Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Периферична нервова система

Периферична Нервова система (systema nervosum periphericum) — це топографічно виділена частина нервової системи, яка міс­титься поза головним і спинним мозком. Центральна нервова си­стема через периферичну нервову систему здійснює регуляцію функцій усіх органів, систем і тканин організму.

До периферичної нервової системи належать черепні та спинномоз­кові нерви, чутливі вузли черепних і спинномозкових нервів, вузли і не­рви вегетативної нервової системи, соматичні та вегетативні нервові сплетення, а також нервові закінчення — рецептори, які сприймають по­дразнення із зовнішнього та внутрішнього середовища, й ефектори, які передають нервові імпульси до виконавчих органів.

Нерви складаються із пучків нервових волокон (відростків нервових клітин). Ззовні нерви та їх гілки вкриті пухкою сполучнотканинною обо­лонкою — епіневрієм (epinevrium), — яка утворена колагеновими й елас­тичними волокнами. В епіневрії проходять Кровоносні та лімфатичні су­дини (vasa nervosum) і нерви (nervi nervosum). Під епіневрієм розміщені пучки нервових волокон, які вкриті тоненькою оболонкою — периневрієм (perinevrium). А кожне нервове волокно має свою власну сполучнот­канинну оболонку — ендоневрій (endonevrium).

Нерви бувають різної довжини і товщини. Більш довгі нерви розмі­щені у тканинах кінцівок, особливо нижніх. Найдовшим черепним нер­вом є Блукаючий нерв. Нерви великого діаметра називають нервовими стовбурами (trunci), відгалуження нервів — гілками (rami).

Кількість нервових волокон у нервах різна і залежить від товщини нерва та розмірів ділянки, яку він іннервує. У великих нервах нервові волокна по ходу нерва можуть переходити з одного пучка в інший. Тому товщина пучків, кількість нервових волокон у них неоднакова на всій довжині нерва.

Нервові волокна, що утворюють нерв, не завжди йдуть у ньому пря­молінійно. Часто вони мають зигзагоподібний хід, що захищає їх від перерозтягування при рухах тулуба та кінцівок.

Нервові волокна в нервах можуть бути м’якушевими (товщиною від 1 до 22 мкм) і безм’якушевими (товщиною 1 — 4 мкм). Серед м’якушевих волокон виділяють товсті (3 — 22 мкм), середні і тоненькі (1—3 мкм). Співвідношення м’якушевих і безм’якушевих нервових во­локон у нервах різна. Наприклад, кількість середніх і тоненьких м’якушевих волокон у м’язових нервах складає 18—40 %, а в шкірних — 60—80 %.

Нерви добре кровопостачаються великою кількістю судин, які широко анастомозують одна з одною. Артеріальні гілки до нерва йдуть від судин, що супрово­джують нерв чи проходять поряд з ним.

Іннервація оболонок нервів здійснюється гілками, які відходять від даного нерва.

Нервові волокна, що утворюють нерви периферичної нервової системи, можна поділити на доцентрові і відцентрові. Доцентрові волокна передають нервовий ім­пульс від рецептора в центральну нервову систему. Це — чутливі нервові волокна. Відцентрові — проводять імпульс від центральної нервової системи до органа, що іннервується. Це — еферентні нервові волокна. Залежно від будови органів, які во­ни іннервують, еферентні волокна можна поділити на рухові (іннервують м’язову тканину), секреторні (іннервують залози) і трофічні, які забезпечують обмінні процеси у тканинах.

За місцем відходження нервів від центральної нервової системи нерви поділя­ються на черепні, що відходять від головного мозку, і спинномозкові, які почина­ються від спинного мозку.

За місцем розміщення розрізняють шкірні (поверхневі) і м’язові (глибокі) не­рви. Перші з них містяться в підшкірній жировій клітковині, на поверхневій фасції тіла, другі — під цією фасцією, між м’язами чи групами м’язів. Як правило, шкірні нерви не супроводжуються кровоносними та лімфатичними судинами і мають чут­ливі (аферентні) нервові волокна, які призначені для іннервації шкіри, і вегетативні волокна — для іннервації залоз шкіри, м’язів, що піднімають Волосся, судин. М’язові нерви, як правило, входять до складу судинно-нервових пучків і містять рухові (еферентні), чутливі (аферентні) та вегетативні (вісцеральні) нервові волок­на, що іннервують м’язи, суглоби, кістки, судини.

Залежно від виконуваної функції розрізняють нерви чутливі, рухові і змішані. Говорити про суто чутливі чи суто рухові нерви навряд чи можливо, тому що всі нерви містять у своєму складі симпатичні післявузлові волокна, по яких здійсню­ється вегетативна іннервація органів і тканин.

Чутливі нерви сформовані відростками нервових клітин чутливих вузлів Череп­них нервів чи спинномозкових (чутливих) вузлів.

Рухові нерви утворені відростками нервових клітин, що залягають в ядрах пе­редніх рогів спинного мозку чи в рухових ядрах черепних нервів.

У периферичній нервовій системі людини переважають змішані нерви, які міс­тять як чутливі, так і рухові нервові волокна.

Вегетативні нерви утворені відростками клітин вегетативних ядер черепних не­рвів чи бічних рогів спинного мозку. Їхній хід буде описано в розділі «Вегетативна нервова система».

У будові периферичної нервової системи є ряд закономірностей. Назвемо осно­вні з них:

1. Нерви є парними і розходяться симетрично в боки від головного і спинного мозку, які розміщені на осьовій лінії тіла.

2. Нерви, подібно до артерій, ідуть до органів по найкоротшому шляху. Якщо в процесі внутріутробного розвитку орган переміщується, то й нерв, відповідно, по­довжується і прямує за ним.

3. Великі нерви (нервові стовбури) зазвичай входять до складу судинно-нервових пучків, що оточені спільною сполучнотканинною піхвою. Судинно-нервовий пучок включає Артерії, вени, Лімфатичні судини і нерв.

4. Нерви, які іннервують м’язи, відходять від сегментів спинного мозку відпові­дних міотомів, із яких походять ці м’язи. При подальшому їх переміщенні джерело іннервації зберігається біля зони закладки. М’язи, що утворюються з декількох міотомів, іннервуються нервами, до складу яких входять нервові волокна, що відпові­дають міотомам, які дають початок цим м’язам.