Цитологія, загальна гістологія та ембріологія - В. К. Напханюк 2002

Тканини
Епітеліальні тканини
Залозистий епітелій

Залозистий епітелій (epethelium glandulare) утворений залозистими або секреторними клітинами — гландулоцитами, які здійснюють синтез і виділення специфічних продуктів — секретів на поверхню шкіри, слизових оболонок та у порожнини деяких внутрішніх органів (зовнішня — екзокринна секреція) або в Кров і лімфу (внутрішня — ендокринна секреція).

Гландулоцити (glandulocyti) — це високоспеціалізовані клітини, здатні до синтезу, накопичування, зберігання та виділення секрету.

Гландулоцити розміщуються на базальній мембрані, мають різноманітну форму, яка змінюється залежно від фази секреції.

Ядра гландулоцитів великі, з нерівною поверхнею.

Цитоплазма гландулоцитів, які виробляють білкові секрети, містить добре розвинену гранулярну ендоплазматичну сітку. В цитоплазмі клітин, що синтезують небілкові секрети, добре виражена агранулярна ендоплазматична сітка. Крім того, у цитоплазмі гландулоцитів міститься добре розвинений комплекс Гольджі, форма і розміщення якого може змінюватися залежно від фази секреції. Наявна також велика кількість мітохондрій і секреторних гранул. Розмір і будова секреторних гранул залежать від хімічного складу секрету, а їхня кількість — від фази секреції. Цитоплазма деяких гландулоцитів (наприклад, гландулоцитів шлунка, які виробляють соляну кислоту) містить внутрішньоклітинні секреторні канальці, що являють собою глибокі впинання цитолеми, стінки яких вкриті мікроворсинками.

Цитолема гландулоцитів за своєю будовою на різних поверхнях клітин є різною.

На бокових поверхнях вона утворює десмосоми і щільні замикальні контакти (термінальні перетинки).

Апікальна поверхня вкрита мікроворсинками.

Базальна поверхня цитолеми утворює невелику кількість вузьких складок, що проникають до цитоплазми.

У гландулоцитах добре виражена полярна диференціація, зумовлена спрямованістю секреторних процесів.

Залози

Залози (glandulae) — це органи, основною функціональною тканиною яких є епітеліальна (за винятком мозкового шару надниркових залоз, задньої частки гіпофіза та епіфіза), здатна здійснювати синтез і виділення специфічних секретів.

Залози можуть бути одноклітинними і багатоклітинними. Кожний тип залоз має характерні ознаки. Вся різноманітність специфічних диференціацій секреторних клітин — це модифікація загального для всіх клітин метаболічного апарату цитоплазми, тому диференціація залозистих клітин пов’язана з гіпертрофією та спеціалізацією загальних систем синтезу, транспорту й акумулювання речовин у клітинах. Здатність до виділення секретів виникла й удосконалювалася на основі здатності клітин до виділення у зовнішнє середовище продуктів метаболізму.

Одноклітинні залози можуть мати різну форму, розташовуватися в товщі епітеліального шару (ендоепітеліальні залози) або за його межами (екзоепітеліальні залози), синтезувати білкові, мукополісахаридні, мукопротеїдні, ліпопротеїдні та інші секрети (рис. 40, 41).

Рис. 40. Класифікація одноклітинних залоз

Багатоклітинні залози містять клітини двох основних типів: — секреторні (ацинарні, залозисті), які виробляють специфічний для даної залози секрет; — клітини вивідних проток, якими секрет переміщується чи в яких деякий час зберігається, віддаючи надлишок води і солі або поповнюючись слизовими білковими, мінеральними та іншими компонентами.

Рис. 41. Схема будови одноклітинних залоз:

а — келихоподібна ендоепітеліальна залоза кишечнику; б — колбоподібна екзоепітеліальна залоза шкіри; в — трубчаста екзоепітеліальна залоза; г — одноклітинна ендокринна залоза з розгалуженим ядром; д — овальна ендоепітеліальна залоза шкіри (Клітина Лейдига); 1 — одноклітинна залоза; 2 — власне епітеліальний шар

БУДОВА І ФУНКЦІЇ згаданих клітин різноманітні, але клітини проток нерідко виконують також секреторну функцію, поряд із фільтруючою та механічною.

