Ортопедія - Олекса А.П. 2006
Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Природжені і набуті вади стегна
Вальгусна деформація шийки стегнової кістки (coxa valga)
Вальгусна деформація шийки стегнової кістки зустрічається рідко. Причиною виникнення вальгусної деформації шийки вважають часткове ураження бічної частини епіфізарного хряща під головкою, а також ушкодження апофіза великого вертлюга, що довів в експерименті Laurent (1959). Соха valga часто виникають у процесі росту дитини внаслідок нелікованої дисплазії кульшового суглоба (мал. 152).
Також Bozdech і Kovanda (1961) спостерігали виникнення coxa valga у дітей, прооперованих із приводу природженого вивиху стегна, коли був ушкоджений апофізарний хрящ великого вертлюга. Про взаємозв'язок цих двох росткових хрящів відомо, що вони зумовлюють нормальний розвиток і ріст проксимального кінця стегнової кістки.
При народженні дитини головка з шийкою стегнової кістки знаходиться у фізіологічному вальгусі і ретроверсії, які поступово під час росту дитини, внаслідок фізіологічної торсії, змінюються, і у дорослої людини шийково-діафізарний кут у середньому становить 127°, а кут антеверсії — 8- 10°. При вищевказаних порушеннях в епіфізарних хрящах у процесі росту дитини цей фізіологічний процес порушується, що й зумовлює виникнення coxa valga.
Крім цього, вальгусна деформація буває "симптоматичною" при переважанні м'язів-аддукторів стегна при хворобі Літтля, після поліомієліту, при прогресуючій м'язовій дистрофії, а також при пухлинах та екзостозах, які порушують нормальний ріст епіфізарного хряща. Надзвичайно рідко вальгусні деформації трапляються після рахіту, неправильного лікування перелому шийки стегнової кістки і нелікованої дисплазії кульшового суглоба.
Основним у діагностиці coxa valga є рентгенологічне обстеження, яке обов'язково проводять при внутрішній ротації кінцівки, оскільки бічна ротація стегна на рентгенограмі завжди збільшує кут вальгусного відхилення шийки.
Клінічно вальгусна деформація може себе не проявляти при двобічному ураженні, у той час як однобічне ураження може стати причиною функціонального видовження кінцівки, внаслідок чого порушується хода. Легкі ступені вальгусної деформації шийки клінічно важко виявити, оскільки функція кульшового суглоба збережена.
Мал. 152. Рентгенограма кульшового суглоба з соха valga внаслідок нелікованої дисплазії кульшових суглобів.
Як правило, у дітей із незначними вальгусними деформаціями проводять консервативне лікування. Післярахітичні деформації з ростом дитини самокоректуються, що також спостерігається при правильному лікуванні дітей з приводу дисплазії кульшового суглоба, коли добре центрована головка у кульшовій западині.
Також консервативно лікують дітей при coxa valga, що виникла при ураженні росткових хрящів. Оскільки процес має тривалий перебіг, комплексне лікування проводять курсами.
Оперативне лікування (корегуючі варизуючі підвертлюжні остеотомії) виконують при неефективності консервативного лікування і стабілізації процесу в епіфізарному хрящі.
Перед операцією за правильно зробленою рентгенограмою виконують скіаграму верхнього кінця стегнової кістки, на якій вираховують кут вальгусного відхилення, місце остеотомії і ширину основи трикутного клинця, який потрібно видалити, щоб усунути деформацію.
Техніка операції. Операцію виконують під наркозом з анестезіологічним забезпеченням. Боковим лінійним розтином тканин оголюють міжвертлюжну чи підвертлюжну ділянку стегнової кістки, що залежить від характеру вальгусної деформації. Під час розтину важливо не ушкодити ростковий хряща великого вертлюга. Лінійно розтинають окістя і відшаровують його у місці запланованої остеотомії. У стегнову кістку вводять дві спиці Кіршнера під бажаним кутом і виконують контрольну рентгенографію. Після правильного розміщення спиць вирізають трикутний клинець так, щоб лінії розтину кістки з'єднувались на внутрішній поверхні стегнової кістки. Після видалення клинця корегують вальгусне відхилення шийки відведенням стегна, добре адаптують площі стику і фіксують уламки металевою Г-подібною пластиною або черезшкірно проведеними спицями, які видаляють через три тижні. Повторно виконують контрольну рентгенографію, а потім рану пошарово зашивають і дренують протягом 24 годин. Накладають гіпсову кокситну пов'язку, яку вкорочують до коліна, через 6 тижнів її знімають після зрощення кістки.