Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Професійні захворювання опорно-рухового апарату
Вібраційна хвороба

Вібраційна хвороба виникає під впливом ритмічно діючих пневматичних вібруючих інструментів, ударної чи обертальної дії (у шахтарів, будівельників-бетонників, клепальників, дорожників, слюсарів-збиральників тощо), а також робочого місця (верстата, підлоги, приміщення).

Основні параметри вібрації — частота коливань (вимірюється у герцах — Гц) та віброшвидкість (м/с). Сила дії вібрації на Організм залежить від кількості поглинутої енергії, найбільш адекватним вираженням якої є віброшвидкість. Похідна віброшвидкості в часі — віброприскорення (м/с²). У виробництві вібрація є коливним процесом із широким діапазоном частот, і оцінка її проводиться у 8-10 октавах.

Вібрація з частотою 8-16 Гц — низькочастотна, з частотою 31,5-63 Гц належить до середньочастотної, з частотою 125-1000 Гц — до високочастотної (ДЕСТ 12.1.012-78. Вібрація. Загальні вимоги безпеки).

Найбільша небезпека розвитку вібраційної хвороби при частоті 16-250 Гц. Порогом сприйняття віброшвидкосгі вважають 10¹⁴ м/с, а порогом больового відчуття — 1м/с.

Залежно від виду контакту з тілом умовно розрізняють локальну і загальну вібрації. Вібрація сприймається всіма тканинами організму, але головне — нервовою та кістковою, причому остання є добрим провідником і резонатором вібрації. Звук при частоті менше 20 Гц називається інфразвуком.

Захворювання може проявлятися у вигляді вібраційного ангіотрофоневрозу і остеоартропатій верхніх кінцівок та загальних симптомів вібраційної хвороби після певного часу праці з віброінструментами або в умовах вібрації приміщення та устаткування.

Клінічно вібраційний ангіотрофоневроз проявляється трофічно-неврогенними секреторними порушеннями, а також розладами вестибулярного апарату і слуху. Змінюється колір шкіри і потовиділення кистей рук, з'являються оніміння, слабкість, тугорухомість і навіть деформації пальців, підвищується їхня чутливість до холоду.

У кістках і суглобах виникають патологічні зміни. Частота та інтенсивність змін у кістково-суглобовому апараті, як правило, зростають у міру збільшення стажу роботи в даній професії, але трапляються випадки, коли вже через два-три роки праці виникають зміни, які визначаються рентгенологічно. При великому стажі, навпаки — вони незначні. Більші зміни переважно виникають у більш навантаженій верхній кінцівці.

Хворий скаржиться на швидку втому під час праці, слабкість у руках, появу болю у суглобах після роботи.

Характерним є те, що біль не зменшується після сну, не пов'язаний зі зміною погоди. Зникає він під час роботи.

Рентгенологічна картина патологічних змін у кістках і суглобах складається з кількох елементів.

Найчастіше виявляють поодинокі або множинні кістоподібні просвітлення у губчастій речовині кісток кисті. Вони розміщені в кістках зап'ястка — переважно в головчастій, півмісяцевій і, меншою мірою, у човноподібній кістках, а також в епіфізарних кінцях і головках п'ясткових кісток, в основному другої та третьої, що є наслідком розсмоктування кісткової речовини. Розміри кіст невеликі — як головка шпильки або дещо більші. Кісти, як правило, мають округлу форму з кільцем склерозу. Рентгенологічно можна виявити і склеротичні дрібні вогнища, але вони переважно локалізуються в основі фаланг пальців і можуть прилягати безпосередньо до кортикального шару (еностози). Клінічно ці вогнища себе не проявляють, їх можна побачити лише на рентгенограмах при профоглядах.

Рідше виявляють остеонекроз півмісяцевої кістки, який пов'язаний із професійними перевантаженнями при роботі з віброінструментами або перебудовою структури кісток у вигляді лоозерівських ліній і "псевдоперелому", що повільно розвивається й інколи переходить у вторинний псевдоартроз.

Характерним для вібраційних уражень є виникнення деформуючого остеоартрозу або подібних до хондроматозу змін у променево-зап'ястковому і ліктьовому, рідше у плечовому і ключично-акроміальному суглобах. Хронічний прогресуючий остеоартроз виникає внаслідок тривалого впливу мікротравматизації на всі елементи суглоба, хоча повного патогенезу цієї хвороби донині ще не встановлено.

На рентгенограмах видно деформацію суглобових кінців внаслідок кісткових наростів у ділянках прикріплення капсули суглоба і сухожилків м'язів. У деяких випадках можна встановити наявність у суглобі вільних кістково-хрящових тіл, особливо у лікті, із відповідними клінічними проявами (защемленням, обмеженням рухів і ін.). Такі зміни найчастіше трапляються у людей, що працюють із пневматичними молотками (прохідників шахт і метро).

Лікування вібраційної хвороби симптоматичне. При защемленні вільних суглобових тіл їх видаляють. Після зміни професії патологічні процеси у кістках можуть зменшитися, але грубі деформації суглобів залишаються на все життя.

Профілактика вібраційної хвороби включає: 1) ротаційний режим і організацію праці — Введення додаткових 10-20-хвилинних перерв, запобігання охолодженню тіла, сумісництво професій, заборона понаднормової праці; 2) зниження рівня вібрації, яка передається на руки (ДЕСТ 7770-72), і вібрації робочих місць (СН 245-71). Для цього використовують індивідуальні засоби захисту — спецодяг (рукавиці з подвійними підкладками, віброзахисне взуття), а також технічні заходи (віброгасіння і віброізоляція); 3) лікувально-профілактичні заходи після праці — теплі ванночки для рук і ніг, масаж, опромінення тіла кварцом, повноцінне Харчування;

4) при клінічних проявах захворювання рекомендують зміну професії.