Грип - Діагностика, лікування, профілактика - В.Д. Москалюк 2010

Грип
Лікувальні заходи при ГРВІ
Патогенетична терапія

Доведено, що при грипі з менінгеальним і радикулярним синдромами високу ефективність проявляє антифлу - засіб, що володіє жарознижувальною, знеболювальною, судинозвужувальною, антигістамінною та сечогінною дією, і рекомендують призначати його замість внутрішньовенного крапельного Введення судинних і сечогінних засобів (А.О. Руденко та співавт., 2002).

Ефективними в лікуванні ГРВІ є препарати парацетамолу - колдакт, фервекс, ефект, колдрекс хотрем + вітамін С лемон флейвор, інсті, тофф плюс, мілістан мультисимптомний та ін.

Колдакт - сучасний ефективний швидкодіючий засіб для Лікування ринітів і полегшення ознак застуди. Застосовується для симптоматичного лікування застудних захворювань, які супроводжуються алергізацією організму і набряком слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, першінням у горлі, нежитем, закладенням носа, сльозотечею).

Фервекс - комбінований засіб, який застосовується для лікування застудних захворювань, грипу, ринофарингіту, алергічного риніту. Володіє жарознижувальною, знеболювальною та десенсибілізуючою дією.

Колдрекс хотрем + вітамін С лемон флейвор використовують як при застудних захворюваннях, так і грипі для полегшення головного болю, ознобу, закладення носа, синусового болю та і болю у горлі.

Ефект - засіб, який застосовується для лікування застудних захворювань і грипу. Сприяє полегшенню головного болю, ознобу, закладення носа та болю у горлі.

Мілістан мультисимптомний - засіб, який застосовується для симптоматичного лікування грипу та інших гострих респіраторно-вірусних інфекцій. Ефективний при алергічному нежиті та алергічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Використовується для зняття больового синдрому малої та середньої інтенсивності різного походження.

Тофф плюс - комбінований препарат, який застосовують для лікування звичайної застуди з метою усунення пропасниці, нежиттю, чхання, закладення носа, подразнення горла, ретенційної сльозотечі, головного болю.

Інсті - засіб, який застосовують у дорослих при грипі, застуді, захворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем, гарячкою, запаленням слизової оболонки порожнини рота, закладанням носа, головним болем. Це комплексний натуральний препарат на основі лікувальних трав, які мають широкий спектр антимікробної дії.

Основні патогенетичні засоби представлені у таблиці 2.

Таблиця 2

Основні патогенетичні засоби

Досить ефективним при грипі є грипекс (В.В. Гебеш та співавт., 2004).

Антигрипін втратив свою ефективність (І.Г. Грижак, Б.М. Дикий, 2002). Ефективнішими є препарати, основною діючою речовиною яких є парацетамол - колдфлю та аналоги. Вони рекомендують призначати «Грип-контроль» - засіб, що містить ібупрофен, діазолін, аскорутин і володіє анальгезуючою, жарознижувальною, протизапальною та інтерфероногенною дією.

З перших днів грипу та інших ГРВІ для дезінтоксикації М.А. Андрейчин (1999) обов’язково рекомендує призначати потогінні засоби (чай з лимоном, калиною, малиновим варенням, настій квітів липи, бузини, евкаліпту, хвоща польового, гаряче молоко з медом тощо), ентеросорбенти (ентеросгель, ентеродез тощо).

З метою пригнічення синтезу біологічно активних речовин, стимуляції вироблення ендогенного ІФ, а також для зменшення гіпертермії, головного болю, полегшення інших ознак хвороби, застосовують нестероїдні протизапальні засоби (мефенамову кислоту, терапін, парацетамол, аскаф тощо) (С.А. Андронати, Л.А. Литвинова, Н.Я. Головенко, 1999).

Для покращення дренажної функції бронхів, розрідження харкотиння необхідно приймати відхаркувальні та муколітичні засоби: термопсис, мукалтин, лазолван, тусин та ін. Ефективними є інгаляції настоянок листя шалфею, евкаліпту. Зменшення секреції рідких виділень з носа досягається закапуванням у носові ходи назолу, нафтизину, галазоліну (С.А. Андронати, Л.А. Литвинова, Н.Я. Головенко, 1999).

Обов’язковим є включення в комплекс лікування засобів, що володіють антиоксидантними властивостями (аскорбінова кислота, аскорутин, а-токоферол та ін.), а також препаратів, що містять кальцій (кальцію глюконат, кальцію гліцерофосфат) (В.А. Исаков, В.Л. Максанова, Е.Б. Чепик, 2000; А.Ф. Фролов, 2002).

Іншою групою речовин, які мають чимале клінічне значення, є антибіотики. Існують різні погляди щодо призначення антибактерійної терапії. Виявилось, що окремі антибіотики різних груп, зокрема полієнові антибіотики, можуть індукувати ІФ, а також посилювати синтез ІФ, індукованого типовими індукторами, такими як поліІ-поліЦ. Такі ефекти антибіотиків можуть проявлятись також і in vitro, що вказує на безпосередній індукційний ефект цих речовин, вірогідно, за рахунок зв'язування з мембранами клітин.

Індукція ІФ деякими антибіотиками інших груп може бути пов'язана з пригніченням біосинтезів, як це має місце в разі метаболічних інгібіторів у цілому. Індукція ІФ може бути одним з можливих механізмів виявленої противірусної дії антибіотиків, що дозволяє по-новому розглядати застосування цих препаратів у медичній практиці (S. Lindstrom, S. Sugita, A. Endo et al., 1996; Li Fang Qin-Yuan, Zhu Bao-Zi, Wang Min., 1999).

При неускладненому перебігу ГРВІ антибіотики протипоказані у зв’язку з підсиленням алергізації організму, пригніченням утворення антитіл до вірусів грипу, збільшенням частоти різних ускладнень. У ряді випадків призначення антибіотиків є обов’язковим: наявність хронічного вогнища бактерійної інфекції, тривалість гарячки більше 5 діб, поява ознак приєднання вторинної інфекції, наявність первинного або вторинного імунодефіциту, цукровий діабет.

За даними М.А. Андрейчина (1999), показаннями до призначення антибіотиків є: дуже тяжкий перебіг грипу (гіпертоксична форма з енцефалітними явищами), тривалість гарячки більше 5-ти діб, різко ослаблені хворі, особи похилого і старечого віку.

Найбільш доцільним є застосування нових макролідів (сумамед, азитроміцин), цефалоспоринів III покоління (цедакс, цефтриаксон, комбінації цефалоспоринів з інгібіторами бета-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам) (С.А. Андронати, Л.А. Литвинова, Н.Я. Головенко, 1999). Препаратами вибору можуть бути фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин, гатіфлоксацин та ін.) (М.А. Колодій, 2000; О.И. Киселев, Э.Г. Деева, А.В. Слита и др., 2002).

Заслуговує на увагу призначення антиоксидантної терапії. За даними В.А. Исакова (С.А. Кетлинский, А.С. Симбирцев, А.А. Воробьев, 1992; Г.И. Карпухин, 1996; Г.И. Карпухин, 2001), класичні антиоксидантні засоби (а-токоферол, аскорбінова кислота та ін.), що застосовувались раніше, показали помірний ефект. Очевидно, відносно слабкий ефект цих засобів обумовлений тим, що вони інгібують термінальний етап процесів окислення - ПОЛ і не можуть знизити інтенсивність окислювального стресу в цілому, який визначається, в основному, нейтрофілами (Г.И. Карпухин, 1996; D.E. Levy, 2002).