Цитологія, загальна гістологія та ембріологія - В. К. Напханюк 2002

Тканини
Тканини внутрішнього середовища

Тканини внутрішнього середовища — це велика група тканин, які разом з епітеліями належать до тканин загального призначення.

Цю групу тканин складають Кров, Лімфа і всі різновиди сполучної тканини. Хоча окремі види тканин внутрішнього середовища за зовнішніми ознаками істотно різняться між собою (наприклад, кров і кісткова тканина), однак є всі підстави для об’єднання їх в єдину тканинну систему, а саме — спільність походження, будови та функцій.

Спільність походження є найбільш вираженою ознакою, вона полягає в тому, що всі тканини внутрішнього середовища є похідними мезенхіми. Мезенхіма — це найбільш примітивна сполучна тканина, яка існує тільки на ранніх стадіях ембріонального розвитку. За своєю будовою мезенхіма нагадує сітку, оскільки її клітини мають зірчасту або веретеноподібну форму і контактують своїми відростками. Петлі сітчастого остова містять драглеподібну масу — міжклітинну речовину, щільність якої залежить від обміну речовин. Із мезенхіми внаслідок диференціації розвиваються кров, лімфа і всі види сполучної тканини.

Спільність будови полягає у наявності міжклітинної речовини, кількість якої більша, ніж клітин.

Єдність функцій полягає в тому, що всі тканини внутрішнього середовища виконують трофічну, захисну, опорну (механічну) функції. Функціональні особливості різних видів тканин внутрішнього середовища значною мірою визначаються і залежать від фізико-хімічних властивостей міжклітинної речовини. Всі тканини внутрішнього середовища поділяються на дві великі групи, які об’єднують у своєму складі всі різновиди цих тканин (рис. 43).