Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Гігієна праці особового складу військ при ліквідації наслідків надзвичайних станів і у воєнний час
Гігієнічні особливості праці медичних працівників військових частин та особового складу військово-медичних закладів при ліквідації наслідків надзвичайних станів та у воєнний час

Основними чинниками, що будуть впливати на проведення медичних заходів у районах виникнення надзвичайних ситуацій можуть бути такі:

- величина району (районів) НС;

- величина, характер, структура та часто короткотривалість часу, за який виникнуть значні санітарні втрати;

- невідповідність між потребою сил і засобів медичної служби та їх наявністю;

- порушення встановленого ритму роботи (зміна режимів функціонування) медичних підрозділів військових частин, військово-медичних закладів (установ);

- складність в управлінні силами і засобами в умовах виникнення НС;

- дефіцит часу на прийняття начальником медичної служби (військово-медичного закладу) рішення і доведення його до підлеглих;

- необхідність використання особовим закладом підрозділів (частин) та медичним персоналом засобів захисту шкіри і органів Дихання під час проведення рятувальних заходів в осередках ураження ОР, РР, БЗ;

- необхідність проведення залежно від медико-тактичної характеристики осередків ураження часткової або повної санітарної обробки уражених та особового складу медичної служби, який надавав їм допомогу, і спеціальної обробки санітарного транспорту, який був в осередку ураження;

- часто відсутність достатніх побутово-комунальних умов, особливо у начальний період після прибуття у район НС, для ліквідаторів, у тому числі і для медичних працівників.

Кожен із цих чинників певною мірою зумовлює гігієнічні особливості праці медичного персоналу військових частин та особового складу військово-медичних закладів при ліквідації наслідків НС.

Так, більшість із вищезазначених чинників буде вимагати від медичних працівників гранично можливого для людини фізичного та морально-психічного напруження. Майже завжди, при виникненні значної кількості потерпілих у особового складу медичної служби військової ланки та лікувальних закладів буде до 16-18 годин за добу припадати на роботу, решту часу - на відпочинок, Харчування та інші потреби. У поєднанні з реальною загрозою для особистого життя, такі умови спричинятимуть надзвичайно велике фізичне та психічне перенапруження, що швидко призведе до виникнення перевтоми у медичних працівників і вони потребуватимуть не тільки звичайного тривалого відпочинку, але часто і психологічної допомоги та фармакологічної корекції стану здоров’я.

Недостатня кількість сил медичної служби буде вимагати додаткового навантаження на тих, хто зможе виконувати необхідні заходи з надання медичної допомоги потерпілим та проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Надходженя значної кількості уражених може спричинити перевантаження медичних підрозділів та закладів значно вище від розрахунково встановлених для них нормативів, що вимагатиме посиленого проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів з метою недопущення виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. При переході лікувального закладу на строгий протиепідемічний режим роботи медичні працівники повинні працювати у спеціальних засобах захисту органів дихання та шкіри, проводити екстренну профілактику (неспецифічну - до встановлення виду збудника і специфічну - після його ідентифікації), як прибулим хворим та травмованим (пораненим), так і медичному персоналу.

У випадку виникнення у районах НС осередків ураження ОР та РР працівники військово-медичної служби теж змушені працювати в них у засобах захисту шкіри та органів дихання, що спричинятиме перенапруження функцій організму. Наприклад, у теплий період року це призводить до швидкого перегрівання організму, пришвидшення частоти пульсу та дихання і обумовлює скорочення часу роботи в осередку, а також впливає на якість і швидкість надання медичної допомоги, відповідно меншою буде і кількість потерпілих, яким за цей час можна було б надати допомогу за умови роботи у звичайній формі одягу. Медичні працівники усіх ланок при роботі в індивідуальних засобах захисту повинні через певний термін роботи для збереження працездатності, а часто і самого життя, виходити на відпочинок для відновлення працездатності на чисті ділянки території. З метою безперебійного надання медичної допомоги потрібно створювати декілька змін, які будуть почергово працювати в осередках. Відповідно виникає необхідність у збільшенні кількості особового складу для того, щоб можна було вкластися у визначені оптимальні терміни надання кожного із видів медичної допомоги.

Крім того, потрібно залучати більше працівників до проведення спеціальної обробки як уражених, так і самого медичного персоналу та медичної техніки.

На працездатність особового складу медичної служби впливають і умови (або їх відсутність) розміщення, харчування, відпочинку та ін. У районі НС, особливо у перші дні після прибуття, забезпечити відповідні побутово-комунальні умови, які б дозволяли підтримувати особисту та громадську гігієну, часто дуже складно. Поряд з виснажливою роботою з надання допомоги потерпілим це спричиняє підвищену втомлюваність медичних працівників та швидку втрату ними працездатності, а також сприяє виникненню у них хвороб або загостренню хронічних захворювань.