Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Природжені вади колінного суглоба
Кіста Бейкера

Артрити будь-якої етіології, як правило, супроводжуються ексудативним процесом, який проявляється надмірним накопиченням рідини у порожнині суглоба. Внаслідок основного захворювання суглоба і збільшення внутрішньосутлобового тиску хворі відчувають посилення болю у суглобі. Виникає захисна анталгічна контрактура, при якій зрівноважується натяг м'язів- антагоністів і суглоб стає більш об'ємним, що полегшує їхній стан. При хронічному синовіті надмірна кількість рідини під час рухів і навантаження суглоба розпирає фіброзно-синовіальну капсулу і розширює суглобову щілину, оскільки порожнини суглобів, за винятком колінного, є замкнутим простором.

Порожнина колінного суглоба з'єднується дуже вузьким каналом з bursa musculi semimembranosi і верхнім переднім вигином коліна, який інколи буває ізольованим і не з'єднується з порожниною суглоба.

При надмірній кількості ексудату і збільшеному тиску в коліні, що найчастіше буває у хворих на ревматоїдний артрит у першій стадії захворювання, під час згинання гомілки рідина з порожнини суглоба витискається натягнутим сухожилком прямого м'яза стегна і надколінком у бурсу напівперетинкового м'яза, тобто у найбільш податливе місце підколінної ямки. Поступово у бурсі накопичується ця рідина, утворюючи кісту Бейкера, яка може бути різного розміру і навіть опускатись в canalis cruropopliteus (мал. 175), що деформує ділянку триголового м'яза гомілки.

Class="center">

Мал. 175. Підколінна кіста Ьеикера при ревматоїдному синовіїті: а — клінічно, б - рентгенологічно після Введення контрастної речовини.

Невеликі підколінні кісти не дуже турбують хворих, і вони можуть не звертати уваги на них.

Ми спостерігали хвору на Ревматоїдний поліартрит, яка під час різкого присідання (ЛФК) відчула хрускіт і біль у підколінній ямці. Ревматолог направив її до хірурга, який встановив діагноз тромбофлебіту, оскільки з'явився набряк гомілки. Але призначене хірургом Лікування не допомагало, а болі в гомілці різко посилились, тому хвора звернулась до нас. На основі анамнезу і контрастної артрографії колінного суглоба (контраст потрапив із порожнини суглоба у canalis cruropopliteus) було встановлено діагноз розриву підколінної кісти.

Хворій виконано операцію синовкапсулектомії на ураженому ревматоїдним процесом колінному суглобі. Під впливом комплексного лікування явища асептичного реактивного запалення гомілки безслідно щезли.

Досить часто хірурги не пов'язують виникнення підколінної кісти Бейкера з артритом і оперативно видаляють лише кісту.

Нам доводилось оперувати хвору через три місяці після видалення кісти у зв'язку з хронічним синовітом і рецидивом підколінної кісти. Після синовкапсулектомії підколінна кіста щезла.

Контрастними рентгенограмами у динаміці нами підтверджено, що після синовкапсулектомії суглоба підколінні кісти зменшуються у розмірі, згустки фібрину, що утворилися в кісті, рубцюються і відбувається запустіння порожнини кісти. Тому патогенетично обґрунтованою є синовектомія в усіх випадках підколінної кісти. При підколінних кістах великого розміру необхідно одночасно із синовкапсулектомією суглоба їх видаляти, оскільки для їх рубцювання потрібно багато часу та інколи вони можуть інкапсулюватись і не щезнути.