Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вчення про внутрішні органи
Великі залози травної системи
Підшлункова залоза

Підшлункова залоза (pancreas) є другою за величиною травною залозою. Довжина її у дорослого досягає 16—20 см, ширина 3—9 см, товщина — 2—3 см, маса 70— 80 грам. Залоза має сірувато — червоний колір та м’яку консистенцію. Вона розташована заочеревинно, Очеревина вкриває тільки передню і частково нижню поверхню тіла органа. За будовою — це складна альвеолярно-трубчаста залоза, вкрита ззовні тонкою сполучнотканинною капсулою підшлункової залози (capsula pancreatis). Від капсули вглиб органа відходять перегородки, які розмежовують паренхіму залози на помітні неозброєним оком часточки. У перегородках залози проходять судини, нерви, міжчасточкові вивідні протоки. Між часточками розташовується внутрішньосекреторна частина залози — панкреатичні острівці.

У підшлунковій залозі виділяють головку, тіло і хвіст (мал. 149).

Головка підшлункової залози (caput pancreatis) є найширшою частиною органа, розташована на рівні першого — третього поперекових хребців, оточена дванадця­типалою кишкою і прилягає до її увігнутої поверхні. Ззаду головки проходить ниж­ня порожниста вена, спереду її перетинає поперечна ободова кишка. Правий кінець головки вигнутий донизу і утворює гачкуватий відросток (processus uncinatus), спрямований вліво. На межі головки з тілом на нижньому краї залози наявна гли­бока вирізка підшлункової залози (incisura pancreatis), яка відмежовує гачкуватий відросток від основної маси головки підшлункової залози.

Тіло підшлункової залози (corpus pancreatis) має тригранну (призматичну) фор­му, розташовується в поперечному напрямку на рівні першого поперекового хреб­ця. В ньому розрізняють три поверхні: передню (facies anterior), задню (facies posterior) та нижню (facies inferior), які розділені трьома краями: верхнім (margo superior), переднім (margo anterior) та нижнім (margo inferior). Передня поверхня обернена вперед і дещо вверх, дотикається до тіла шлунка, до його пілоричної час­тини. На передній поверхні тіла залози поблизу її головки наявна невелика випук­лість — сальниковий горб (tuber omentale), обернений в сторону сальникової сумки. Задня поверхня обернена дозаду, прилягає до хребта, нижньої порожнистої вени, аорти і черевного сплетення. На задній поверхні тіла залози поблизу верхнього краю в особливих жолобках проходить селезінкова артерія, а дещо нижче — селе­зінкова вена. Нижня поверхня тіла залози вузька, обернена вниз і вперед, стикаєть­ся з дванадцятипалою кишкою.

Хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis) спрямований вліво та вверх, дося­гає селезінки і дещо відходить від задньої черевної стінки. Позаду хвоста підшлун­кової залози знаходиться лівий наднирник і верхній кінець лівої нирки.

Через усі відділи залози проходить вивідна протока підшлункової залози (ductus pancreaticus), яка починається в ділянці хвоста залози, йде зліва направо уздовж усієї товщі залози, по своєму ходу приймає більш дрібні протоки і відкривається на великому сосочку дванадцятипалої кишки, попередньо з’єднавшись із спільною жовчною протокою. Перед місцем злиття підшлункової протоки із спільною жовч­ною протокою м’язовий шар стінки підшлункової протоки потовщується і утворює м’яз-змикач (сфінктер) протоки підшлункової залози (m. sphincter ductus pancreatici), який регулює поступання соку підшлунковаї залози до дванадцятипа­лої кишки. Іноді залоза має додаткову підшлункову протоку (ductus pancreaticus accessorius), яка формується в головці залози і відкривається окремим устям на ма­лому сосочку дванадцятипалої кишки.

Підшлункова залоза є залозою змішаної секреції, має дві різні частини: зовнішньосекреторну (екскреторну або екзокринну) і другу внутрішньосекреторну (інкре­торну або ендокринну).

Зовнішньосекреторна частина залози представлена підшлунковими часточками (lobuli pancreatici), які побудовані з сукупності невеликих альвеолярно — трубчас­тих залоз, що виробляють травні Ферменти. Ці ферменти по вивідних внутрічасточкових протоках потрапляють до міжчасточкових проток і далі — до головної про­токи підшлункової залози, яка відкривається у дванадцятипалу кишку. За добу у людини виробляється 500—700 мл підшлункового соку. Ферменти підшлункового соку (Трипсин, амілаза, ліпаза, мальтаза та ін.) розщеплюють білки (до амінокис­лот), жири та Вуглеводи.

Внутрішньосекреторна частина залози утворена групами клітин — панкреатич­ними острівцями (Лангерганса) (insulae pancreaticae (Langergans), які розкидані у часточках та між часточками підшлункової залози. В паренхімі залози нараховуєть­ся близько 1,5 млн острівців. Вони представляють собою овальної або округлої фо­рми утвори величиною 0,3 мм, деякі з них досягають 1мм в діаметрі. Острівці роз­ташовуються в товщі всієї залози, але більше всього їх міститься у хвостовій части­ні. Острівці проток не мають і свої речовини — гормони виділяють безпосередньо в Кров. В них виробляються гормони інсулін та Глюкагон, які регулюють вуглевод­ний обмін в організмі. Інсулін сприяє засвоєнню глюкози крові клітинами (утво­рення глікогена), а глюкагон викликає підсилене розщеплення глікогена до глюко­зи, тобто є антагоністом інсуліну.

Кровопостачання підшлункової залози забезпечується гілками спільної печінко­вої Артерії, верхньої брижової та селезінкової артерій.

Панкреатичні вени впадають у селезінкову вену та інші притоки ворітної вени.

Лімфатичні судини прямують до підшлункових, селезінкових та аортальних лі­мфатичних вузлів. Лімфатичні капіляри і судини наявні лише у проміжній сполуч­ній тканині залози, а всередині острівців їх немає.

Іннервують підшлункову залозу гілки черевного, печінкового та верхнього брижового сплетень.