Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Професійні захворювання опорно-рухового апарату

Під терміном "професійні захворювання" розуміють такі хвороби, що виникають у процесі трудової діяльності людини під впливом несприятливих або шкідливих виробничих факторів, що можуть при певних умовах спричинювати в організмі патологічні зміни або окремі нозологічні захворювання.

Такими умовами є недосконала організація охорони праці і техніки безпеки на виробничих підприємствах.

Основний вклад у формування і вивчення професійної патології зробив італійський лікар Рамацціні Б. (B.Ramazzini, 1633-1714), який у 1700 році опублікував капітальну працю "Про хвороби ремісників" ("De morbi artificum diatriba"), де описав професійні захворювання, що були характерними для робітників понад 60 професій, і ця праця була практичним керівництвом для лікарів у XIX столітті (БМЭ, Указатели, 1989, с.641).

Професійні захворювання опорно-рухового апарату зумовлені тривалістю і перенапруженням під час праці: частими і одноманітними рухами, перевантаженням окремих ділянок тіла людини тощо. Також професійні хвороби найчастіше пов'язані з дією на організм хімічних речовин, деяких металів, шуму і вібрації, високої або низької температури та інших чинників (радіаційних, баричних тощо).

Професійні захворювання властиві для певного роду трудової діяльності і деяких виробництв. Із повсякденним удосконаленням технологічних процесів з'являються щораз нові шкідливі виробничі фактори, які потребують вивчення і вироблення профілактичних заходів. На поліпшення умов праці і профілактику професійних захворювань щорічно виділяються певні кошти, які досить часто не використовуються підприємствами.

Виробничі шкідливі фактори можуть самі спричинювати патологічні зміни в організмі, а також впливати на різні непрофесійні захворювання людини, призводити до їхніх загострень, рецидивів і ускладнень.

Проте слід пам'ятати, що не всі зміни, виявлені в опорно-руховому апараті, треба зараховувати до професійної патології.

У правшів права половина тіла переважно більше розвинена, ніж ліва. Кісткова система пластична і здатна перебудовуватися залежно від умов життєдільності людини. Так, у вантажників трапляється гіпертрофія п'ясткових кісток, а у балерин — кісток плесна і т.п.

При важкій фізичній праці виникає анатомо-функціональна адаптація — гіпертрофія відповідних груп м'язів, сухожилків і місць прикріплення їх до кісток (горбків, апофізів і ін.), що визначається на рентгенограмах. Професійно перевантажена кістка може змінювати не лише свою анатомічну форму (згрубіти), а й архітектоніку (змінити напрям кісткових балок).

Це не хвороба, а лише фізіологічна перебудова — робоча гіпертрофія тканин внаслідок функціонального наростаючого навантаження, що не впливає на працездатність і нормальне життя людини.

Захворювання виникає лише тоді, коли фізіологічна норма переходить у патологію. Це буває при надмірному збільшенні фізичного навантаження на м'язи, сухожилки чи нормальну до цього кістку.

У виникненні професійних захворювань опорно-рухового апарату особливе значення має сумарний вплив хоча не сильних, зате ритмічних поштовхів, які часто повторюються у певній ділянці тіла. Причому патологічні зміни можуть виникати як у м'яких тканинах, так і в кістках, із відповідними клінічними проявами.

Готуючи тему "Професійні захворювання опорно-рухового апарату", ми не знайшли у літературі чіткої відповіді на запитання: як класифікувати ці хвороби. Хоча класифікацій є декілька, але об'єднуються вони хіба що терміном "професійні шкідливості". Таке об'єднання мало допомагає, тому що не конкретизує їх хоч якоюсь незначною мірою.

Дещо детальнішою є класифікація Макотченка В.М. (1991), який виділяє:

I. Професійну дискінезію (координаторний невроз).

II. Хвороби периферичної нервової системи: невропатію, шийно-плечову плексопатію, шийну і попереково-крижову радикулопатію, люмбалгію.

III. Хвороби опорно-рухового апарату:

1. Хвороби м'язів (міалгію, міозит, міофасцит).

2. Хвороби фіброзно-тканинних і синовіальних утворів (плечолопатковий періартрит, епікондиліт, тендовагініт, стенозуючий лігаментит, контрактуру долонного апоневроза, бурсит).

3. Остеохондропатію (деформуючий артроз, спондилоартроз, асептичний некроз кістки).

4. Комбіновані синдроми.

Така класифікація, яка побудована за принципом ступеня ураження та патології систем уражених тканин, вже наближає нас до ліпшого розуміння поставленого перед нами завдання. Але недоліком її є те, що сюди не включені причинні фактори виникнення професійних захворювань і професійні шкідливості.

Це, на нашу думку, дає можливість зробити запропонована нами класифікація, де виникнення професійних захворювань пов'язане з наслідками:

1) фізико-механічних впливів на організм;

2) хронічної інтоксикації організму.

Ці основні дві групи впливів ми конкретизуємо залежно від частоти, тривалості, швидкості та інших параметрів професійних впливів і шкідливостей.