Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Професійні захворювання опорно-рухового апарату
Хвороба Дойчлендера

Найбільш характерним прототипом патологічної перебудови кістки є хвороба Дойчлендера. Вона відома в літературі як "маршова стопа", "маршовий перелом", "перелом новобранців", а нині — як "функціональна недостатність кісток плесна". Причиною таких назв було те, що про це захворювання в основному знали військові лікарі. Виникало воно у неадаптованих новобранців після маршу на кільканадцять кілометрів. У повсякденній практиці трапляється захворювання і у жінок 25-35 років, коли змінюється, відповідно до сезону, взуття, при переході з низького підбора на високий, перевантаженнях стопи тощо. Такі випадки ми спостерігали неодноразово у людей неадаптованих до тривалої одно-дводенної ходи.

Клінічно неспроможність кісток плесна може проявитися гостро на 2-4-й день після перевантаження стопи або перебігати хронічно без явних ознак в анамнезі. Переважно уражується друга або третя кістка плесна (рідко — четверта) у типовому місці — на межі середньої і нижньої третини діафіза.

У гострих випадках хворий скаржиться на досить сильний біль і припухання в середньому відділі стопи, внаслідок чого не може впевнено ставати на ногу, кульгає. Візуально і пальпаторно на тильному боці стопи визначається тугий набряк без ознак запалення. Біль посилюються при натискуванні за віссю і на місце патологічно зміненої кістки плесна. Рентгенологічно перші 4-6 тижнів від початку захворювання патологічних змін у кістці не виявляють. Вони з'являються пізніше і мають характерний патогномонічний вигляд (мал. 400). У середній або в середньонижній третині другої або третьої кістки плесна, навколо діафіза виникає щільний періостальний наріст, який має досить правильну веретеноподібну гладку форму. Цей наріст може деколи захоплювати увесь діафіз, але ніколи не переходить на епіфізи і головки кісток плесна. З часом у місці найбільшого діаметра веретена з'являється поперечно розтинаюча кістку і поступово наростаюча прозорість, по вигляду прозорої щілини — поперечного "перелому". Тому зарубіжні автори називають її «псевдофрактурою", "окультним переломом" і ін. Але це лише лоозерівські смути перебудови кістки (Еміль Доозер — швейцарський рентгенолог-хірург).

Мал. 400. Рентгенограма кісток плесна при хворобі Дойчлендера другої плеснової кістки.

Як правило, до зміщення обидвох відрізків діафіза не доходить, а відбувається поступове заповнення щілини новоутвореною кістковою тканиною з поступовим відновленням структури кістки. Спочатку відновлюються клітинні елементи, які проходять диференціацію з утворенням пухкої губчастої сітки, що насичується солями з відтворенням щільної, а інколи склерозованої компактної кістки, і розсмоктуванням періостальних нашарувань. У результаті кістка набуває нормальної структури і форми. Захворювання триває майже 3-4 місяці.

Слід пам'ятати, що патологічна перебудова може виникнути в кістках іншої локалізації: відомі "траншейні періостити", "лижні переломи великогомілкової кістки", перебудова кісток передпліччя (мал. 401) тощо.

Діагностика хвороби Дойчлендера на дорентгенівській стадії важка, але на основі скарг хворого, анамнезу і перших клінічних проявів можна встановити попередній діагноз і призначити відповідне лікування.

Мал. 401. Функціональна перебудова середньої третини ліктьової кістки.

Незалежно від стадії захворювання, лікування полягає у призначенні різного виду теплових процедур, розвантаження стопи (гіпсовою шиною, а відтак — супінаторами), масажу тощо. В усіх випадках даної хвороби прогноз сприятливий — настає одужання.

Профілактика захворювання полягає у медичному спостереженні і регламентації фізико-механічних навантажень у спортсменів, новобранців, школярів, тобто вироблення у них поступової функціональної адаптації.