Багатоклітинні залози можуть мати розгалужені або нерозгалужені вивідні протоки. Залози з однією вивідною протокою називають простими, а з розгалуженими протоками — складними. Секреторні відділи, у свою чергу, бувають розгалуженими і нерозгалуженими. В першому випадку в одну протоку впадає кілька секреторних відділів (розгалужені залози). Якщо кінцеві відділи не розгалужені, то кожна протока завершується одним секреторним кінцевим. Такі залози називають «нерозгалуженими». За формою кінцевих відділів розрізняють трубчасті, альвеолярні та трубчасто-альвеолярні залози. Багатоклітинні залози можуть бути екзо- і ендоепітеліальними, хоча більшість їх належить до екзоепітеліального типу. За напрямком виділення секретів багатоклітинні залози поділяють на екзокринні та ендокринні. Перші виділяють секрет на вільну поверхню або до внутрішніх порожнин організму (залози зовнішньої секреції), другі — виділяють секрети в кров (залози внутрішньої секреції). Багатоклітинні залози можна поділити за складом їхнього секрету, а також за типом секреції (рис. 42).

Секреторний цикл

Секреція — це складний процес утворення, накопичення та виведення синтезованих клітиною речовин за її межі.

Секреторний цикл складається з чотирьох фаз:

— абсорбція — це процес вилучення залозистими клітинами з крові та лімфи речовин різної природи — неорганічної (Вода, мінеральні солі, іони) та органічної (амінокислоти, Моносахариди, Жирні кислоти);

— синтез та накопичення — це процес, протягом якого із згаданих сполук утворюється секрет (білковий — у гранулярній ендоплазматичній сітці; небілковий — в агранулярній). Синтезований продукт переміщується в зону комплексу Гольджі, де поступово накопичується, піддається хімічній перебудові та оформлюється у вигляді гранул;

— виділення — секреторні гранули виділяються з клітини за одним із типів (голокриновим, апокриновим, мерокриновим);

— відновлення — процес, внаслідок якого відновлюється початковий стан залозистих клітин.

Рис. 42. Класифікація багатоклітинних залоз

Зазначені фази можуть відбуватися послідовно, циклічно, у вигляді секреторного циклу. Інколи вони відбуваються водночас, що є характерним для дифузної або спонтанної секреції.

Контрольні питання

1. Класифікація багатошарового епітелію.

2. Характеристика багатошарового плоского незроговілого епітелію.

3. Характеристика багатошарового плоского зроговілого епітелію.

4. Характеристика перехідного епітелію.

5. Залозистий епітелій. Характеристика гландулоцитів.

6. Одноклітинні залози. Будова. Класифікація.

7. Багатоклітинні залози. Будова. Класифікація.

8. Секреція. Секреторний цикл.

Ситуаційні задачі

1. Запропоновано два препарати залоз. Одна залоза має вивідну протоку, що не розгалужується, а кінцевий відділ розгалужений. У іншої залози вивідна протока і кінцевий відділ розгалужені. До якого типу залоз вони належать?

2. Залоза має один шар секреторних клітин (екзокриноцитів), у цитоплазмі яких міститься добре развинений комплекс Гольджі і наявні секреторні гранули. Ядро клітини звичайної будови (не ущільнене і не фрагментоване), Органели у цитоплазмі збережені. Ознак відділення апікальної цитоплазми на рівні світлової або електронної мікроскопії не виявлено. За яким типом виділяє секрет дана залоза?

Приблизні екзаменаційні питання

1. Будова різних видів багатошарового епітелію.

2. Залозистий епітелій. Особливості будови гландулоцитів.

3. Залози. Класифікація залоз. Будова. Секреторний цикл.