Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Кістково-суглобовий туберкульоз
Туберкульоз ліктьового суглоба

Ліктьовий суглоб уражується частіше, ніж плечовий, туберкульоз ліктьового суглоба за частотою виникнення займає майже половину туберкульозних уражень верхньої кінцівки і майже 4 % усіх локалізацій.

Туберкульозна паличка проникає у ділянку ліктя по артеріях, які утворюють сітку розгалужень кінцевих судин. Найчастіше туберкульозний остит виникає у ліктьовому відростку, а процес може бути повільним і перебігати за зернистоклітинним типом або за швидкопрогресуючим деструктивним типом, який у клінічній практиці трапляється рідко.

Туберкульозні синовіїти частіше бувають у дітей, мають лагідний перебіг з утворенням у суглобі вільних "рисових тіл". Субхондральні вогнища можуть порушувати живлення суглобового хряща і зумовлювати його деструкцію та туберкульозний артрит. Гній із суглоба може прориватись з будь-якого боку ліктьового відростка, утворюючи абсцес, який визначають пальпаторно і пункційно.

Туберкульоз ліктьового суглоба, як правило, має повільний підгострий перебіг і проявляється болем, припуханням ліктя та обмеженням рухів внаслідок анталгічної згинальної контрактури. З часом виникає атрофія м'язів, особливо триголового.

Аналогічні прояви бувають при локалізації туберкульозного вогнища в основі короноподібного відростка. При прориванні гною у суглоб виникає туберкульозний артрит.

Якщо антибактеріальну терапію застосовано своєчасно, процес поступово затухає, у суглобі переважають процеси рубцювання, які певною мірою обмежують рухи.

Якщо виникла деструкція суглобового хряща, а гнійник при ексудативному типі туберкульозного процесу дуже руйнує суглоб, гній прориває м'які тканини з утворенням напливного процесу.

Лікування. На початковій стадії туберкульозного процесу застосовують комплексне консервативне лікування, яке полягає у надійній іммобілізації ліктя, призначенні антибактеріальної терапії і загальнозміцнюючого лікування. У більшості випадків такою тактикою досягають значних успіхів у лікуванні.

Внутрішньокісткові навколосутлобові туберкульозні вогнища з успіхом лікуються оперативно. Операція полягає у радикальній некректомії і заповненні кісткової порожнини кістковими трансплантатами з антибіотиком.

При значному ураженні суглоба видаляють його капсулу з вогнищами туберкульозного остеонекрозу або виконують класичну резекцію суглоба з артропластикою, щоб досягнути певного обсягу рухів у ліктьовому суглобі.

Техніка операції. Дугоподібним розтином тканин оголюють ліктьовий нерв, який беруть на гумову стрічку і відводять вперед. Потім остеотомом відтинають верхівку ліктьового відростка, який відводять догори разом з відшарованим триголовим м'язом. Після розтину бокових зв'язок і капсули суглоба розкривають порожнину суглоба. При потребі підокісно відділяють м'язи, які прикріплюються до надвідростка плечової кістки, що збільшує хірургічний доступ. Синовіальну оболонку видаляють одночасно з екскохлеацією туберкульозних вогнищ. Потім у ліктьовому відростку формують півмісяцевий жолоб зі здорової структури кістки. Після цього резекують суглобовий кінець плечової кістки з відповідним розрізом для ліктьового відростка. Головку променевої кістки видаляють. Приміряють, як вписується ліктьовий відросток у розріз у плечовій кістці, залишаючи діастаз між ними. Пришивають верхівку ліктьового відростка і відшаровані м'язи на свої місця. Зішивають бокові зв'язки і фіброзну капсулу суглоба. Ліктьовий нерв вкладають дещо спереду від попереднього розміщення, рану дренують протягом 48 годин і пошарово зашивають. Гіпсову пов'язку накладають на час загоювання рани. З восьмого-дев'ятого дня починають розробляти лікоть. За висновками Malawski S. (1976), через 3-6 місяців після артропластики досягають функціонально доброї придатності руки.

У людей фізичної праці застосовують, як правило, артродез ліктьового суглоба у функціонально вигідному положенні, оскільки стабільна рука найбільше влаштовує їх у повсякденному житті.