Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Природжені вади колінного суглоба
Хвороба Гоффа і травматичний ліпоартрит

Гоффа (Hoffa А., 1904) вперше описав хронічну гіперплазію жирових крилоподібних складок колінного суглоба і виділив її в окрему нозологічну одиницю. Diamant- Berger і Sikard (1931) включили до цієї хвороби гіпертрофію жирового тіла колінного суглоба і ввели термін "ліпоартрит".

Жирові тіла і крилоподібні складки заповнюють простір у коліні між передніми суглобовими поверхнями і синовіальною оболонкою як амортизатори, які при рухах у колінному суглобі пом'якшують напруження оболонки і сприяють обмінним процесам та регулюють кількість і якість синовіальної рідини, оскільки багаті кровоносними і лімфатичними судинами.

В основі захворювання лежить хронічна травматизація передньої ділянки колінного суглоба, яка найчастіше буває у жінок, а також у чоловіків, які за професією змушені працювати на колінах (шахтарі, паркетники та інші), після тривалих туристичних переходів тощо.

Внаслідок частого навантаження і травматизації виникає хронічний запальний процес у жирових тілах і крилоподібних складках, які розташовані під власною зв'язкою надколінків, і проникає у коліно під синовіальною оболонкою. Хронічний запальний процес спричинює гіпертрофію, склероз та індурацію жирових тіл. Спочатку хвороба себе не проявляє, але, якщо збільшені крилоподібні складки починають защемлюватись між суглобовими поверхнями коліна, вони ще більше гіпертрофуються, травмуються і зумовлюють відчуття болю і обмеження повного розгинання коліна. Інколи хвороба Гоффа супроводжується синовітом, що ще більше обмежує рухи.

Якщо хворий стає на пальці стіп, біль посилюється, а по боках власної зв'язки надколінка видно випинання жирових тіл, яке зменшується при вільному стоячому положенні. Хворий відчуває незручність при ходінні і почувається краще, коли сидить. При пальпації відчувається еластично-тверде гіпертрофоване жирове тіло з обох боків власної зв'язки надколінка, яке може бути неболючим. Біль суттєво посилюється, якщо ривком різко випрямити ногу в коліні.

У гострих випадках защемлення крилоподібних складок кінцівку іммобілізують гіпсовою шиною, призначають теплові процедури (грілку, УВЧ, парафінові аплікації). Через один-два тижні хворий може приступити до праці.

При частих защемленнях і болю, внаслідок чого знижується працездатність, хворому пропонують операцію — видалення жирового тіла і крилоподібних складок.

Техніка операції. Парапателярним розтином розкривають порожнину колінного суглоба і перевіряють відсутність іншої патології. Потім розтинають синовіальну оболонку під крилоподібними складками, оберігаючи поперечну зв'язку менісків, тупо поступово виділяють жирове тіло, за допомогою затискача його виводять у рану і видаляють одним блоком із крилоподібними складками. Кровоточиві судини, які впадали у жирове тіло, коагулюють. Колінний суглоб дренують і рану пошарово зашивають.

Після операції кінцівку іммобілізують протягом 5-7 днів, після чого розробляють рухи у коліні, проводять масаж м'язів і фізпроцедури. Через три тижні хворий може приступити до праці.

Слід наголосити на важливості гемостазу під час операції, оскільки жирові тіла багаті кровоносними судинами і при резекції тіл виникає кровотеча. Після видалення крилоподібних жирових складок практично неможливо герметизувати порожнину колінного суглоба швами, тому виникає гемартроз, що потребує пункції і промивання суглоба на другий-третій день після операції.

Ми прийшли до висновку, що екстирпацією жирового тіла можна запобігти гемартрозові, оскільки чітко видно дві-три Артерії, які впадають у жирове тіло з ділянки margo tibiae і доступні для коагуляції.

Гіпертрофія крилоподібних складок і жирових тіл часто трапляється внаслідок хронічних запальних процесів у колінному суглобі, які супроводжуються синовіїтом і продуктивним процесом. Як правило, це буває при туберкульозному гонартриті і, особливо, при ревматоїдному поліартриті. Наші багаторічні спостереження за більш ніж 100 оперованими хворими підтверджують ефективність проведених операцій.