Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Невідкладна допомога та інтенсивна терапія гострих отруєнь
Основні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях

Невідкладна допомога при гострих отруєннях вміщує проведення таких загальних заходів:

- призупинення подальшого потрапляння отрути в Організм потерпілого;

- видалення з шлунково-кишкового тракту отрути, що не всмокталася;

- видалення з організму отрути, що всмокталася;

- застосування антидотів;

- відновлення та підтримання порушених життєво важливих функцій організму потерпілого.

Після проведення на місці події та у військових частинах невідкладних заходів, потерпілі з гострими отруєннями повинні негайно в супроводі фельдшера або лікаря направлятись у спеціалізоване відділення госпіталю або токсикологічний центр.

Призупинення токсичної дії отруйних речовин.

1. При інгаляційних отруєннях необхідно винести (евакуювати) потерпілого з зони дії токсичного газу, застосувавши для себе та потерпілого засоби індивідуального захисту (одягання протигазу). Основним завданням лікаря, який здійснює Лікування гострих отруєнь, є вибір оптимального поєднання різних методів штучної детоксикації та симптоматичної терапії, їх послідовність і комплексне застосування залежно від кожної конкретної ситуації. Для забезпечення більшої клінічної ефективності комплексне лікування гострих отруєнь повинне максимально відповідати ступеню тяжкості хімічної травми, виду токсичного агенту, стадії токсичного процесу, зумовленого взаємодією отрути з організмом та адаптаційними можливостями потерпілого.

2. При перкутанному потраплянні отрути необхідно промити уражену шкіру та слизові оболонки великою кількістю проточної води, при отруєннях жиророзчинними речовинами - мильною водою з подальшим промиванням проточною водою.

3. При потраплянні отрути в очі треба негайно промити їх проточною водою.

4. У випадках підшкірного чи внутрішньом’язового потрапляння токсичних речовин потрібно застосовувати холод протягом 6-8 год. Для зменшення впливу токсичних речовин на організм показане також проведення новокаїнової блокади навколо місця потрапляння речовини.

Видалення отрути, що не всмокталася, з шлунково-кишкового тракту здійснюють шляхом промивання шлунку.

Застосування антидотів. Антидоти призначають відповідно до рекомендованих схем після ідентифікації причини інтоксикації.

Відновлення та підтримання порушених життєво важливих функцій. Заходи здійснюються після виносу потерпілого за межі зони хімічного зараження.

А. При порушеннях Дихання:

- відновлення прохідності дихальних шляхів - усунення западання язика, видалення слизу з дихальних шляхів;

- при наростанні гіпоксії - оксигенотерапія

- Профілактика токсичного набряку легень.

Б. Усунення окремих симптомів інтоксикації:

1. Судомний синдром - внутрішньом’язеве або внутрішньовенне Введення діазепаму (седуксену) 3-4 мл 0,5% розчину; внутрішньовенне введення літичної суміші: 10 мл 25% розчину магнію сульфату, 2 мл 1% розчину димедролу, 1 мл 2,5% розчину аміназину або гало-перідолу.

2. Інтоксикаційний психоз - внутрішньом’язево аміназин - 2 мл 2,5% розчину або галоперідол; внутрішньом’язево тизерцин (лівомепромазин) - 2-3 мл 2,5% розчину; внутрішньовенно - фентаніл 2 мл 0,005% розчину+барбітурати.

3. Гіпертермічний синдром - внутрішньом’язево парацетамол або диклак; внутрішньовенно або внутрішньом’язево - літична суміш.