Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Природжені вади гомілки
Природжена відсутність малогомілкової кістки

Природжені вади гомілки зумовлені аномаліями розвитку її кісток, внаслідок аплазії чи гіпоплазії. У клінічній практиці трапляються випадки відсутності малогомілкової, рідше великогомілкової, кістки, скривлення обох кісток гомілки, природжені дефекти і псевдоартрози великогомілкової кістки, і навіть обох кісток.

Аплазія малогомілкової кістки може бути повною (мал. 176) або частковою. Інколи вона може поєднуватися з іншими вадами розвитку (відсутністю схрещених зв'язок або меніска колінного суглоба, відсутністю надколінка, гіпоплазією відростків, кісток стопи тощо). Відома деформація Фолькмана, яка полягає у природженій відсутності малогомілкової кістки і вальгусній деформації гомілки і стопи (мал. 177). Часткову аплазію малогомілкової кістки описав Mastrogastino під назвою acromegalia monosegmentaria decperone.

Мал. 176. Природжена відсутність малогомілкової кістки (а) та її рудимент (б).

Мал. 177. Деформація Фолькмана: відсутність малогомілкової кістки, потовщення і скривлення великогомілкової, відсутність надп’яткової кістки та інших кісток стопи (Бойчев Б., 1968).

Ці вади зумовлені порушеннями у первинній закладці і у ранній стадії розвитку плода.

Повна чи часткова відсутність малогомілкової кістки клінічно проявляється вальгусним відхиленням гомілки і стопи, деяким її укороченням. Сухожилки малогомілкових м'язів зміщені допереду, а ахілловий сухожилок — вбік.

Пальпацією і рентгенологічно уточнюють діагноз.

Лікування починають після встановлення діагнозу. Дітям призначають корегуючу лангету, яку міняють у міру росту, проводять масаж м'язів. Якщо дитина почала ходити, то вальгусне відхилення стопи і гомілки збільшується. Щоб цього не допустити, дітям призначають ортопедичний апарат і взуття. Але тому, що дитина швидко росте, це дуже важко виконувати на практиці.

Вже у трирічному віці, у зв'язку з укороченням гомілки і вальгусним відхиленням стопи, проводять артродез гомілково-стопного суглоба (за Putti) з виведенням стопи у правильне положення відносно осі гомілки з деяким еквінусом, щоб компенсувати укорочення кінцівки.

Якщо відсутня бічна кісточка (malleolus lateralis), але вальгусне відхилення стопи незначне, тоді виконують кістковопластичну операцію: утворюють бічну опору для стопи кістковим трансплантатом, який фіксують до великогомілкової кістки у двох точках — у ділянці проекції дистального синдесмозу і на 2-3 см вище. Щоб цей трансплантат зрісся з великогомілковою кісткою, його необхідно щільно припасувати у відповідно підготовленому ложі.

На час зрощення і перебудови трансплантата дітям накладають гіпсовий чобіток, який міняють кожних три-чотири тижні.

Запропонована Ольбі (Albee) операція артродезу вбиванням кісткового трансплантата у великогомілкову кістку може бути застосована при вираженій деформації. Штурм В.А. вбивав кістковий клин у надп'яткову кістку через п’яткову, чим досягав більшої стійкості стопи.

При значних укороченнях кінцівки, яких не компенсує еквінусне положення стопи, і тим більше з точки зору косметики і запобігання вторинних змін (перекосу таза, викривлення хребта) доцільно своєчасно провести операцію видовження сегмента кінцівки за Ілізаровим (остеотомією з апаратною дистракцією). Хворий повинен користуватися ортопедичним взуттям.

При частковій аплазії буває відсутнім діафіз малогомілкової кістки. Щоб не виникало вторинних деформацій — вальгусного відхилення гомілки та стопи, хворим рекомендують корегуючі шини на ніч, супінатори. У 4-5-річному віці виконують операцію синостозу дистального відрізка малогомілкової кістки з великогомілковою при нормальному збереженні вилки гомілковостопного суглоба. Якщо виникла Плосковальгусна стопа, тоді виконують корегуючу остеотомію вальгусно відхиленої великогомілкової кістки з одночасним, при потребі, її видовженням.