Ортопедія - Олекса А.П. 2006
Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Природжені і набуті вади стегна
Високе стояння великого вертлюга
Високе стояння великого вертлюга — прояв порушень росту епіфізарної росткової пластинки під головкою стегнової кістки.
Причиною підголовкових порушень росту (за Treder М. et аі., 1998), як правило, буває недокрів'я під час лікування розвиткової дисплазії кульшового суглоба, рідше (15 %) запальний процес у цьому суглобі, природжена варусна деформація (13 %) і хвороба Пертеса (6 %).
Високе стояння великого вертлюга спричиняє розслаблення глютеальної групи м'язів, їхню функціонально-динамічну недостатність, що клінічно проявляється порушенням біомеханіки ходи, обмеженням відведення стегна і позитивним симптомом Тренделенбурга.
Рентгенологічно виявляють усі вказані патологічні зміни розвитку у проксимальному кінці стегнової кістки.
Клінічно і рентгенологічно діагностоване високе стояння великого вертлюга потребує оперативного лікування, яке полягає в його транспозиції.
Щоб надійно поправити функціональний стан відвідних м'язів стегна, треба обов'язково опустити великий вертлюг до такого рівня, щоб його верхівка знаходилась на рівні центру ротації головки стегнової кістки або трохи нижче.
Техніка операції. Під наркозом проводять бічний лінійний розтин тканин довжиною 15 см, починаючи з надвертлюжної ділянки донизу. Розтинають м'які тканини з окістям підвертлюжної ділянки стегнової кістки, яке відшаровують у боки. Скальпелем оголюють великий вертлюг по передній і задній поверхнях та косо, знизу вверх його збивають остеотомом. Мобілізують глютеальні м'язи, які прикріплюються до вертлюга, і опускають його у підвертлюжну ділянку стегнової кістки, де тимчасово фіксують двома спицями Кіршнера. Перевіряють рухами кінцівки, чи правильно вибрано місце прикріплення вертлюга. Після цього остеотомом роблять мітку на стегновій кістці, видаляють спиці, відводять вертлюг і збивають кортикальний шар до кровоточивості у місці, де він повинен прирости. Адаптують поверхні стику вертлюга зі стегновою кісткою і його фіксують спонгіозним гвинтом. Рану зашивають і дренують протягом 24 годин. Накладають укорочену до коліна гіпсову кокситну пов'язку, яку можна зняти через б тижнів.
Після операції видовжується плече і збільшується сила напруження глютеальних м’язів, що стабілізує кульшовий суглоб, поліпшує його біомеханіку і усуває позитивний симптом Тренделенбурга.