Ортопедія - Олекса А.П. 2006
Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Природжені і набуті вади стегна
Хондроліз кульшового суглоба
Хондроліз кульшового суглоба вперше описав Elmslie R. у 1913 році як ускладнення юнацької варусної деформації проксимального кінця стегнової кістки, а у 1930 році Вальдстрем (Waldenstnpn Н.) встановив морфологічний субстрат процесу.
Хондроліз кульшового суглоба описаний у літературі під різними назвами: хондролізис (Cruess R.L., 1963; Mers Letts, 1997), хвороба Вальдстрема (Hansson L.I. et al., 1982), остеохондральна форма асептичного некрозу головки стегнової кістки (Ariet J., Ficat Р., 1964), спонтанна ригідність кульшового суглоба (Imhаuser G., 1976). Така розбіжність у назвах зумовлена невизначеністю суті патології внаслідок недостатньої кількості спостережень і досліджень різних авторів.
У переважній більшості публікацій хондроліз кульшового суглоба ототожнюється з некрозом гіалінового хряща суглоба, що не може повністю відобразити перебіг того складного процесу, який відбувається в усіх без винятку елементах кульшового суглоба (Філіпчук В.В., 1998).
Хондроліз кульшового суглоба є досить грізним ускладненням юнацького епіфізеолізу головки стегнової кістки внаслідок неадекватного лікування, яке призводить до прогресуючих дегенеративно-дистрофічних змін у суглобі.
Тахджіан (Tachdjian М.) запропонував класифікацію хондролізу головки стегнової кістки за формою та стадіями перебігу процесу.
Філіпчук В.В. (1998) виділив дві групи факторів ризику виникнення цієї патології:
1) фактори, пов'язані з перебігом юнацького епіфізеолізу головки стегнової кістки;
2) фактори, пов'язані з його лікуванням.
До першої групи відносять хронічний і гострий під час хронічного перебіг епіфізеолізу. До другої — скелетне витягання, гіпсову іммобілізацію, внутрішньосутлобові втручання, корекцію положення головки апаратами зовнішньої фіксації, протрузію Шнека при виконанні епіфізіодезу та неадекватну м'язову декомпресію при проведенні позасутлобових корекційних остеотомій стегнової кістки.
Першими клінічними ознаками хондролізу кульшового суглоба як ускладнення юнацького епіфізеолізу є спазм м'язів і болі, але основним у діагностиці залишається рентгенологічне обстеження. Першою рентгенологічною ознакою початку хондролізу є юкстаартикулярний остеопороз кісток кульшової западини, епіфіза і метафіза стегнової кістки з наступним звуженням суглобової щілини.
Філіпчук В.В. відзначає, що у хворих, лікованих скелетним витяганням із значними вантажами, після зняття витягання суглобова щілина буває майже нормальною протягом 2-3 місяців при повній втраті рухів у суглобі.
Сканування кульшового суглоба за допомогою Те99m, яке запропонував De Rossi G. із співавторами (1973) для діагностики хондролізу, є найбільш інформативним. Враховуючи те, що остеотропний радіоактивний технецій накопичується у кістці, а особливо в метаболічно активних ділянках, цей метод діагностики хондролізу є незамінимим. Підвищений рівень накопичення радіоактивного ізотопу при хондролізі вказує на ураження не лише головки стегнової кістки, а й кісток кульшової западини.
Філіпчук В.В. вважає, що руйнування суглобового хряща при хондролізі спричиняють:
1. Резорбція суглобового хряща панусом, який наростає з боку синовіальної оболонки і призводить до часткового або повного, на усю глибину, його руйнування на певних ділянках. Ці ділянки потім можуть заміщатися фіброзною тканиною, а під рубцем поверхнево ураженого хряща його підлеглі шари зазнають вираженої дистрофії матриксу.
2. Дистрофія і лізис хрящового матриксу внаслідок порушення трофіки хряща, зумовленого патологічними відхиленнями у синовіальній рідині суглоба і перевагою катаболізму в обмінних процесах. Це призводить до розпушення суглобового хряща, утворення тріщин, а потім до лізису матриксу. Це проявляється зниженою пружноеластичністю суглобового хряща та зменшенням його товщини.
3. Хондрорезорбція глибоких шарів суглобового хряща та остеорезорбція субхондральних шарів кісткової тканини, зумовлених лізисом остеокластів.
Автор заперечує обов'язковість некрозу суглобового хряща при хондролізі кульшового суглоба і, тим більше, ототожнення хондролізу кульшового суглоба з некрозом суглобового хряща.
При виявленні ранніх ознак хондролізу в першу чергу розвантажують кінцівку і призначають комплексне консервативне лікування з метою поліпшити кровопостачання, обмін речовин і зупинити деструктивні процеси. Сумнівними бувають спроби підібрати трансплантат до ділянки субхондрального некрозу. У випадку артрозу виконують ендопротезування чи артродезування суглоба.