Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Центральна нервова система. Спинний мозок

Спинний мозок (medulla spinalis) являє собою циліндричний, дещо сплющений у передньо-задньому напрямку нервовий тяж (мал. 234).

Мал. 234. Спинний мозок

А — спинний мозок у хребтовому каналі; Б — вигляд спереду; В — вигляд ззаду; 1 — Спинномозкові нерви; 2 — Довгастий мозок; 3 — шийне потовщення; 4 — попереково-крижове потовщення; 5 — мозковий конус; 6 — кінцева нитка; 7 — кінський хвіст

Розміщується спинний мозок у хребтовому каналі. Верхня його межа лежить на рівні верхнього краю тіла першого шийного хребця, де спин­ний мозок переходить у головний. У цьому місці зі спинного мозку ви­ходять корінці, які утворюють першу пару спинномозкових нервів. Ниж­ня частина спинного мозку не доходить до кінця хребтового каналу й у до­рослої людини закінчується на рівні І—ІІ поперекових хребців мозковим конусом (conus medullaris). Від останнього вниз відходить кінцева (тер­мінальна) нитка (filum terminale), яка є рудиментом каудального кінця спинного мозку. Кінцева нитка, за винятком її верхніх частин, у яких на­явні елементи нервової Тканини, становить сполучнотканинний утвір, який разом із твердою оболонкою спинного мозку проникає в крижовий канал. Тут вони зростаються і прикріплюються біля кінця каналу. Та частина кінце­вої нитки (близько 15 см довжиною), яка розміщується в порожнині твердої мозко­вої оболонки і не зрощена з нею, називається внутрішньою кінцевою ниткою, а остання її частина (близько 8 см довжиною), що зрощена з оболонкою, — зовніш­ньою кінцевою ниткою.

Довжина спинного мозку в дорослої людини становить у середньому 43 см (у чоло­віків — 45 см, у жінок — 41—42 см), ширина — від 1 см до 1,5 см, маса — близько 34—38 г, що складає приблизно 2 % від маси головного мозку.

На спинному мозку розрізняють чотири поверхні: передню, дещо сплощену, за­дню, трохи випуклу, і дві бічні, майже округлі.

Спинний мозок у різних відділах має неоднаковий діаметр. У шийному і попе­реково-крижовому відділах спинного мозку є два добре помітних потовщення: шийне (intumescentia cervicalis), що відповідає виходу спинномозкових нервів, які йдуть до верхніх кінцівок, і попереково-крижове (intumescentia lumbosacralis), що відповідає місцю виходу нервів до нижніх кінцівок. Шийне потовщення спинного мозку розміщене на рівні від ІІІ шийного сегмента до ІІ грудного, а попереково-крижове — на рівні від І поперекового до ІІІ крижового його сегмента.

На передній поверхні спинного мозку по всій його довжині проходить глибока і широка передня серединна щілина (fissura mediana anterior), в яку проникає складка м’якої мозкової оболонки — передня серединна перегородка (septum medianum ventrale).

На задній поверхні спинного мозку наявна дуже вузенька задня серединна боро­зна (sulcus medianus posterior), в яку проникає пластинка гліальної тканини — задня серединна перегородка (septum medianum dorsale). Передня серединна щілина і зад­ня серединна борозна поділяють спинний мозок на дві симетричні (праву і ліву) половини, які з’єднані вузьким містком мозкової тканини, всередині якої розміщу­ється центральний канал спинного мозку (canalis centralis). Центральний канал яв­ляє собою залишок порожнини ембріональної нервової трубки і містить спинномо­зкову рідину. Верхній кінець каналу сполучається з IV шлуночком головного мозку, а нижній, дещо розширюючись, утворює термінальний (кінцевий) шлуночок (ventriculus terminalis), що закінчується сліпо. Стінки центрального каналу вистеле­ні епендимою, навколо якої міститься центральна драглиста (сіра) речовина (substantia gelatinosa centralis). У дорослої людини центральний канал у різних від­ділах спинного мозку, а іноді й на всій його протяжності, заростає.

