Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Органи кровотворення та імунної системи
Лімфоїдна тканина стінок органів травної та дихальної систем
Мигдалики

Мигдалики (tonsillae) представляють собою скупчення дифузної лімфоїдної тка­нини, що містять невеликих розмірів більш щільні клітинні маси — лімфоїдні вуз­лики (фолікули). Мигдалики розміщуються по колу навколо початкових відділів дихального та травного трактів. У цьому місці імунна система вперше контактує зі сторонніми речовинами та клітинами, що потрапляють із їжею, водою та повітрям. Це лімфоїдне коло за авторами, що описали його, позначається часто як кільце Пирогова-Вальдейєра.

Розрізняють два парні (піднебінний та трубний) і два непарні (язиковий та глот­ковий) мигдалики.

Піднебінний мигдалик (tonsilla palatina) парний має форму мигдалю — оваль­ну та дещо сплющену з боків. Він розміщується в мигдаликовій ямці (fossa tonsillaris) між піднебінно-язиковою та піднебінно-глотковою дужками. Розміри мигдалика становлять: у вертикальному напрямку — 1,5—3,0 см, у сагітальному — 1,5—2,0 см, у фронтальному — 1,2—2,0 см. Між бічною поверхнею мигдалика та верхнім стискачем глотки, до якого прилягає мигдалик, міститься шар пухкої спо­лучної Тканини. Бічна поверхня мигдалика вкрита тонкою мигдаликовою капсулою (capsula tonsillaris), яка є частиною щічно-глоткової фасції. Від капсули в присередньому напрямку в лімфоїдну тканину органа відходять трабекули (сполучнотка­нинні перегородки), які при добрій їх вираженості поділяють мигдалик на часточ­ки. У товщі органа розміщуються округлої форми щільні скупчення лімфоїдної тканини — лімфоїдні вузлики мигдалика. Найбільше їх у дитячому та підлітковому віці (від 2 до 16 років). Лімфоїдні вузлики мають округлу форму й різні розміри (від 0,1 мм до 1,2 мм). Найбільші лімфоїдні вузлики мають центри розмноження. Навколо вузликів розташована дифузна лімфоїдна тканина. Ретикулярна строма ор­гана складається з ретикулярних клітин та волокон, що утворюють петлі, в яких лежать лімфоцити (до 90—95%), плазматичні клітини, молоді клітини лімфоїдного ряду, макрофаги, гранулоцити.

На присередній вільній поверхні піднебінного мигдалика помітно 10-20 негли­боких ямочок мигдалика (fosulla tonsillae), в які відкриваються мигдаликові крипти (cryptae tonsillares) (заглибини слизової оболонки). Одні крипти мають форму про­стих трубочок, інші розгалужуються в глибині мигдалика. Ширина просвіту окре­мих крипт дорівнює 0,8—1,0 мм. Слизова оболонка вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, інфільтрованим лімфоцитами. Під час ковтання мигдалики дещо стискаються, і крипти вивільняються від злущеного епітелію, сторонніх час­ток, бактерій з лімфоцитами та макрофагами. У випадку послаблення імунних сил організму людини та потрапляння в мигдаликові крипти достатньо вірулентного штаму мікроорганізму, локальний інфекційний процес призводить до накопичення у криптах гною, їх закупорки й запалення мигдаликів (тонзиліту).

Кровопостачається піднебінний мигдалик гілками висхідної глоткової, лицевої та язикової артерій. Венозна Кров по 3—4 мигдаликових венах відтікає у вени кри­лоподібного сплетення. Лімфатичні судини, які формуються із внутріорганних ка­пілярів, в тому числі й оточуючих лімфоїдні вузлики, прямують до бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів.

Іннервація піднебінного мигдалика здійснюється за рахунок волокон великого піднебінного нерва (від крилопіднебінного вузла), мигдаликової гілки язикоглоткового нерва і симпатичних волокон із внутрішнього сонного сплетення.

Трубний мигдалик (tonsilla tubaria) — парний, розміщується в ділянці трубно­го валика, який обмежовує ззаду глотковий отвір слухової труби. Мигдалик пред­ставляє собою скупчення лімфоїдної тканини в товщі слизової оболонки, в котрому наявні Поодинокі лімфоїдні вузлики. Слизова оболонка вкрита багатошаровим пло­ским незроговілим епітелієм.

Трубний мигдалик починає розвиватися на 7—8 місяці життя плода в товщі сли­зової оболонки, навколо глоткового отвору слухової труби. Спочатку виникають окремі скупчення майбутньої лімфоїдної тканини, з яких потім формується труб­ний мигдалик. У новонароджених мигдалик уже достатньо добре виражений (дов­жина його складає 7—7,5 мм). Лімфоїдні вузлики й центри розмноження в них ви­никають на першому році життя дитини. Найбільшого розвитку трубний мигдалик досягає в 4—7 років. Вікова інволюція мигдаликів починається в підлітковому та юнацькому віці.

