним струмом та опромінення енергією НВЧ (спеціальні захисні окуляри з металізованим покриттям, індивідуальні екрануючі комплекти тощо). Особовому складу забороняється визначати потужність випромінювання за тепловим ефектом на руці або іншій частині тіла, порушувати екранування джерела НВЧ та перебувати у зоні випромінювання з густиною потоку енергії вище допустимої протягом часу, що вказаний у таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 Гранично допустимі густини потоку енергії

ГПЕ, мкВт/см2

400

200

100

67

50

40

33

29

25

22

20

18

16

Т, год

0,5

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

На території, де розташована радіостанція, повинні бути зазначені зони небезпеки внаслідок дії електромагнітного випромінювання антени, у них встановлюється особливий режим перебування і проведення робіт.

Оперативне обслуговування електроустаткування радіостанцій здійснюють черговий та оперативно-ремонтний персонал. Особа, яку допускають до чергування без напарника, повинна обов’язково мати дозвіл лікаря з висновком щодо можливості працювати одній. За ступенем небезпечності ураження людей електричним струмом приміщення пересувних радіостанцій, яких у Збройних силах є переважна кількість, відносять до особливо небезпечних.

Аварійно-відновлювальні роботи на радіостанціях дозволяється виконувати (при напрузі в устаткуванні вище 1000 В) не менше ніж двом особам. У якості засобів індивідуального захисту під час ремонтних робіт використовують діелектричні рукавиці, калоші, килимки.

Механік, що обслуговує дизель-генератор, повинен працювати у шумопоглинальних навушниках.

Режим роботи чергових радистів та іншого обслуговуючого персоналу пересувних радіостанцій встановлюється командиром частини і часто залежить від умов обстановки, у якій працює екіпаж. З метою профілактики перевтоми радистам доцільно через 2-3 години праці робити 10-15 хвилинні перерви для активного відпочинку - фізичних вправ, коротких пробіжок тощо.

У випадку обігріву салону радіостанції опалювачем з метою запобігання отруєння треба стежити, щоб його акумулятор (акумулятор автомобіля) не був розрядженим, тому що це може бути причиною неповного згоряння палива. Також необхідно звертати особливу увагу на герметичність з’єднання опалювача з вихлопною трубою двигуна автомобіля, а її з глушником. Під час роботи двигуна слід обов’язково закривати двері салону та кришку люка опалювача при його вмиканні.

У салоні або приміщенні радіостанції повинна працювати припливно-витяжна вентиляційна система.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.