На бічній поверхні кожної половини спинного мозку містяться дві неглибокі бо­розни: передня бічна (латеральна) борозна (sulcus lateralis anterior), що розташову­ється зовні від передньої серединної щілини, і задня бічна (латеральна) борозна (sulcus lateralis posterior), що розміщена латерально від задньої серединної борозни. В шийному і частково у верхньому грудному відділах між задньою серединною та задньою бічною борознами проходить слабко виражена задня проміжна борозна (sulcus intermedius posterior). У плода і новонародженого іноді трапляється ще одна борозна — передня проміжна борозна (sulcus intermedius anterior), яка розміщена в шийній частині спинного мозку між передньою серединною щілиною і передньою бічною борозною.

Бічні борозни наявні майже по всій довжині спинного мозку і є місцем виходу передніх (передня бічна борозна) і задніх (задня бічна борозна) корінців спинномо­зкових нервів.

Передній корінець (radix anterior) спинномозкового нерва складається переваж­но з аксонів рухових нейронів, тіла яких розташовані у передньому та бічному сто­впах сірої речовини спинного мозку. Задній корінець (radix posterior) складається з відростків чутливих псевдоуніполярних нейронів, тіла яких розташовані у спинно­мозковому вузлі (ganglion spinale), який розташований біля місця з’єднання задньо­го корінця з переднім. На всій протяжності спинного мозку з кожного його боку відходить 31 пара корінців. Передній і задній корінці біля внутрішнього краю міжхребцевого отвору зливаються й утворюють спинномозковий нерв (nervus spinalis). Таким чином із корінців утворюється 31 пара спинномозкових нервів.

Відрізок спинного мозку, що відповідає одній парі спинномозкових нервів, називається сегментом спинного мозку (segmentum medulla spinalis) (мал. 235).

Мал. 235. Сегмент спинного мозку (за М. Р. Сапіним)

1 — сіра речовина; 2 — біла речовина; 3 — задній корінець; 4 — передній корінець; 5 — спин­номозковий вузол; 6 — спинномозковий нерв; 7 — передня гілка; 8 — задня гілка; 9 — симпати­чний вузол; 10 — з’єднуюча (сполучна) гілка

Поділ спинного мозку на сегменти обумовлений його ембріональними, морфо­логічними та функціональними особливостями. Кожний сегмент спинного мозку виникає в процесі розвитку з одного невротома. Функціонально в межах одного се­гмента замикається проста рефлекторна дуга. Окремому сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, яка отримує іннервацію з даного сегмента. Відповід­но до 31 пари спинномозкових нервів у спинному мозку виділяють 31 сегмент. Роз­різняють 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових та 1 куприковий сегме­нти спинного мозку. Позначаються сегменти початковими латинськими буквами, які вказують на ділянку спинного мозку, й цифрами, що відповідають порядковому номеру сегмента: шийні сегменти (segmenta cervicalia) — С_І—С_VIII; грудні (segmenta thoracica) — Th_I—Th_XII; поперекові (segmenta lumbalia) — L_I—L_V; крижові (segmenta sacralia) — S_I—S_V; куприковий (segmentum coccygeum) — Со_I.

Оскільки довжина спинного мозку значно менша від довжини хребтового стов­па, порядковий номер сегментів спинного мозку і рівень їх положення, починаючи з нижнього шийного відділу, не відповідає порядковим номерам однойменних хре­бців. Положення сегментів по відношенню до хребців можна визначити таким чи­ном. Верхні шийні сегменти спинного мозку розташовані на рівні, що відповідає порядковому номеру тіл хребців. Нижні шийні та верхні грудні сегменти лежать на 1 хребець вище, ніж тіла відповідних хребців. У середньому грудному відділі ця рі­зниця між відповідним сегментом спинного мозку і тілом хребця збільшується вже на 2 хребці, в нижньому грудному — на 3. Поперекові сегменти спинного мозку лежать у хребтовому каналі на рівні тіл X, XI грудних хребців, крижові й куприко­вий сегменти — на рівні XII грудного та І поперекового хребців.