Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Професійні захворювання опорно-рухового апарату
Періартрит плечового суглоба

Захворювання виникає при тривалому перенапруженні м'язів плечового пояса та посиленні рухів у ділянці плечового суглоба.

Зустрічається у людей різноманітних професій: малярів, вантажників, суднобудівників, кочегарів, каменярів.

Патогенез. У процесі виконання роботи, яка супроводжується боковим відведенням і ротацією плеча, які виконуються часто і у великому обсязі, можуть виникати умови для тривалої травматизації зв'язково-сухожилкової ділянки суглоба та синовіальних бурс, що і викликає їхню регенерацію з реактивним асептичним запаленням.

Так, при підніманні максимально відведеної вбік руки великий горбок плечової кістки підходить під акроміон та дзьобоподібно-акроміальну зв'язку, що створює умови для травматизації (здавлення) капсули плечового суглоба. Тому невипадково термін "періартрит плечового суглоба" включає в себе ряд захворювань у ділянці плечового суглоба: піддельтоподібний бурсит, калькульозний бурсит, субакроміальний бурсит, артроз ключично-акроміального суглоба.

Кожна з цих форм плечолопаткового періартриту має не тільки топографічні і патологоанатомічні, але й клінічні особливості, однак всі вони мають схожу клінічну картину і спричинюють порушення функції верхньої кінцівки.

Існуюча довгий час думка, що періартрит плечового суглоба є результатом ревматичного процесу або наслідком порушення обміну речовин, останнім часом повністю відкинута.

Патологоанатомічна картина. Спостерігаються виражені дегенеративні зміни в сухожилках надоєного і підлопаткового м'язів, одночасно може бути деформуючий артроз плечового суглоба. Дегенеративно-дистрофічні зміни локалізуються у зв'язках, сухожилках та капсулі суглоба, тоді як у підакроміальній бурсі вони з'являються лише вторинно.

Діагноз. Періартрит плечового суглоба діагностують на основі виявлених порушень специфічних функцій рухів руки: неможливості бокових відведень, ротації плеча і симптому закладання руки за спину. Необхідно виключити процес у кістках, деформуючий остеоартроз, запальні зміни в суглобі та суглобовій сумці, а також захворювання шийного відділу хребта.

Рентгенологічним дослідженням інколи виявляють склеротичні зміни поверхні горбка плечової кістки і наявність тіні вапняних відкладень різної величини, форми та товщини.

Найчастіше на рентгенограмі видно сольові відкладення, розташовані у синовіальних сумках (підакроміальній і піддельтоподібній) та в інших періартикулярних тканинах. Велике діагностичне значення має наявність склерозу та деструкції великого горбка плечової кістки. Сольові періартикулярні відкладення в процесі лікування зменшуються і можуть повністю зникнути.

Для професійного періартриту плечового суглоба характерний поступовий початок, захворювання не супроводжується підвищенням температури тіла, збільшенням ШОЕ. Перебіг процесу хронічний, із періодами загострення та ремісій.

Експертиза працездатності. Захворювання потребує тривалого лікування, після закінчення якого хворого необхідно тимчасово перевести на легку роботу з видачею листка непрацездатності на два місяці. При хронічних періартритах хворі потребують раціонального працевлаштування на роботу, яка не вимагає великого навантаження на м’язи плечового пояса і значних рухів у ньому. У випадку зниження кваліфікації хворого скеровують на МСЕК.