Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження органів грудної порожнини

Променеве дослідження легень почали одразу після відкриття Х- променів. І в наш час променеві Методи дослідження органів грудної порожнини залишаються основними методами, на основі яких побудовані сучасні класифікації різних форм туберкульозу, пухлин, пневмоній та інших захворювань легень.

До основних методів рентгенологічного (Х-променевого) дослідження органів грудної порожнини належать рентгенографія, флюорографія, рентгеноскопія, до додаткових - лінійна томографія, бронхографія, ангіопульмонографія.

Для оглядової рентгенографії органів грудної порожнини використовують телерентгенографію у передній прямій проекції, під час якої хворого просять поставити руки на пояс, лікті максимально привести до касети з плівкою для виведення лопатки на край грудної клітки і зробити вдих. Для виконання рентгенографії у бічній проекції хворого просять покласти руки на голову. Прицільні рентгенограми в оптимальних проекціях підозрілих на наявність патології ділянок грудної клітки часто виконують під час рентгеноскопії.

Флюорографію застосовують для проведення профілактичних обстежень великих контингентів населення. Виявлення патології на флюорограмах, а також клінічна підозра на захворювання легень (кашель, виділення мокроти, біль в грудній клітці), травма грудної клітки, онкозахворювання, або лихоманка невиясненої етіології є показом для направлення хворого на детальніше рентгенологічне дослідження.

За допомогою рентгеноскопії можна вивчати не тільки будову, але й рухомість фізіологічних та патологічних утворів, залежно від фаз Дихання і кровонаповнення серця, виявлення екскурсії діафрагми.

Лінійну томографію застосовують для виявлення порожнин або звапнень у товщі патологічних утворень, ділянок розпаду у пухлинах, стану трахеї, великих бронхів, коренів легенів, Середостіння.

Бронхографію виконують для виявлення морфологічних змін трахеї і бронхів (аномалій розвитку, бронхоектазів, бронхових нориць) за допомогою контрастних речовин, що вводяться через катетер. Рентгеноконтрастний катетер через нижній носовий хід, глотку, Гортань, трахею, головний бронх вводять у потрібний частковий або сегментарний бронх під місцевою анестезією верхніх дихальних шляхів, або під загальним наркозом. Для контрастування застосовують олійні (йодоліпол, пропіліодон) та водорозчинні (кардіотраст) речовини, які для запобігання запалення слизової оболонки і збільшення в’язкості змішують з сульфаніламідними препаратами.

Ангіопульмонографія - контрастне дослідження судин легень після катетерізації серединної вени ліктя (загальна ангіопульмонографія) з наступним виконанням серії рентгенограм з коротким інтервалом часу за допомогою автоматичного пристрою. Для виконання селективної ангіопульмонографії катетер вводять у підключичну вену і далі під рентгенконтролем послідовно проводять через плечоголовну, верхню порожнисту вени, праве передсердя, правий шлуночок, легеневий стовбур до потрібної легеневої, часткової чи сегментарної Артерії. Показом до ангіопульмонографії є підозра на тромбоемболію легеневої артерії, аномалії розвитку артерій, таких як артеріовенозна нориця та аневризма.

За допомогою рентгенівської комп’ютерної томографії отримують аксіальні (горизонтальні) зрізи, завтовшки зазвичай 7-10 мм, на яких точніше, ніж на рентгенограмі, можна з’ясувати форму, локалізацію, характер, структуру патологічного процесу, його поширення на сусідні органи, провести диференційну діагностику захворювань легень. На комп’ютерних томограмах у «легеневому» вікні можна розрізнити тіні легеневих судин, просвіт бронхів, стан легеневої паренхіми, а у «середостінному» вікні - стан органів середостіння, зокрема, лімфовузлів, плеври, патологічних м’якотканинних утворів. Денситометрична щільність легеневої Тканини знаходиться у межах -650 - -850 HU, жирової тканини середостіння -70 - -120 HU.

Магнітно-резонансну томографію використовують як доповнення до комп’ютерної томографії переважно для дослідження органів середостіння, тому що легенева тканина дає слабкий сигнал. За допомогою МРТ можна отримувати зрізи не тільки в аксіальній, але й в інших площинах - сагітальній та фронтальній.

Ультрасонографія використовується для дослідження органів середостіння, плеври, діафрагми, поверхневих відділів легень, патологічного вмісту у плевральній порожнині, цілісності ребер. Вглиб легеневої паренхіми ультразвук не проникає.

Для вивчення Функції легень основним методом променевого дослідження у теперішній час є радіонуклідний метод, який дозволяє вивчити стан вентиляції, кровотоку і перфузії у легенях. Для інгаляційної сцинтиграфії використовують інертні гази ¹³³Хе, ^81mKr та аерозоль ^99mTc; ділянки зниженого накопичення радіофармацевтичного препарату у легенях спостерігаються при бронхіальній астмі, бронхіті, пухлині бронху та інших захворюваннях, що супроводжуються зниженням вентиляції. Для проведення перфузійної сцинтиграфії внутрішньовенно вводять мікрочастинки альбуміну, мічені ^99mTc; зниження накопичення РФП спостерігається у тих ділянках легеневої паренхіми, де знижений кровоток.

Взяття зразків тканин легені виконують під рентгенконтролем за допомогою бронхоскопу через Повітроносні шляхи (аспіраційна бронхоскопія), чи за допомогою пункційної голки через грудну стінку (пункційна біопсія).

Мал. 96. Схематичне зображення органів грудної порожнини на рентгенограмі у прямій передній проекції.

1 - грудинно-ключично-соскоподібний м’яз;

2 - перше ребро;

3 - ключиця;

4 - ручка грудини;

5 - Трахея;

6 - великий грудний м’яз;

7 - звапнення ребрового хряща;

8 - сосок;

9 - край молочної залози;

10 - пахвова порожнина;

11 - лопатка.