Кровопостачається трубний мигдалик від гілок висхідної глоткової Артерії. Ве­нозна кров від мигдалика відтікає у вени глоткового сплетення. Нервові волокна до мигдалика йдуть у складі гілок лицевого, язикоглоткового і блукаючого нервів, а також із периартеріальних симпатичних сплетень.

Язиковий мигдалик (tonsilla lingualis) непарний, залягає під багатошаровим плоским епітелієм слизової оболонки кореня язика часто у вигляді двох скупчень лімфоїдної тканини. Межею між цими скупченнями на поверхні язика є сагітально орієнтована серединна борозна язика, а в глибині органа — перегородка язика. Язиковий мигдалик складається з лімфоїдних вузликів, кількість яких (80—90) найбільша в дитячому, підлітковому та юнацькому віці. Вузлики дещо випинають­ся над поверхнею язика у вигляді округлих горбочків. Між горбочками містяться невеликі заглибини — крипти. У крипти відкриваються вивідні протоки слизових залоз. Стінки крипт утворені багатошаровим плоским епітелієм, який інфільтрова­ний лімфоцитами.

Язиковий мигдалик закладається в плода на 6—7 місяці розвитку у вигляді по­одиноких дифузних скупчень лімфоїдної тканини в бічних відділах кореня язика. На 8—9 місяці внутрішньоутробного життя лімфоїдна тканина утворює більш щільні скупчення — лімфоїдні вузлики. До моменту народження кількість лімфоїд­них вузликів у мигдалику, що формується, помітно зростає. Центри розмноження у вузликах з’являються зразу ж після народження. У дітей і підлітків практично всі лімфоїдні вузлики мають центри розмноження. З віком дитини розміри вузликів збільшуються до 2—4 мм, а центри розмноження трапляються все рідше. У похи­лому віці кількість лімфоїдної тканини в язиковому мигдалику незначна, у ній роз­ростається сполучна тканина.

Кровопостачається язиковий мигдалик гілками правої та лівої язикових артерій, а в окремих випадках — гілками лицевої артерії. Венозна кров від мигдалика відті­кає у язикову вену. Лімфа від язикового мигдалика по лімфатичних судинах прямує до регіонарних лімфатичних вузлів — бічних глибоких шийних.

Іннервація мигдалика здійснюється волокнами язикоглоткового та блукаючого нервів, а також симпатичними волокнами зовнішнього сонного сплетення.

Глотковий (аденоїдний) мигдалик (tonsilla pharyngealis (adenoidea)) непар­ний, розміщується в ділянці склепіння і частково задньої стінки глотки між глотко­вими отворами правої та лівої слухових труб. У цьому місці є 4-6 дугоподібних товстих складок слизової оболонки, всередині яких знаходиться лімфоїдна тканина глоткового мигдалика. Між складками наявні різної глибини, відкриті донизу, бо­розни, у просвіти яких відкриваються протоки залоз, що залягають у товщі складок. Вільна поверхня складок вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, у глибині борозен зустрічаються ділянки багаторядного миготливого епітелію. Під епітелієм у власній пластинці слизової оболонки і дифузної лімфоїдної тканини знаходяться лімфоїдні вузлики глоткового мигдалика діаметром до 0,8 мм. Сполуч­нотканинна строма мигдалика зрощена з глотково-базилярною фасцією глотки.

Глотковий мигдалик закладається на 3—4 місяці внутрішньоутробного життя в товщі слизової оболонки носової частини глотки, що формується. У новонародже­ного мигдалик уже добре виражений: його довжина дорівнює 5—7 мм, а ширина — 5—6 мм. Лімфоїдні вузлики у глотковому мигдалику з’являються на першому році життя. Починаючи з першого року життя дитини, відносний розмір глоткового ми­гдалика починає збільшуватись. Гіпертрофія мигдалика може призвести до змен­шення і навіть закриття складками слизової оболонки просвіту хоан, що необхідно лікувати оперативним шляхом. У 6—7 річному віці глотковий мигдалик досягає найбільших відносних розмірів, а його абсолютний розмір дорівнює 2,5 см у дов­жину та 1,5 см у ширину. У 12—14-річному віці період росту мигдалика змінюєть­ся періодом зворотного його розвитку. У дорослих інколи спостерігається повна атрофія мигдалика.

Кровопостачається глотковий мигдалик гілками висхідної глоткової артерії. Ве­нозна кров відтікає у вени глоткового сплетення. Нервові волокна мигдалик отри­мує із гілок лицевого, язико-глоткового та блукаючого нервів.